Перший, але не перший

Давно це було...

В мотосвіт я "прийшов" доволі пізно, в 19. Будучи підрістками, у друзів-знайомих вже були мопеди та мотоцикли, разом крутили гайки, іноді і сам був за кермом. Але не скажу що тягнуло. І от, "час настав". Вже студентом, на літніх канікулах, пішов на "завод" заради своїх мрій - поїхати з друзями в Крим, та купити мот. Відробивши 2 місяці (було 3 зміни, працював і в нічні) - ми таки рвонули до омріяного моря, за (майже) 20 днів побували дофіга де в Криму, гарні були пригоди. А після повернення додому, на залишки, взяв совкоцикла. Ні доків, ні прав, ні навичок - але тоді нічого не спиняло. Каталися ми "від душі", і були тру-аутло. Йшов двохтисячний рік...

Поїздив декілька сезонів, поміняв їх декілька, отримав таки права.

Далі - сім'я, дитина, приводив до ладу хату, машина... Але ж тягнуло до двух колес...

Друг "підкинув" шабашку - для офісних хом'ячків, яких він обслуговував (оргтехніка/компи/мережі/навчання/підтримка)  треба була простенька база даних, але з дуже заморочливими друкованими формами. Зробив, всі щасливі, на руках трохи грошенят. І я знаю, куди їх витратити!

Але, це був десятий рік. Моторинок... обнять і заплакать. Це зараз за умовні 1,5-2$ можна взяти багато чого. Навіть нового! А тоді... Була жестяка. Ява/чьоза в нормальному стані - штука. Задрочені некрояпи-чесотки починалися від 3х, нормальні варіанти - мінімум 4-4,5... Китаю тоді, можна сказати, не було. Тільки починали завозити осьмушки-чекушки, робкі спроби китайців робити старих япів.

Наче і гроші є в руках, а купувати тупо нічого... І вже літо пройшло, осінь, настала зима. а я як був скамєйкєром, так і лишився. Розглядаю всі варіанти. Сітібайки (варіації на хондовські нижньовальні CG125-200) зовсім не те, ендуруки (по типу двухсотого джебеля) аналогічно. А от чоперки були те шо треба. Їх тоді було два варіанти: ветвін (ямаха віраго) та рядник (хонда ребел). Наче і нові в салонах є, але "вибачте, вже всі продані". А вживані продають по тій же ціні, що і нові... Дічь якась.

Вже весна прийшла, а я досі без двух коліс. І ось здвінок "ви цікавились мотом, покупець передумав, ви ще хочете?" Дізнаюсь про все, купую квиток і мчуся в (тодішній ще) Дніпропетровськ. Оформлюємо всі папери, розраховуюсь - і я тіпа власник. Але. За кермом років 5 не був, мот "не підготовлений", як і я (масла нема, аккума нема, екіпа нема) - "в нас є доставка" і називають якусь смішну ціну. Ок, от вам адреса, чекаю коника вдома.

Через пару днів отримую свій перший-неперший мот... З того часу в гаражі завжди стоїть мот (і не один).

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання