"UKRAINE CHALLY" by The Autopian

Визнання - це завжди приємно. Ба більше коли ти на це не очікуєш і цілеспрямовано до цього не йдеш (ну... майже).

"Марнославство - мій найулюбленіший гріх" - вкотре зазначив герой Аль Пачіно перед фінальними титрами "Адвоката Диявола". 

Отже вчергове зазначу, що на мою думку багато з того, що ми робимо зі своїми автівками, ми робимо не лише для себе. А ті, хто стверджують зворотнє, брешуть насамперед собі. Адже, автівки, як живі істоти за умов достатньої кількості уваги стають продовженням нас самих, а їхні здобуття перетворюються на здобуття наші. Приємно, коли твоя дитина перемагає на якомусь змаганні, тварина виборює призове місце на конкурсі, а автівка здобуває визнання в колах однодумців.

Втім, коли я кажу, що орієнтуюся здебільшого на західну аудиторію, це не стосується якогось комплексу меншовартості або зневаги до співвітчизників. Справа в тому, що рівень нашої автомобільної культури настільки низький, що орієнтування на неї апріорі не може привести до якості та стилю світового рівня. А мене власне той бік світу завжди приваблював, втім народитися довелося на іншому.

Хоч там як, а одною з найприємніших подій в житті будь-якого петролхеда є презентація його проєкту на сторінках якогось провідного профільного ресурса. Через безліч публікацій я пройшов за часів свого стенс минулого, найприємнішою з яких була публікація статті про Мазду на славнозвісному Speedhunters. Перша автівка з України на Спідах - далекого 2010-го це можна було вважати справжньою перемогою. 

Але ж час йшов, я дорослішав, стенс залишився десь у минулому, натомість захворювання автівками нікуди не поділося, хоча й дуже змінилося, бо мої вподобання стали ще більш контроверсійними, позатрендовими і що більш незрозумілими для пересічної аудиторії навіть з того боку океану.

 Хизуватися тонами фотографій на купі закордонних ресурсів я припинив, адже наразі долучився лише до одної групи Bad Ass Challengers на FB та форуму Challengertalk.com (так, форуми в США дотепер існують в навіть доволі популярні). Однак навіть там я переважно читаю, а не пишу, бо писанини і тут вистачає.

Тим не менш кілька днів тому мені в ПП надійшов запит на переписку від пана Левіна Дея, який виявився автомобільним журналістом петролхедського ресурсу The Autopian.

Сам ресурс заснований двома провідними авторами з Jalopnik - актором комедіантом Джейсоном Торчинскі та автомобільним інженером Девідом Трейсі. Про себе вони кажуть наступне:  The Autopian is the ultimate car-culture website run by obsessive car nerds who want nothing more than to make people laugh while teaching them about geeky car minutiae. Адже саме те, що я б сказав про свій AUTOpsy.

-Ми хочемо написати статтю про вашу автівку - сказав Левін англійською.

-Нема питань. Але це довга історія. Хочете почути? - відповів я.

-Егеж! Буду чекати з нетерпінням.

Це було найкоротше інтерв'ю в моєму житті щодо кількості пасів в діалогу: одне питання і одна моя розгорнута відповідь, після якої Левін сказав щось на кшталт "дуже дякую! Вичерпно". 

І ось сьогодні стаття вже з'явилася на ресурсі в загальному доступі. 

Оригінал статті тут: UKRAINE CHALLY.

А далі - мій переклад оповідання, що зробило мій день:

Під час війни у своїй країні цей ентузіаст зробив те, що зробив би кожний з нас, і побудував автівку своєї мрії.

Мріяння є доволі звичним в колах автомобільних ентузіастів. Все, що ми робимо зі своїми автівками, ми зазвичай пророаховуємо далеко наперед. Коли в нас з'являється час та гроші, ми рушаємо та будуємо свій дрімкар, перетворюючи його на проєкт згідно з розробленим заздалегідь планом. Проблема полягає в тому, що якщо мріяти надто довго, ти побачиш, що роки минули, а ти навіть інструмент до рук не взяв. Але іноді надзвичайні обставини виштовхують тебе з того стану та нагадують про те, що життя надане нам для того,  щоб жити ним сьогодні.

