🎭 Стадія, де вже страшно щось зіпсувати
Стелс потроху переходить у дуже дивну фазу проєкту. Коли відкриваєш багажник і вперше бачиш не просто короб, шматки піни та інструменти, а щось, що вже реально починає виглядати як повноцінна частина багажника 😅
І це, чесно, навіть трохи лякає. Бо поки вся робота була “всередині” - герметичність, проводка, моноблок, жорсткість, кабель-канали - там ще працював принцип: “головне щоб грало”. Але лице - це вже зовсім інша історія. Тут будь-який косяк буде видно одразу. І саме на цьому етапі стає зрозуміло, чи вийде щось реально акуратне і стилістично цілісне, чи це все-таки залишиться “саморобним сабом у ніші” 😄
"Завів блоги, з відосиками, долучатеся там все live" 📹
📸 mk6gti.red - instagram
✈️ t.me/mk6gtiRED - telegram

✂️ Обрізка піни і фінальна геометрія
Після того як частина з коробом під підсилювач стала монолітною, потрібно було обрізати всі залишки монтажної піни, щоб вони не виступали за межі вже готового корпусу.
Для цього взяв довгого ножа і потроху почав зрізати все зайве. Тут головне - не перестаратись 😅 Бо якщо зрізати забагато, то назад воно вже так просто не “приклеїться”. Тому весь процес виглядав приблизно так:
І чесно, в якийсь момент це вже більше нагадувало роботу скульптора, ніж встановлення автозвуку 😄 Після кількох проходів форма почала виглядати значно акуратніше. Саме тоді вже нормально проявилась загальна геометрія майбутнього лиця і стало зрозуміло, де ще потрібно підправити переходи або додати матеріалу.
І одразу скажу важливу річ - не варто залишати багато лишнього матеріалу “про запас”. Бо потім це все одно доведеться зрізати, шліфувати і виводити. А зайвий матеріал - це просто зайва робота в майбутньому 💀






🪨 Перше знайомство зі шпаклівкою
Коли базова форма вже почала вимальовуватись, настав час шпаклівки. І це був мій перший досвід роботи з нею 😅
Вирішив одразу взяти Novol зі скловолокном, бо начитався, що вона дуже міцна і добре підходить для таких історій. Взяв із запасом, щоб вистачило не тільки на боки, а й потім ще на лицеву сторону. Найскладніше виявилось навіть не наносити її, а нормально вгадати із затверджувачем 💀
Я знайшов для себе максимально “гаражний” спосіб рахувати пропорції. Беремо умовну частину шпаклівки, ділимо її навпіл - це вже 50%. Потім ще раз навпіл - 25%, ще раз - 12.5% і так далі, поки приблизно не доходиш до потрібних 2%. Звучить як нормальна система… але в якийсь момент я просто дав маху і вальнув затверджувача від душі 😅 У результаті шпаклівка дуже швидко схопилась, і я зрозумів, що часу на “подумати” тут немає взагалі. Але найголовніше - все вдалось 🙂
Для роботи взяв найдешевші прості шпательки, і чесно - для першого разу результатом навіть задоволений. Підшпаклював боки, закрив усі нерівності після піни, а зверху вивів форму так, щоб вона нормально переходила до деталей салону і не виглядала чужорідно. Після цього дочекався, поки все нормально затвердне, і вже тоді почав шліфувати та виводити фінальну геометрію.
І от тут починається справжній хаос 😅 Пилюки просто страшна кількість. Вона буквально всюди 💀Тому тут можу сказати дві дуже важливі речі:
Бо після кількох хвилин шліфовки стає зрозуміло, що дихати цим і ловити пил в очі - максимально погана ідея 😅 І ще один момент, який реально вирішує дуже багато - це інструмент.
Мультитул неймовірно спростив усю підрізку та доведення країв. А ексцентрикова шліфмашинка взагалі стала одним із головних героїв цього етапу. Єдине “але” - акумулятори сідали просто моментально 💀 Але без нормального інструменту ця робота була б у рази довшою і значно болючішою. Бо основна задача тут - зробити максимально плавну геометрію, щоб після обтяжки все виглядало органічно і нормально вписувалось у стиль багажника.








