28 листопада. В суцільній темряві мчу в Суми виконувати Вівальді. GPS сигнал відсутній, ніби хотів від мене щось приховати. Дорога геть не знайома. Екстрим.
Лишилося десь 80 км до міста. Асфальт так собі, але вище швидкість - менше ям. Два неприємних вогника попереду змушують мене мимоволі притиснутися до краю дороги, як раптом бачу її.... Відступати нема куди, приймаю бій і звісно програю.
Обома колесами я влетів у добрячу їму на пристойній швидкості. Усе зрозуміло, окрім наслідків. Зупиняюся на узбіччі. Переднє ціле, тиск тримається. Заднє... Хлам
Мужньо, з витримкою буддиста приймаю свою долю і лізу за домкратом і запаскою.
Узбіччя являє собою багнюку з листям - ставити домкрат нема на що. В багажнику знайшов гарну дощечку дюймової товщини. Далеко не з першого разу, але ніби надійно вивісив колесо. Проносячись повз нас, фури змушують Пассата відчутно хитатись. "Якось буде" - подумав я.
Намагаюся зняти колесо зі ступиці, а воно не йде. Згадав, що зазвичай в домашніх умовах колеса доводиться збивати кувалдою, бо при фарбуванні дисків, мені зафарбували й отвір, тому сидять колеса мертво. Кувалди я не маю. Що натомість? Буксирувальний трос! Без великої надії намагався здернути колесо тросом, але скоріше зірвав би шкіру з рук, ніж колесо.
Думаю далі... Холодно, тому думки впорядковуються. У мене ж дебелий вогнегасник! Стелю каремат, який завжди з Пассатом і збиваю таки колесо. Корма не рухнула на мою голову, дякувати Вівальді.
Вже в Сумах звернувся до класної майстерні, де хлопці полагодили моє побите колесо. Запевнили, що хоч і сильне пошкодження було, колесо можна спокійно експлуатувати на будь-якій вісі. І я їм вірю, тому що ми зняли переднє колесо, щоб оцінити наскільки воно постраждало, а йому хоч би що! Ідеально рівна геометрія, навіть незважаючи на те, що воно колись мною було побите і потім відрихтовано!
Таким чином ще раз переконався у чудових якостях кованих дисків! Там, де литий диск розвалиться, кований замнеться і його простіше буде виправити.
Усім рівних доріг.
1
1
1