Шлях до мрії, частина друга

Наші думки матеріальні, і рано чи пізно вони вирвуться назовні і здобудуть фізичну форму.
Long story з передісторією, частина друга. Цей день кілька років тому...

Перша частина історії була вчора.
Субота, ще і святковий день - день міста. А я прокинувся о четвертій ранку. В суботу, у свято. Ненормальний))) О шостій вже їду автобусом у сусідній обласний центр, купувати мотоцикл. О десятій на місці, мене зустрічає продавець.
Приїхали в його гараж, оглядини-спілкування. Все чудово, поїхали на переоформлення. "Ти ж на машині їздиш"? пита мене Сергій? Так. Тоді сідай за мій мікроавтобус, а я поїду мотоциклом! Намагання достукатися до розуму продавця марні: "я хочу останній раз проїхатися на віражці". І ніяк інашке.
Ну добре, ти тільки не відкручуй ручку на повну, чуже місто, чужа машина. Яке там, тільки виїхали на проспект, мот моментально відривається від мене. Добралися до сервісного центру, бачимо папірець "у зв'язку з чимость там СЦ зачинений, найближчий СЦ там-то".
Переглянулися, їдемо далі. Приїхали, а там древній-нереформований СЦ. З купою віконець і купою "рішал". Достукалися до віконця "прийом документів" - а нам звідти "ви сьогодні тут вже не встигнете, туліть у головний СЦ". На годиннику початок першої. Субота...
Їдемо в головний сервісний центр міста. Я намагаюся не відставати на мікроавтобусі Сергія від Сергія на мотоциклі, але шансів нуль))) Якось добираємося туди. Шикарний ремонт, кондиціонери, каво-автомати, зручний зал очікувань, робочі місця спеціалістів організовані  по типу "open space".
Електронна черга... Беремо квиток, очікуємо. На квитку номер 145. На екрані з електронною чергою "обслуговуються номери 20-30" Зараз 13:00, робочий день до 18:00. Минає друга година, третя. На екрані сорокові номери. В нас сто-сороковий... Розуміємо, що не встигаємо. Підійшли до керівника СЦ. Той подивився на чергу, подивився на наш номер - такої ж думки "сьогодні не встигнете". Пояснюю йому, що я з іншого міста - він перевіряє документи на мотоцикл, перевіряє їх у всіх базах - все чисто.
Лишається єдиний варіант - "генеральна довіреність". А для цього треба найти нотаріуса. В суботу, в 16:00... Гуглю нотаріуса, починаю звонити. Перший телефон вимкнений, другий, третій теж, четвертий та ще декілька не відповідають, від пари нотаріусів чую "ми вже зачинилися". І так по колу: вимкнено - не відповідають - зачинені. Субота, 17:00... І тут один "працюю до восьмої, а далі до останнього клієнта" - ура!! Їдемо туди, оформлюємо довіреність.
"Всьо, купив". Тепер треба вибратися із міста на трасу. Найкоротший шлях - через Центральний міст, а він тривалий час закритий на ремонт. Сергій каже "громадський транспорт пропускають, може й тебе по ньому пропустять". Я вдягаю екіп та сідаю на мотоцикл, Сергій у свій бусік, та провів мене до мосту. У копів. які чергують біля мосту, питаю за проїзд - пропускають.
Прощаємося з Сергієм, я виїзжаю на міст. Міст ремонтується, для руху відкриті тільки 2 смуги, по одній в кожен бік. Огорожі немає, міст високий, "стрьомно" ))) Нарешті виїхав з міста, ще засвітло. На заправці "повний бак та кава", вже смеркається. В Полтаві гуляння, а я в дорозі...
Три години, і я вдома. Мотоцикл в гараж, смс "я доїхав". "День міста" добігає кінця...
Наші думки - матеріальні...

(pps: запис з пейсбуку, 23 вересня лохматого року)

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання