Перший виїзд на трек - RTR TrackDays #5/2025

Після встановлення керма на початку травня я замовив койловери, які мали їхати місяць. Хотілось виїхати на Чайку саме на повністю стоковому авто, щоб поставити базовий час і відчути різницю між стоком і новою підвіскою, тому планував виїхати на трек-день в кінці травня. Проте обставини так склались, що не вийшло. 
В червні вже приїхали койловери, але враховуючи що просто заниження без корегування геометрії сильно знижує геометричний центр крену і навпаки збільшує крен і ще й в додаток погіршує динамічну криву розвалу і додає bump steer (паразитне підрулювання при ході підвіски) вирішив не поспішати ставити, а відразу розібратись з геометрією. Коли почав копати в сторону геометрії почали з'являтись нюанси з roll axis inclination (кут нахилу між геометричним центром крену передньої і задньої осі), бо цей кут і висота на якій знаходяться центри впливає на баланс андрстір/оверстір, при чому і на те, якої товщини потрібні стабілізатори. Оскільки заднього стабілізатору по заводу немає і його компенсує високий задній ролл центр (фіча на автомобілях з заднім цільним мостом, до якого по кінематиці відноситься смартівський DeDion) з цим моментом напартачити не можна. В результаті все звелось до того, що потрібно виміряти центр мас, щоб від нього відштовхуватись які значення ролл центрів робити. Для цього потрібні ваги під кожне колесо. Заодно наявність вагів потім дасть змогу налаштувати cross weight на койловерах.
Так-так, відчуття що краще рулиться після заниження койловерами чи пружинами - ефект плацебо. Негативні ефекти просто не на стільки явно проявляютсья в міських навантаженнях, як на треці. 
Детальніше розповім в майбутніх постах, коли дійдуть руки до виконання цих робіт.

Виїжджати на стоці було трохи соромно, все таки автомобіль дуже повільний і я як пілот не маю ні малійших задатків скілу, але з фотозвіту з попереднього трек дня побачив, що регулярно катається ще один повністю стоковий Родстер. Це додало впевненості і з'явилась реалістична мета - поставити час кола швидший за прямого опонента, адже з потужнішими автомобілями тягатись майже нереалістично. Тож вже й ваги приїхали, а далі справа з замірами так і не пішла. І ось бачу в інстаграмі RTR, що буде проводитись черговий трек день. Чудовий шанс виїхати на стоці і заодно протестити чи взагалі мені сподобається. А то раптом виявиться, що мені буде не по кайфу і тоді вся затія з побудовою трек-спек проекту буде марною.

Реєстрація з онлайн оплатою на сайті. Цього сезону участь була 3500грн, проте почув, що наступні трек-дні будуть дорожчі через те, що додатково буде приїджати пожежна машина. Таке рішення прийняли через те, що на минулому трек-дні згоріла машина. Також в цьому сезоні вже повністю згоріло декілька автомобілів на дрифт тренуваннях і було займання під час ТаймАтаку, але той автомобіль вдалось врятувати.
Додатково 100 грн оренда шолому і 200 грн оренда датчику телеметрії. Можна кататись і без датчику, але так не буде інформації по часу кола і не буде результату в зведеній таблиці часів, яка публікується по завершенню трек-дня.

Після підтвердження реєстрації в суботу додали до закритого чату учасників в Телеграмі. Зазвичай, якщо небагато учасників реєстрація починається з 8ї ранку і вже о 9й починається перший заїзд. Цього разу зібралась максимальна дозволена кількість учасників - 60 автомобілів, тому був розподіл на дві групи. Перші 30 учасників збираються на 8му, в наступних 30ти реєстрація починається о 13й. Мене запросили взяти участь в другій групі. Мені це навіть було на руку, бо потрібно було ще зранку потрапити на мийку, та й їхати мені близько години до Чайки.
До речі, поки добирався, вперше їхав по бруківці на Смарті - це така жалива зубодробилка. При швидкості 20 так трясе, що аж розмивається зображення в очах і відчуття, що нирки повипадають. Дак це ще стокові "м'які" амортизатори 😄

Пройшов реєстрацію, видали наклейку з бортовим номером і стікер, на якому маршал відмічає участь у сесіях.

Далі брифінг. На трек-днях все дуже лайтово. По факту просто розповіли які прапори що означають і що робити, коли їх показують маршали, які стоять на кожному повороті і сказали щоб вікна були привідкриті максимум сантиметрів п'ять, щоб у разі аварії руки не вилетіли у вікно з плачевними наслідками. На відміну від змагань, техкому немає - технічна справність автомобіля на вашій совісті.