🧵 Лайкра і формування лиця
Коли форма вже більш-менш почала влаштовувати, настав час однієї з найцікавіших частин - лайкри. І от тут я дуже сильно помилявся 😅
Бо коли все було готово, я був упевнений, що обтягнути лайкрою - це взагалі не проблема. Типу що там складного: приклеїв тканину до краю короба і просто натягнув.
Ну так от. Ні 💀
Перший раз я приклеїв два боки і зрозумів, що нормально розтягнути верх і низ уже просто не виходить. Тканина почала тягнути форму не туди, з’явились складки, і вся геометрія пішла гуляти. У результаті - все відірвав.
Другу спробу вирішив робити “розумніше”. Почав клеїти від кута, і спочатку все реально йшло добре. Я вже навіть подумав, що нарешті зрозумів систему.
А потім залишився хвіст тканини, який буквально нікуди було подіти 😅 І знову все віддер.
Клеїв усе двокомпонентним клеєм з активатором, тому кожна така помилка - це ще й окремий атракціон із віддиранням уже нормально приклеєної тканини.
Добре, що знайшлись добрі люди, які підказали, як це робиться нормально 🙂
Виявилось, що тягнути лайкру треба не від країв, а від внутрішніх елементів конструкції. Тобто в моєму випадку потрібно було починати з кільця динаміка, потім поступово рухатись до корпуса моноблока, і тільки після цього вже тягнути тканину до зовнішніх країв.
І от цього разу все нарешті вийшло як треба 😄
Тканина нормально лягла по формі, без критичних складок і перекосів, а сама геометрія залишилась саме такою, як задумувалась. І чесно - саме в цей момент стелс вперше почав виглядати як щось реально серйозне, а не набір сумнівних інженерних рішень 😅








🧪 Поліефірка і набір товщини
Після того як лайкра нарешті нормально натягнулась, прийшов час просочувати її поліефіркою. І це, чесно, одна з найпростіших і водночас найцікавіших частин усього процесу 😄
Перший шар робиться максимально просто:
І буквально за якийсь час у тебе замість м’якої тканини вже жорстка форма майбутньої панелі. Далі починається вже більш монотонна робота. Підготовка матеріалів, проклейка, підготовка, знову проклейка - і так по колу кілька разів. У моєму випадку вийшло 5 шарів скломату, і цього мало вистачити для нормальної жорсткості конструкції.
Плюс окремо проклеїв внутрішній шов зі всіх сторін, де зміг нормально дістати руками. А там, де доступу вже не було, довелось включати режим гаражної алхімії 😅
Зробив “кашу” з поліефірки та обрізків скломату і просто заливав її в проблемні місця. В основному - у кутах, де хотілось максимальної жорсткості та герметичності.
І от саме після кількох шарів починаєш розуміти, наскільки швидко ця історія набирає вагу і міцність. По факту це вже не декоративна накладка, а повноцінна частина корпусу. Ну і окремий бонус цього етапу - класичний запах поліефірки на весь гараж. Момент, коли або відкриваєш усі ворота, або починаєш бачити звук 💀





✂️ Підготовка лицевої сторони
Коли всі шари остаточно висохли, почалась максимально пильна і довга робота по доведенню лицевої сторони. Варіка“та потім сховається” вже не буде. Навпаки - саме зараз формується те, що потім буде постійно на виду після відкриття багажника. Почалась підготовка країв, доведення переходів, симетрії та загальної геометрії під майбутню обтяжку карпетом.
І от саме тут дуже добре розумієш, наскільки багато вирішує інструмент. Пилюки на цьому етапі - просто космос. Тому ще раз:
Бо після кількох хвилин роботи, ця дрібна пилюка буде буквально всюди. Після кількох проходів почалась примірка по місцю. І чесно - емоції тут уже були зовсім інші 😄
Бо коли ставиш лице в багажник і бачиш, як воно починає інтегруватись у весь інтер’єр - це космос. Саме в цей момент приходить відчуття, що вся ця гаражна шиза була не дарма 😈


