Ford Taurus 1990 року – класичний американський середньорозмірний седан, але в український реаліях здоровецький, зручний і надійний не дивлячись на те, що уже більше 30 років їздить.

Двигун: 3.0-літровий V6, який забезпечує плавну їзду й достатню потужність для повсякденних поїздок і містом і трасою.

4-ступенева автоматична коробка, зі звичаним режимом D, і over drive, на якому машина веселіше їде.

Привід передній, на жаль, тому дріфтовать не вийде, оце мінус.

Потужність не велика, всього 145 коней, але стрілка ложиться без напряга, їдеш собі по трасі, навіть не натискаєш газ в пол, а вона мигом ложиться, і якщо їдеш з навігатором, то він показує цікаве, що авто рухаається з більшою швидкістю чим на приборці намалювали максимум.

Авто дууже просторе, із великими сидіннями, ох, ці американські дивани, це круть, забезпечують комфорт водію та й пасажирам навіть на довгих дистанціях. 

Тканина м’яка на дотик додає свого роду домашнього затишку.

Шумоізоляція для свого часу  та й навіть для нашого – хороша, що робить салон тихим навіть на високій швидкості. У більшості нових авто крім преміум набагато гірше шумка. Тут все тихо, нічого не брящить по салону. 

Посилена конструкція кузова, кондиціонер, гідрач, круїз. А це сама бідна комплектація.

Підвіска м'яка, пливе по дорозі, добре поглинає нерівності,  ну дуже плавний хід, одним словом, лайнер. За це я й люблю американські класичні авто.

Гальма: передні дискові й задні барабанні. В принципі їх вистачає, але при агрествній манері водіння не дуже, хєроваті. В інших коплектаціях є дискові вкруг, але щодо їх якостей нічого не скажу.

В керованості машина ну чистий америкос, валка, сухопутна яхта, кайфуєш від керування. 

Двигун Vulcan 3.0 усім відомий своєю довговічністю, мілійоннник, надійний, невибагливий пожирач палива, зате спокійно переварює наше неякісне пальне.

Здоровецький багажник і навіть з гбо здоровий, можна запхнути багато речей, і навіть двері))

Средня витрата нашого говняного бензину близько 12 -15 л/100 км. Газу їсть 15-17.