Новачків, включно зі мною, записали в першу з трьох груп, в яку зібрали всіх повільних пілотів і порекомендували перші два кола проїхати прям дуже повільно, щоб вивчити повороти.

Формат трек-дня - це виїзд з невеликими паузами між автомобілями на сесію в 15 хвилин, за яку ти наматуєш стільки кіл, скільки встигнеш. Потім виїжджають наступні дві групи і знову твоя сесія. Загалом 4 сесії  - повна година, проведена на треку.

До речі, дрифтери зкинулись і за свій кошт переасфальтували зону перед трибунами, де проводяться дрифт заїзди. Це мабуть відсотків 30 треку. З розмов почув, що прибрали кочку на повороті перед виїздом на трибуни. Загалом покриття на Чайці досить грубе, все таки роки латкового ремонту даються в знаки, хоча й полатано набагато рівніше, ніж на дорогах загального користування. Свіжий асфальт здавалось би мав давати кращий зачіп, але по факту він прям набагато слизькіший за решту траси. Вірогідно чіпкість асфальту з'являється коли в нього вже впресовано багато компаунду з шин, тож з часом має стати краще.

Виїзд на першу сесію. В черзі став за Родстером, який і цього разу приймав участь. По темпу маєм бути приблизно однакові, заодно можна буде приблизно зорієнтуватись по швидкостях на вході в повороти і зонах гальмування.

Я хоч і трохи підготувався, проглянувши онборди з даної конфігурації на Ютубі, перші пару кіл проїжджав зі швидкістю кілометрів 80.
Траса включно з поворотами прям широка. Навіть якщо зловити трохи зносу вірогідність вилетіти досить невелика, а ще до цього додати компактні розміри і малу потужність Родстера. Шашкування в місті прям ні в яке порівняння з їздою на треці.

Після кожної сесії в чат зкидають ПДФ файл, де вказаний час кожного кола всіх учасників групи. Це зручно, адже можна і порівняти себе з тим як їдуть учасники на кожній сесії, а не лише по найшвидшому часу по кінцю дня і заодно можна проаналізувати де можна покращитись самому.

На перших сесіях не вгадав з колами для охолодження. В повний газ 15 хвилин гальма на більшості автомобілів не витримають ганяти, так само як і система охолодження. Тому проїхавши пару швидких кіл робиться одне повільне коло, щоб остигли гальма, шини і двигун, далі знову суперлап.
Пізніше вже проглянув як їхали решта учасників, кола охолодження більшість робили на четвертому. З моїми низькими швидкостями і низькою вагою можна і більше проїжджати.

Під кінець сесії вже почав по-троху втягуватись. Спочатку навіть було страшно навіть відвести погляд на датчик температури, дивився виключно на дорогу, як учні в автошколі 😁. Кращий час першої сесії 1:47.571 - точка відліку є.

До речі, катав в ручному режимі коробки на пелюстках і на нестандартній прошивці, якою зі мною поділився один дідусь з Нідерландів через міжнародну групу власників Родстерів на Фейсбуці. Окрім бустапу в ній було відключене автопідвищення передачі при підході близько до відсічки - найгірша особливість стандартних прошивок Смартів, так як передача переключається посеред повороту, що призводить до заносу.

В другій сесії я вже поїхав по-швидше, але з'явилась інша проблема - інші учасники теж поїхали швидше і мені прийшлось частенько пропускати інші автомобілі, в інших випадках я впирався в швидші автомобілі, які їхали повільне охолоджуюче коло. Проте все одно вдалось покращити час - 1:45.268.

Додаткові 2.303 секунди знято.

Найстрашніше було проїжджати поворот перед трибунами - те, що дивляться люди морально давить, ще й слизький асфальт і в принципі найповільніший поворот на кільці. Довго не міг розібратись коли і на скільки гальмувати. Одного разу навіть було відчуття, що от-от буде приліт в бетонну стіну, хоча насправді там до удару було ще дуже далеко, але в страху очі великі 😊

