ВОЛЬВОСШИВАНІЄ

Volvo, некромантія і сайлентблоки, які не просилися жити 😈

Всім привіт! 

Під час одного з ритуалів жертвоприношення та ВОЛЬВОСШИВАННЯ 😈 я приніс чистенькі, невинні сайлентблоки нижніх задніх важелів і сайлентблоки підрамника.

Все для того, щоб ці запчастини злилися в екстазі темного єретичного ритуалу об’єднання та стали одним цілим із цим прадавнім кораблем.

Частина корабля - частина команди.
Або, як кажуть у старих гаражах: “ти або запресований, або ще не зрозумів, що тебе вже несуть до преса”.

Ось вони - маленькі, невинні, приречені бути запресованими та піддаватися навантаженню для довічного життя як частина древнього механізму.

До речі, сайлентблоки підрамника в оригінальному виконанні мають дуже цікаву складну форму, яка при встановленні фіксує їх відносно підрамника.
А сайленти, які я приніс, мають просту форму, тому ми закріпили їх за допомогою сварки.😳
Бо якщо щось не фіксується по-заводськи - значить, воно буде фіксуватись по-нашому.
А по-нашому - це коли інженер у Швеції десь прокидається в холодному поту і не розуміє чому.

До речі, поки я возив своєму некроманту, тобто механіку, різні запчастини та приносив у жертву гроші в рамках підтримки темного магічного зомбі-ритуалу-молитви богу-машині, я неодноразово підіймав питання:

“Шо ми забули?”

Бо я точно знав: МИ / Я / некромант щось провтикали замовити.

Але головне - знайти це якнайшвидше.
Бажано до того, як машина знову стане нерухомим пам’ятником моїй впертості.

Тож.
Ги.

Я, при здоровому глузді 😂😂😂😂😂
та з повним розумінням, що буде далі 🤣🤣🤣🤣🤣,
свідомо вирішив розмотувати з некромантом цю розмову далі.

Перепитував.
Передивлявся.
Шукав, що саме ми забули.

ВГАДАЙТЕ ШО?

Так.
Ми дійсно щось забули.

Ну як “ми”.
Я.

Бо навіть якщо це забув некромант - винуватий усе одно я.

Такі ось відносини 🤷
Любов, довіра, взаємна відповідальність і легкий запах старої гуми, антифризу та фінансової безвиході.

Ок.
Думаю: полізу шукати на розборках.

Маючи потужний досвід “ефективних комунікацій”, я вже знав, що просто написати “мені треба оця штука” - це шлях у пекло.

А потужний досвід - це коли в тебе не знання, а ефект сіпаючого ока.

Тому я підготував вичерпний опис із фотографіями того, що мені треба:

• фото деталі;
• прямі посилання;
• номер запчастини на схемі;
• назву запчастини по правилах;
• назву запчастини “по понятіях”;
• майже духовний портрет деталі;
• і, здається, ще не вистачало тільки її знаку зодіаку.

Все для того, щоб людина на тому боці зрозуміла:

ШО ВОНА МАЄ МЕНІ ВИСЛАТИ.

ВГАДАЙТЕ ШО?

ЦЬОГО, СУКА, БУЛО НЕДОСТАТНЬО.

І треба було кожному окремо пояснювати на різних мовах.

І ладно якби це була польська, англійська або українська.

Але ви розумієте, за що я.

Це вже не комунікація.
Це сеанс екзорцизму через OLX, Viber, Messenger і “а сфоткай ще з іншого боку”.

Окрім усього цього, я отримав важливе філософське розуміння:
у людей дуже різне бачення одних і тих самих понять.

Наприклад, поняття “в гарному стані”.

Дідо на розборці каже:

“В атлічнам састаяніє”.

Некромант дивиться на це “атлічне састаяніє” і каже, що я знову притягнув йому дохлятину.

І тут виникає конфлікт цивілізацій.