Зустрічайте Євгена. Він наскрізь шестернеголовий і провів кращу частину цього року, збираючи свій Dodge Challenger до купи з нотками ретровайбу. Для нього це було більшим викликом, ніж вам здається. Він будує свою автівку в той час, коли його країна бореться із окупантами в межах своїх власних кордонів.  

“Воєнний час - не найкращий час для придбання автівок" - каже мені Євген зі свого будинку в Україні - "З іншого боку, ти маєш робити щось таке, що допомагає не втратити сенс життя."

Механік за професією Євген має свою майстерню. "Крім моєї родини автівки - це сенс мого життя," каже він. "Я їх обслуговую, ремонтую, оклеюю. Я їх малюю, пишу про них, будую. Змагався ними у перегонах, влаштовував заходи. Я розмовляю про них з друзями та... люблю їх". Саме ця пристрасть і привела його до Челенджера. "Коли я побачив цю баржу з механікою та Hemi, я не втримався" - каже він мені. "Війна прискорює наші рішення, адже ти чітко усвідомлюєш, що наступного шансу здійснити свою мрію в тебе може не бути". Це драматичне твердження не є хибним. "Щоденні ракетні атаки кажуть тобі, що кожний твій день може стати останнім" -  пояснює він. 

Challenger з його купеподібним стилем та 345-кубовим V8 не є тим, що більшість з нас вважала би за практичний вибір. Але Євгену він підійшов ідеально. "Якби я прагнув вишуканої керованості, я обрав би італійський або  японський спорткар... якби шукав розкіш, пішов би за старим Джегом зі всіма його запахами деревини та м'якістю шкіри. Але я хотів олдскульної драми і через це насправді мав би обрати класичний маслкар з 70-х. Але на жаль такий майже неможливо імпортувати до України".

Отже, жодна з цих опцій не була йому доступна. Challenger був гарним поєднанням швидкості, яскравості, зручності та доступності. "Я вирішив обрати це місцями надійне та подекуди зручне в щоденному використанні дешеве ревуче залізне відро із планом додавання до нього якомога більшої кількості ретро мотивів" - каже він.

Його автівка не дісталась йому новою. Натомість модель 2016 року була продана на аукціоні та імпортована до України раніше.  "Одеса - це колишнє місто JDM культури, що згодом перетворилося в місто Copart/IAAI і на жаль цього разу без культури взагалі" - пояснює він. Так, це правда - великі американські аукціони постійно експортують американські автівки поза континент. 

Враховуючи масштаб трансформації, ви можете здивуватися, дізнавшись скільки часу він володіє цією автівкою. "Я придбав її півроку тому" - каже він і скромно додає: "доволі важко робити все це тут наразі. Ракетні атаки, повітряні тривоги, постійна відсутність електроживлення, імпорт, що на деякий час взагалі зупинився, брак грошей, брак часу, брак настрою...". Він зазначає, що проєкт не завершено, але мій досвід каже про те, що він працює дуже швидко. Від того часу, як я вперше до нього звернувся, він встиг зробити декілька доопрацювань, зокрема встановити нове антикрило. 

Початково розбудова автомобільного проєкту в Україні не схожа на таку в Каліфорнії. "Кожну деталь доводиться замовляти в США, і їде вона протягом щонайменше місяця, а подекуди вдвічі довше" - каже він.

Поїдьте Америкою, і в будь-якому місці ви побачите купу несмаку під виглядом сучасних маслкарів. Будь-хто може піти в Autozone, придбати якийсь фейковий хром і зіпсувати ним свій Challenger, Camaro або Mustang. Але якимось чином Євгену вдалося зробити так, що його ретро посилання спрацювало і спрацювало чудово. Ви напевно вирішили, що він протягом багатьох років мав справу з американськими маслкарами і з дитинства знайомий з їхньою естетикою та рисами. Але! "Я ніколи в житті не бачив американську класику наживо. Втім, я журналіст з парою власних історичних блогів та груп, тож трошки знаю про автівки". 

