Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Все наше життя - це постійні намагання втриматися на канаті, тримаючись за жердину. І от у цьому шаленому намаганні зловити той баланс ми з вами і живемо.
Ті, хто зависає на драйві, скоріш за все, розцінює авто як щось більше, ніж просто засіб для пересування. Тому можу припустити, що багато хто з нас мріяв або продовжує мріяти про якусь особливу автівку.
Для мене такою мрією був і залишається кабріолет першого покоління Saab 900 у кольорі Monte Carlo Yellow.
Однак наше суворе законодавство не дозволяє такий скарб завезти та розмитнити. Тому мрія так і залишалась мрією. Одночасно з цим час летить, а SAAB’и потихеньку догнивають.
Я вже особо нічого активно не шукав, аж ось мені потрапляє на очі кабріолет, але вже наступного покоління (NG). Продавався він дешево. В цілому стан відповідав ціні (але про це в наступному дописі).
Купував, можна сказати, наосліп, Бо це не та історія, де торгуєшся за кожну тисячу та зважуєш всі «за» і «проти». Це історія, це емоції.
Одним словом, вирішив, що з мрією треба щось робити, бо якщо воно вже бозна-скільки років хочеться - треба діяти. Як не як, живемо один раз, і краще зараз витратити кошти на мрію, ніж тоді, коли будеш старим пердуном.
Тож якщо вам теж хочеться реалізувати свою мрію, а ви вічно її відкладаєте - спробуйте зібратися силою волі і втілити її. Подякуєте собі ген-ген у старості, що були настільки дурними, аж додумалися придбати старого корча і більше його ремонтувати, ніж на ньому їздити…
…але ті перші поїздки з опущеним дахом теплим травневим вечором, коли вітер у волоссі, бо вам не 70 років і те волосся ще є на голові, коли за авто тягнеться характерний хрипкуватий звук турбованого двіжка - це те, що залишиться з вами назавжди. І заради цього відчуття варто мати справу з усіма примхами тридцятирічної автівки з того покоління, коли не було тих усіх технологій, а рішення про доцільність приймали люди, керуючись власними емоціями, а не ШІ.
А я розпочинаю проект з відновлення свого Saab 900 NG Cabrio. У планах на найближчі кілька років: доведення до ідеалу, фарбування у фірмовий жовтий, обвіс від віггена, робота з підвіскою, двигуном.
Але лайк поки авансом, бо дуже добре знаю величезну різницю між "хочу зробити", і "дійсно зробив" ))
Левову частку сюди докине пошук запчастин не просто до 30-літнього авто, а ще й виробника, якого більше не існує (його автомобільної частини,). На цьому місці вдруге бажаю успіху )
Бажаю з нею успіхів!
Там коментатор вже правильно підмітив - дивлячись як подати інформацію. Якщо це буде 1-2 записи на рік, з 2-3 фотографіями і словами "нарешті купив рідкісну кнопку" = то звісно зацікавити аудиторію до автомобіля (та і до запису вцілому) шанс не значний (від слова Зовсім).
А є наприклад хлопчина тут з Е30 кожен запис про яку = історія/шедевр. То звісно навіть цікаво читати чому "та гайка має бути мідною, а не алюмінієвою".
Якщо Ваша думка складається (це моє припущення) про відсутність інтересу, через малу кількість лайків до Ваших записів у Блозі про автожурнали 90хх = то теж не зовсім погоджуюсь. Я Ваші записи -дивлюсь/читаю. Не всі, але дивлюсь. Лайки не завжди ставлю - бо для мене ті "сердечка" геть не головні..))
Ваші записи - вважаю золотою справою, адже це вже історія, яку треба закарбувати у цифровому вигляді.
Якщо у цього Сааба буде 2-3 записи і ВСЬО = то звісно він буде не цікавий, а якщо ледь не кожен крок, з нормальним текстом та інфою = то гляди і залетить в Авто дня/місяця, і дай Бог = в номінацію авто року)
Як і в житті. Максимум інтересу - це порозглядати й сфоткати(сь).
А ще інтерес буває різним, від загального до інженерного, від "просто поговорити про машини" до "як що і чому було реалізовано технологічно та як це відчувалось".