Бо для одного “гарний стан” - це “ще не розсипалося в руках”.
А для іншого - “це вже треба ховати, але земля мерзла”.

У подальшій комунікації я використав максимум своїх soft skills, щоб умовити людей, які мають ВЛАСНУ зацікавленість продати запчастини з розборки, просто, бляха, зробити СВОЮ роботу:

зняти ці кляті запчастини та вислати на пошту.

Хіба це так складно?

Так.
Це дуже складно.

Звісно, такий мінорчик, як зірваний болт, може зупинити власника розборки.

А така сама запчастина з іншого боку ВЖЕ, СУКА, НЕДОСТУПНА, БО ТАМ, БЛЯТЬ, У НЬОГО ЗАБОР.

Не просто фізична перешкода.
Це вже архітектурна метафора українського автопідбору запчастин.

Тому я не нервував.
Не згадував марно витрачений час.
Не проклинав всесвіт, розборки, Volvo, себе, металургію, гумотехнічну промисловість і шведських інженерів.

Я просто написав ще чотирьом типам.

Якщо коротко:
всюди одне й те саме.

Один-єдиний таки дійшов по таймлайну до етапу:

“Я бачу потрібну тобі деталь перед собою”.

І скинув фото.

Хух.
Це вже добре.

Але при спілкуванні цей мущщіна запропонував мені запропонувати йому, скільки я хочу заплатити за цю деталь.

Єбучий цирк на дроті.

Не вистачало тільки, щоб він сказав:
“Ну ти ж сам відчуй її енергетику і назви справедливу ціну”.

Ну ок.
Я глянув вартість подібного заліза у стані б/в на Passat B3 і помножив на два.

Ну бо це Volvo.

Запропонував йому 300.

Ха.
Шутка про тракториста.

Коротше.
Проїхали.

Поїхали.
Ха-ха, на машині.
Так.
Ну майже.
Колись.
Можливо.

Поїхали міряти та замовляти запчастини далі.

На втулку переднього стаба номера немає.

Що ми робимо?

Правильно.
Знаходимо номер, щоб не замовляти наосліп.

Хуяк.
Приходить не те.

Окей.
Міряємо стаб.

По фото знаходимо номер, який точно не підходить.

20 євро за штучку.
Сюююдаааа.

Ще не приїхало.

Тут головне - не зламатися психологічно.
Бо якщо ти вже замовляєш гумову втулку за 20 євро, то душа твоя офіційно десь між “я контролюю ситуацію” і “мені потрібна допомога”.

Реставруємо резинки-проставки під задні пружини.

Приїхали такі самі, але значно кращі, бо ті, що були в мене, продавлені та розірвані.
Причина проста: пружини та резинки були встановлені неправильно.

Тобто хтось колись подивився на конструкцію, подумав:
“Та і так поїде”.

І воно поїхало.

А потім потрапило до мене.
А я тепер розгрібаю цю археологію технічного оптимізму.

Лонжерон після відновлення перетворювачем вже виглядає не як місце злочину, а як місце, де злочин хоча б спробували приховати.

І це вже прогрес.

Але це не єдина пригода.

Після того як усі течі з гідрача, коробки та системи охолодження були ліквідовані - до речі, всюди текло червоним - знайшлась ось така херня.

Протікала вона тому, що замість гумової прокладки якісь погані ручки попередника використали герметос.

Тому маємо останнє місце протікання в дуже незручному місці.

Класика жанру:
коли ти думаєш, що переміг, машина тихенько відкриває новий квест у вигляді нової течії.

Оцей трубопровід заходить прямо в блок.

Кайф.

Так, його тупо пофарбували з балона та так і залишили.

Ох, я ще не знаю, коли це робити.

Бо в якийсь момент реставрація машини перетворюється на ремонт власної нервової системи.
Тільки нервову систему хоча б можна ігнорувати.
А трубка тече.

Але це не найгірше.

