Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Всім привіт!
У цьому випуску я продовжую займатися естетичними доопрацюваннями. Тому що, як відомо, якщо у вас уже достатньо потужності, хороші гальма та нормальна підвіска, залишається тільки одне — почати фарбувати все, що трапляється під руку.
Сьогодні об’єктом моєї уваги стала передня заводська розпірка. І ось тут починається проблема. Вона давно мозолила мені очі. На ній з’явилися осередки корозії, і щоразу, відкриваючи капот, я бачив цей іржавий шматок металу. Деякі люди взагалі не звертають на таке уваги. В ідеальному світі я б просто поставив сюди красиву алюмінієву розпірку від Beatrush наприклад, у Японії вона коштує приблизно $100, чудово, але потім я вирішив з’ясувати, скільки коштуватиме привезти її сюди, і виявилося, що за ці гроші можна не просто купити розпірку, а, ймовірно, побудувати невеликий алюмінієвий завод і найняти людину, яка особисто триматиме її під капотом.
Тому було прийнято доросле, раціональне і абсолютно не властиве власнику Ево рішення: залишаємо заводську і фарбуємо. Синій. Тому що просто чорний — це занадто легко, так із заводу розпірка чорна, І я міг би просто відновити її в оригінальний колір, але ні, ми не шукаємо легких шляхів. Тому що попереду стоїть передня розпірка Hardrace — і вона має красивий фірмовий синій металік. Тому заводська розпірка мала стати синьою, не тому, що це щось покращу, не тому, що це збільшує потужність, і навіть не тому, що машина стане швидшою, просто тому, що мені так захотілося, а це, як ми знаємо, головний двигун автомобільного тюнінгу.
Як основу було придбано сірий ґрунт, потім синю фарбу яка була підібрана під колір тієї самої Hardrace і прозорий лак. Після цього почалася підготовка. Усі іржаві місця були ретельно зачищені до голого металу, решта поверхні заматована, потім три шари ґрунту, три шари фарби, три шари лаку.
У цей момент звичайна заводська розпірка Mitsubishi вже отримала більше уваги, ніж деякі співробітники Mitsubishi за всю свою кар’єру.
Але тут на мене чекав сюрприз. Я очікував, що лак ляже красивим, рівним і гладким шаром, але він вирішив інакше. Замість глянцевої поверхні я отримав якусь дивну шагрень.
Втім, я не експерт у фарбуванні. Тому вважатимемо, що так і було задумано.
І ось він — результат
Найцікавіше, що все це чомусь дуже довго сохло, пару днів точно. Можливо, я просто неправильно вибрав температуру, вологість, фазу Місяця або напрямок вітру. Але зрештою все висохло, і розпірка вирушила назад на машину.
І вийшло, треба сказати, досить добре.
Колір трохи темніший, ніж у Hardrace, але різниця невелика і в очі практично не впадає, зате тепер під капотом стало значно веселіше. Заодно я пофарбував кріплення радіатора, тому що на цьому етапі зупинитися вже було неможливо.
Це, до речі, головна небезпека подібних проєктів. Ви починаєте з думки: «Треба просто прибрати іржу з однієї деталі».
Через кілька годин ви вже фарбуєте кріплення радіатора, болти та гайки і розглядаєте підкапотний простір з виразом людини, яка щойно виявила новий фронт робіт.
Єдиний елемент, який тепер трохи вибивається із загальної колірної схеми, — Radiator Plate від Cusco. У Cusco синій значно яскравіший і більше йде в блакитний відтінок, тоді як Hardrace — темніший і насиченіший. Але, якщо чесно, мені подобається. Тепер під капотом є кілька різних відтінків синього і їх не 50), і все це виглядає досить гармонійно. А найголовніше — іржі більше немає, і це, мабуть, найважливіше.
Тож так.
Сьогодні ми витратили кілька годин, три шари ґрунту, три шари фарби, три шари лаку і пару днів очікування…
Щоб пофарбувати одну заводську розпірку.
Автомобільний тюнінг. Він такий.
Темніше вийшло можливо через сірий, а не білий грунт)
Якось я так фарбував супорти, і на один не вистачило білого грунту. Ну подумав, що задую сірим. Не сказати, що воно дуже відрізнялось, але насиченість і тон кольору вже втратився.