Про поїздку в Буковель

Шо вам сказать, якшо воно канєшно? 

Воно ж шо, відпочивати - це завжди харашо. Особливо коли є така нагода. Воно не то шо харашо, воно життєво необхідно. Бо в наш час життя, знаєте, таке буремне, шо можна або зозулькою відлетіти, або вмерти. або і те і те в один день. 

До чого вся ця демагогія? Вивіз себе і родину на тиждень відпочити. 

Запакувались і в дорогу. 

А дорога та...ну це окрема історія. Начитавшись і надивившись в соц мережах контенту про стан асфальтового покриття, я, так би мовити, нервував. На повірку, виявилось, шо не такий страшний чорт, як його малюють. Значиться шо, загальний стан доріг незадовільний. Постійно потрібно бути на чеку і пильнувати дорогу, бо в будь який момент може вилізти нежданчик у вигляді ями, канави чи прірви, ну а це, в свою чергу, тримає водія в постійній напрузі, і виснажує на багато сильніше, ніж за звичай. Цей напрямок я проїхав за минулий рік разів 20, і їхав завжди на адаптивному круїзі з лайн асистом, дозволяючи собі час від часу заглядати в телефон (каюсь). Цього разу всю дорогу я їхав в ручному керуванні без будь яких допоміжників. Найгріший відрізок дороги - це Коростишівський район. Там взагалі відрізок в 2-4 кілометри доводилось їхати нескінченною змійкою, об'їжджаючи ліворуч-праворуч по всій дорозі вирвища. Давно вже не було такого трешака на дорогах, якщо чесно. 

Тишком-нишком-навмання до скакали до кільцевої Рівного, і зупинились на обід. Скільки разів їздив повз цей заклад, стільки разів хтів там зупинитись і постійно шось часу не вистачало. А тут зірки стали як треба, Меркурій виліз з ретрограду, сонце перевалило за зеніт і карти випали нормальні. 

Хороший заклад, смачна кухня, але без вау-ефекту. Вау-ефект в дітей викликав ось цей котярій. 

Ото вони там ганяли ту тварину по всьому закладу. 

Далі до Дубно, звітомти на Тернопіль, потім через Тисменицю, не заїжджаючи у Франківськ, на Яремче. Ну і далі вже до Буковелю. Так от дорога від Тернополя до Буковелю, за виключенням одного відрізку в 500 метрів, просто ідеал. Ані ямів, ані канав, чищена, мита, гарна. Їхати в задоволення. Тож доїхати вдалося ще засвітло. 

Далі були 5 днів каталочки, дітвора поставлена на лижі, чревоугодництво, побутовий алкоголізм, спа, сауна, валяння в снігу і оце ось все. Зробив декільки знімків, по традиції. Але фоткав тіко природу, черевоугодництво не став. 

Час промайнув дуже швидко, як завжди і буває. Дорога назад могла б навіть нічим примітним і не запам'ятатись, але ж ні...що таке не щастить і як із цим боротися, частина третя. Знову приліт камінюки в лобаш, знову хедшот, знову тріщина. 

Дзвінок в страхову, стандартний діалог, стандартна процедура, стандартні фото.

Ну і пробіг на пам'ять. Що цікаво, прилетіло, приблизно, в тому самому місці, де й минулого разу. +/- 20 кілометрів. 

Також зробив поповнення бюджету Національної Поліції, взамін отримав некрасиву фотку. 

Там й таке, закрив зиму справжнім зимовим способом. Привіт весна, шо цікавого ти нам принесла?

Реклама

Перевіри оголошення онлайн!