Найгірша темка - це те, що деяких сайлентів уже немає.

Зняті з виробництва.

Тобто Volvo каже:

“Ми колись це зробили, а далі ви вже самі, тримайтеся там”.

Але сайленти в цю штангу вже в дорозі.

Замовив на StrongFlex, як і сайленти в диф.

А хочете прикол?

У StrongFlex є жовті та червоні сайленти.

За логікою і відповідно до загальноприйнятих правил, жовті - це street / daily, а червоні - sport / гатилово.

У StrongFlex все навпаки.

Тому в мене sport-гатилово.

Не тому що я так планував.
А тому що життя подивилося на мене й сказало:

“Сьогодні ти будеш гонщиком, навіть якщо просто їдеш за хлібом”.

Ще проблема - це сайленти в задню цапфу.

Їх треба по два на кожну сторону.

І це ось така чутернацька форма у верхнього сайлента в цапфу.

Тобто не просто “гумка”.
А маленький артефакт із підземелля, який, здається, крафтили гноми під мікродозою технічного завдання.

На https://size.name/en/catalog/silentblock 

потрібного не знайшов.

Ось ці зняті з виробництва, але знайшов їх на Volvofan. 

Гроші закинув.
Чекаю відповіді.

Що може піти не так?
Ну, крім усього.

Шо далі там було...

А!

А ще шукаю вакуумне гумове коліно / кутовий перехідник вакуумної трубки на дроселі для Volvo.

Не патрубок охолодження.
Не “великий” повітряний патрубок.
А саме маленький 90° vacuum elbow / coupling piece.

Найімовірніший OEM номер:

Volvo 9155862
старий / альтернативний номер: 1389627

Опис деталі збігається: stepped vacuum elbow, тобто коліно з різними діаметрами входу / виходу.

IPD вказує OE references Volvo 9155862, 1389627, матеріал - rubber, застосовується на Volvo 960 та інших Volvo.

Є позиція “Volvo 240 740 850 940 960 коліно патрубка вакуум 9155862”, ціна в районі 1795–1843 грн.

За маленьке гумове коліно.

За шматочок гуми, який виглядає так, ніби його можна знайти в коробці “не викидати, може пригодиться”.

Але ні.
Це Volvo.
Тут кожна гумова піпіська має ціну, історію, біль і кілька альтернативних номерів.

Тому завтра йду на авторинок.

І не піду додому, поки не знайду те, що треба.

Або поки мене не виженуть.
Або поки я сам не стану частиною авторинку.

Десь між рядами, поруч із чоловіком, який “точно бачив таке в 2008-му”.

Заключення

Хочу надати відповідь на весь цей абзац у вигляді танцю.

Бо як це текстом продемонструвати - не знаю.

Тому summary у вигляді картинки.

Offtop-питання

Чи вважається мастурбація некрофілією, якщо ти мертвий всередині?

Як це питання пов’язано з цим дописом - думайте самостійно.

Підказка:
тут і машина напівмертва, і я вже не зовсім живий, і всі отримують якесь дивне задоволення від процесу.

P.S.

У мене, окрім цієї реставрації, ще є кілька інших неавтомобільних, різнопланових і важливих проєктів.

Тобто я міг би витрачати сили на щось нормальне.

Але ні.

Дякую Господу, що мої випробування каналізувались і йдуть через цю машину.

Вона гідна отримати це ставлення та цю реставрацію в повній мірі.

Вона гідна дихати крізь чисті фільтри.
Вона гідна грітися якісним бензином.
Вона гідна перестати текти червоним, як реквізит із дешевого хорору.
Вона гідна отримати життя.

І так і буде.

На жаль чи на щастя, я така людина, яка доводить справи до кінця.

Навіть якщо кінець - це я, який сидить на авторинку, тримає в руках гумове коліно за 1800 грн і шепоче:

“Ну нарешті, сука”.

Тому…

Далі буде.