🔌 Іронічне перепротягування кабелів
Поки лице набирало форму, паралельно виліз ще один момент - проводка 😅
І тут усе вийшло максимально іронічно. Бо вся ця історія колись почалась із того, що мене просто почали дратувати дроти, які валялись у багажнику. Ну так от. У результаті довелось усе перепрокладати заново 💀
І проблема тут була не тільки в естетиці. Старий силовий кабель виявився класичною історією з категорії “на вигляд топ, а по факту страшно”. Стояв кабель 8 GA, але коли його нормально подивились - стало зрозуміло, що це алюміній під виглядом нормальної силової проводки. Плюс старий запобіжник уже пережив своє життя настільки, що був просто вигорівший, а замість нього стояла перемичка 😅
І я дуже добре пам’ятаю, як людина, яка продавала той комплект, казала: “та там кабелі топ” → Ну так. Топ 🔥💀
А якщо серйозно - це вже небезпечна історія. Неякісні силові кабелі можуть грітись, втрачати напругу, а в найгіршому випадку - просто загорітись. Особливо коли мова йде про підсилювачі та нормальні струми. Тому тут правило дуже просте:
Бо переробляти це потім значно дорожче, ніж одразу зробити нормально, якщо буде що перероблювати. І от коли я витягнув старий кабель та поклав поруч новий мідний - слів реально не було 😅


🎛️ Конвертер сигналу і фундамент під майбутнє
Раз уже все одно довелось лізти в проводку, вирішив нормально переробити і питання сигналу. Раніше сигнал був взятий із задніх динаміків через high-level підключення. Для базового варіанту це ще ок, але коли система починає рости - така схема дуже швидко стає тупиком. Тому першим ділом підпаяли конвертер сигналу прямо за головним пристроєм. І тепер у штатної голови фактично з’явився повноцінний низькорівневий вихід. Чому це важливо?
Це вже хороший підхід до системи. Коли сигнал береться максимально близько до джерела:
Тобто якщо завтра захочеться:
то вже не потрібно буде знову колхозити підключення від задніх динаміків чи переробляти половину машини. По факту це той самий момент, коли ти перестаєш робити “аби зараз грало” і починаєш будувати систему так, щоб її можна було нормально масштабувати в майбутньому.



🚗 Розбір салону і нова проводка
Щоб усе це нормально прокласти, довелось розбирати салон. І тут світ не без добрих людей 😄
Я завжди дуже боюсь щось поламати в салоні. Особливо всі ці пластикові кліпси, накладки і декоративні елементи, які іноді тримаються на чесному слові. Тому тут дуже допомогла людина, яка займається перетяжкою салонів. І це просто магія, усе:
У результаті дуже швидко витягнули стару проводку і проклали нову:
Масу зробили на болт під сидінням, щоб не тягнути її через пів машини з-під капота. Чим коротша маса - тим краще для всієї системи.




🎚️ Нові тюльпани і нормальна розводка
Заодно перепроклали і тюльпани від Voice. У них дуже хороше екранування, а для автозвуку це величезний плюс. Особливо коли в машині вже починає з’являтись силова проводка. Старі кабелі просто відрізали і викинули без жалю 😄
Нову проводку вже розводили правильно:
Це робиться для того, щоб мінімізувати можливі наводки та паразитні шуми від силової частини. І коли вже робиш усе з нуля - краще одразу зробити це правильно.





🔧 Цивілізація прийшла
Після цього все зібрали назад. Усі кабелі:
І чесно - після старої проводки це вже виглядало як справжня цивілізація 😄 У багажнику тимчасово все додатково заізолював, а також поставив новий сучасний запобіжник на 60А. І тепер хоча б є відчуття, що система не тільки заграє, а ще й не намагається спалити машину 💀

🔜 Фінішна пряма
Попереду ще:
Але найважливіше - стелс уже почав виглядати саме так, як я собі його уявляв із самого початку.


"Завів блоги, з відосиками, долучатеся там все live" 📹
📸 mk6gti.red - instagram
✈️ t.me/mk6gtiRED - telegram
Якщо в шпаклівку зі скловолокна додати трохи універсальної то вона наноситься набагато легше і рівніше, також пор не лишається. Щоб поверхня була більш рівною, я купував склополотно і клеїв його на епоксидку останніми шарами, воно рівненько лягає і не торчить як скломат в усі боки.
Щодо шпатлівки - там 1% каталізатора додається, з часом око натренується )
І чисто справедливості для, затверджувач уже є в складі, ця рожеві хрінь, то просто каталізатор, який запускає процес.
По стелсу так, це грання. Але можна в один слой тяп ляп за пару днів:)
З дуже характерним звуком :)
А так то лопне скоріше за все...