Він звернув багато уваги на деталі в своєму проєкті, що дозволило досягти майже заводського вигляду. "Я намагаюсь привнести в свій сучасний човен якомога більше рис 1971 R/T, не виходячи при цьому за межі здорового глузду" - пояснює він. Якщо якоїсь емблеми чи деталі не було на оригінальній моделі, він не наліпить її на свою. "Моя автівка має стати вшануванням оригінального Челенджера та водночас якимось спалахом з минулого особисто для мене" - каже він.

Напевно найбільш класичним доопрацюванням є інтер'єр. Євген зробив шикарне оздоблення з виглядом деревини на панелях салону. Це красиве посилання до 70-х, до епохи дерев'яного шпону. Він зробив це шляхом аквапечаті - процесу, за якого пластикові деталі занурюють до ємності з пігментом, що плаває на поверхні. В даному випадку темна деревина чудово гармонує з рештою чорного інтер'єру. Це кастом, і це виглядає чудово, що не можна сказати про більшість модифікованих інтер'єрів, що ми бачимо.  Ззовні він додав до Челенджера комплект дисків  American Racing VN501 з гумою Petlas Explero. Для справжнього вінтажного вигляду він поголив боковини покришок і додав до них написи в стилі 1971-го, що зробило свою справу. Пружини Eibach Pro-Kit лише допомагають вдосконалити цю посадку.

Щодо вихлопу, він замінив заводський X-пайп на H-пайп, видалив резонатори та додав глушники Flowmaster заради більш гортанного звучания. Також на автівці зроблено випуск в стилі Hellcat заради ще крутішого вигляду. 

Все решта полягає в деталях, наліпках та емблемах. Це може звучати тривіально,  однак за умов вірного вибору саме це призвело до того, що ця автівка виглядає так цілісно. Він встановив емблеми 71-го в потрібні місця на кузові заразом з хромованою кришкою бензобаку та беджем Pentastar. Також він накрив протитуманні ліхтарі помаранчевими кришками, що переробив з індикаторів повороту для Harley Davidson, зробив окантовки на фарах та високоякісну графіку R/T. Серед інших  гарних акцентів: фіксатори капоту, імітація вінілового даху та Go-Wing на кришці багажника.

Встанови щось з цього не туди, і отримаєш суцільний безлад. Зазвичай вистачає великої кількості хрому та вінілу, щоб перетворити автівку на стокове посміховисько. Але Євгену вдалося зробити все вірно, і результат говорить сам за себе. 

Його історія може стати уроком для будь-якого автомобільного фаната, що почуває себе відокремленим від своєї пристрасті. Звісно, їжа та одяг є першочерговими в житті, так само як житло тощо. Тим часом кожному подекуди слід робити те, що є для нього важливим. Жоден з нас не знає, скільки часу йому залишилося, і зазвичай ми врешті шкодуємо про те, що не зробили свого часу. 

Євген побачив можливість і нею скористався. Він побудував собі американського звіра на власних умовах. Його автівка - це його здобуття і його творіння, що є блискучим зразком для всіх нас.

Підсумок? Но зволікайте починати жити. Рушайте зараз.

Текст: Левін Дей, Євген Ковальчук

Сказати, друзі, що мені це читати було приємно, - це нічого не сказати. А коменти реально майже вичавили з мене сльозу. Як то кажуть, ці хлопці made my day.

Glory to Ukraine!🇺🇦

God bless America!🇺🇲

Fuck russian pederation with all its strength🕳️

PS Окремо радує той факт, що в жодному місці по обидва боки океану я не зустрів хейту щодо недоречності подібних дій за обставин українського сьогодення. Попри те, що далеко не для всіх природа речей є зрозумілою: