Наші думки матеріальні, і рано чи пізно вони вирвуться назовні і здобудуть фізичну форму.
Long story з передісторією. Цей день кілька років тому...
Щодо мотоциклу завжди була мрія. Yamaha Virago 1100, яку колись побачив і посидів, міцно застрягла у мізках. Найстарша-найкубатурніша "відьмочка" у великому сімействі віраг. Але спочатку не було можливостей її придбати, а коли можливості з'явилися - не було цієї моделі.
Не скажу, що ця модель дуже рідкісна, проте в нас їх небагато, і у продажу з'являються не так часто. Але тоді не було жодної...
Народна мудрість каже, що за відсутності графині, граф задовольниться і покоївкою. Прийшлося купити одну з "молодших сестер" - Virago 400, у шикарному, доглянутому стані (як зовні так і технічно). Теж чудова модель, із своїми плюсами та мінусами.
Пройшов деякий час, вирішую "рухатися далі" - виставляю чотирьохсотку на продаж. Шукаючи при цьому 1100ту. А їх нема... Ну от жодної нема... Розглядаю альтернативні варіанти, проте до жодного душа не лежить. З'являється покупець, оформлюємо продаж-купівлю.
На руках є гроші, але нема що купувати...
Відразу після продажу чотирьохсотки відкриваю (в стотичячний раз) сайти продажів мотоциклів - і не вірю своїм очам. Мабудь хтось там, вгорі, мені посміхнувся. Бачу ЇЇ - блакитну старшу відьмочку!!! Оголошенню з півгодини. Відразу телефоную продавцю, спілкуємося "що і як". Все "так як треба" тому кажу йому "хочу купити віражку, домовляємося про зустріч". Обсудили всі деталі, домовилися про зустріч наступного дня. Мабудь, продавець був дуже здивований, коли за півгодини знайшовся покупець... А я поїхав на автовокзал, купувати квиток.
Продовження історії - наступного дня)
Наші думки - матеріальні...
ps: вгорі - моя Virago400, за пару днів до продажу, внизу - Virago1100, фото з оголошення.
(pps: запис з пейсбуку, 23 вересня лохматого року)