Пройшовши пів року шляху та витративши купу нервів, я нарешті отримав номери.
Сьогодні оформив страховку і вже завтра можу їздити без жодних проблем у межах ЄС :)
Майже з самого початку я розумів, що машину буду розмитнювати, адже ціни на аналогічні авто тут значно вищі.
Найбільша несподівана складність виникла з виміром викидів, саме за цим показником розраховується щорічний податок. Довелося запитувати додатковий документ у VW у Німеччині та ще й шукати інспекцію, яка погодиться його прийняти.
Все інше пройшло без особливих проблем. Навіть розмір гуми вписали той, що стояв зараз на машині, хоч він і не був заводським :)
В моєму випадку це був би швидкий продаж за 5.5-6 доларів в ненці і покупка тут такого самого за 9 євро)
Для автомобілів, що призначені для європейського ринку, існує так званий Certificate of Conformity (CoC).
У ньому міститься базова технічна інформація: розміри, дозволені типорозміри шин, рівень викидів та інші характеристики.
Оскільки моя машина була виготовлена для українського ринку, такого сертифіката вона не має, хоча фактично повністю відповідає європейській версії.
При розмитненні ж усі ці дані потрібні, і якщо CoC немає, тоді все доводиться перевіряти вручну на інспекції.
В результаті я їздив на інспекцію 4 рази:
1. Першого разу вони просто не змогли зафіксувати машину на валиках для вимірювання викидів. Віддали машину й побажали успіхів.
2. Потім один співвітчизник запропонував «допомогу». Допоміг так, що мені наміряли такі викиди, що річний податок виходив 500 €, тобто, максимальний можливий. Стало очевидно, що з мене хотіли збити бабок. Зробив висновки щодо «наших» за кордоном, більше не звертаюсь.
3. На наступному візиті інспектору не сподобалися Eibach, і він почав вимагати сертифікат на них. Я навіть не став сперечатися, просто забрав авто.
4. До четвертої спроби я вже підготувався: отримав документ від VW у Німеччині з офіційно зазначеними параметрами викидів. Його нарешті прийняли і цього разу я успішно все пройшов.
ГБО то не проблема, тут воно є і його окремо інспектують)