28 листопада. В суцільній темряві мчу в Суми виконувати Вівальді. GPS сигнал відсутній, ніби хотів від мене щось приховати. Дорога геть не знайома. Екстрим.
Лишилося десь 80 км до міста. Асфальт так собі, але вище швидкість - менше ям. Два неприємних вогника попереду змушують мене мимоволі притиснутися до краю дороги, як раптом бачу її.... Відступати нема куди, приймаю бій і звісно програю.
Обома колесами я влетів у добрячу їму на пристойній швидкості. Усе зрозуміло, окрім наслідків. Зупиняюся на узбіччі. Переднє ціле, тиск тримається. Заднє... Хлам
Мужньо, з витримкою буддиста приймаю свою долю і лізу за домкратом і запаскою.
Узбіччя являє собою багнюку з листям - ставити домкрат нема на що. В багажнику знайшов гарну дощечку дюймової товщини. Далеко не з першого разу, але ніби надійно вивісив колесо. Проносячись повз нас, фури змушують Пассата відчутно хитатись. "Якось буде" - подумав я.
Намагаюся зняти колесо зі ступиці, а воно не йде. Згадав, що зазвичай в домашніх умовах колеса доводиться збивати кувалдою, бо при фарбуванні дисків, мені зафарбували й отвір, тому сидять колеса мертво. Кувалди я не маю. Що натомість? Буксирувальний трос! Без великої надії намагався здернути колесо тросом, але скоріше зірвав би шкіру з рук, ніж колесо.
Думаю далі... Холодно, тому думки впорядковуються. У мене ж дебелий вогнегасник! Стелю каремат, який завжди з Пассатом і збиваю таки колесо. Корма не рухнула на мою голову, дякувати Вівальді.
Вже в Сумах звернувся до класної майстерні, де хлопці полагодили моє побите колесо. Запевнили, що хоч і сильне пошкодження було, колесо можна спокійно експлуатувати на будь-якій вісі. І я їм вірю, тому що ми зняли переднє колесо, щоб оцінити наскільки воно постраждало, а йому хоч би що! Ідеально рівна геометрія, навіть незважаючи на те, що воно колись мною було побите і потім відрихтовано!
Таким чином ще раз переконався у чудових якостях кованих дисків! Там, де литий диск розвалиться, кований замнеться і його простіше буде виправити.
Усім рівних доріг.
Ще й диск вдалося оперативно по гарячих слідах відремонтувати – взагалі чудово.
Щодо збивання колеса зі ступиці – маю особисті карколомні спогади, коли восени 2021, вже на відчутному сирому холодригані з вітром, власноруч міняв літні колеса на щойно придбаний комплект зимових.
Судячи із року виробництва шин на колесах, з якими було придбано авто – з 2014 року їх ніхто взагалі не знімав (бо всесезонка).
Задні худо-бідно подолав, а передня пара прикипіла насмерть – щиро вважав що зламаю не те що ступиці, а навіть й ричаги, а сайленти в балці тупо викришаться вщент)
Такого безкоштовного атракціону я не очікував однозначно – спочатку були й ані разу не балетні та не естетичні стрибки на колесному ключі з півтораметровим подовжувачем, потім й художні драм-цимбали ремонтною сталевою кувалдою по шинах, та гумовою рихтувальною киянкою по дисках. А запас лютої лайки був використаний який – навіть портові докери в Одесі мабуть червоніли б з сорому)
Але перемога була! Навіть жодного колісного бовта не зламав – а такі побоювання не те що були, я навіть не сумнівався що з таким розкладом безперечно не минеться..)
Потім ще й крепатура пекельна на три доби поспіль не забарилась явитись, най її чорти носили!)
Тому моя порада (певно зовсім не оригінальна): на привалочну площину дисків нанести тонким шаром мідне мастило (в аерозолі чи в тубі – немає різниці), я зазвичай використовую LIQUI MOLY Kupfer Spray для супортів. Роблю так з обома комплектами коліс при сезонному перевзуванні. Як результат – будь-яке колесо знімається легко та невимушено за будь-якого пробігу, сезону чи температури ;)