Третю сесію ледве не проморгав. Справа в тому, що в іншій групі був Лотус. Як потім виявилось, на ньому їхали два пілоти і його на третю сесію підсадили в нашу групу. А я сиджу собі на трибуні, дивлюсь: "Лотус в цій групі, значить мій виїзд в наступній." І тут чоловік пані, яка на Смарті катається питає: "А ти що, вже на сьогодні накатався, що вирішив не виїжджати?" На всіх парах побіг до авто, і катившись по техпарку вже надягав шолом. Пропустив лише одне коло, тож нормально. На цій сесії вже пішов підряд чотири швидких кола. І головне, що я зрозумів важливу помилку - по звичці міської їзди я гальмував завчасно і м'яко, вхід в поворот вже відбувався на відпущених гальмах, через що автомобіль менше хотів завертати. Коли ж почав гальмувати трохи пізніше і значно швидше і сильніше натискаючи на педаль легше почав проходитись навіть повільний поворот перед трибунами. На останньому колі вперся в попереднього Родстера. Потужності його обійти, звісно, не вистачило. Знову вдалось покращити час - 1:43.952. Швидше на додаткові 1.316 секунди.
Після сесії звернув увагу, що передні диски в пилюці з колодок - нарешті я почав краще гальмувати, бо на попередніх сесіях колеса були чистими.

Доки дійшов час до останньої сесії вже був втомлений і їхати не сильно хотілось. Напруженість така, що після сесії мокрий наче з бані вийшов ще й до цього час між сесіями проводиш на трибуні під сонцем. Те ж стосувалось й інших пілотів. З датчиками поїхало лише чотири автомобілі, чи були автомобілі без датчиків не звернув увагу, але їхала явно лише половина, якщо не третина групи.
Великий плюс в тому, що трек вільний - нікого не потрібно пропускати, ні в кого не впираєшся. Під кінець сесії я навіть набрався нахабності обігнати БМВ М-серії прямо перед трибунами, поки вона була на охолоджуючому колі 😁.
Після третьої сесії думав, чи варто відключати ESP, бо задля безпеки я весь час їхав з працюючим. Звісно, кнопка "ESP Off" не відмикає систему повністю, а просто робить її включення більш пізнішим і (можливо?) більш агресивним. Проте вирішив не ризикувати, все таки треба тверезо оцінювати свої можливості. І не дарма. На останньому колі я вирішив з більшою швидкістю пройти один з поворотів, в якому я по відчуттям рано гальмую. Буквально додаткові 20км/год в апексі і при цьому менша завантаженість передньої осі через те, що майже не гальмував дала занос. Проте ESP прекрасно відпрацював швидко стабілізувавши авто і я зміг в швидкому режимі доїхати решту кола, встановивши найкращий персональний час - 1:43.167. Додаткове покращення на 0.785 секунди порівняно з попередньою сесією.

Результатом задоволений. Відвідуючи захід мав дві мети: пройти швидше за інший Родстер і не бути останнім в таблиці. Обидва пункти вдалось виконати 😁

Висновки

Мрія побудувати спортивний автомобіль і паралельно використовувати його в змаганнях - лейтмотив половини мого життя. Останні десять років присвячені цьому шляху: відкриття сервісу, купівля Смарту і ось нарешті є вагоме досягнення на цьому шляху - участь в першому трек дні. Емоцій море і я явно не дарма стільки чекав. 

Потенціал в автомобіля є, навіть в стоковому вигляді і робот і мала потужність - не обмежуючі фактори. На одному з попередніх трек днів інший Родстер показав час в 1:36.092, що на 15 секунд швидше стабільних для нього часів в межах 1:51-1:52. Стосовно цього мені не вдалось поспілкуватись з власником, проте підозрюю, що того разу вони (на автомобілі по черзі виїжджає дружина і чоловік) наймали інструктора і такий час показав інструктор, при чому це не напівслік, а на звичайному Uniroyal. Це показує, що потенціал в шассі є навіть без сильних доопрацювань і за рахунок скілу пілота ще є дуже багато простору для покращення.

Щоб було зрозуміло на скільки я непідготовленим їхав - шини 2018го року з мікротріщинами від неправильного зберігання, підгуджуюча ступиця, люфток в наконечнику і втомлені сайлентблоки.  Це я до того, що для того, щоб отримати море емоцій від виїзду ідеальні умови, великі гальма і напівслік - не потрібні. Дуже раджу спробувати взяти участь!

Тюнінги робити я, звісно, все одно буду. Проте мене радує, що заміна двигуна з коробкою - не таке пріорітетне завдання, як я початково думав. Зараз задумався, чи взагалі є сенс поки лізти в збільшення гальм, адже до ліміту перегріву ще далеко.
Мабуть ще десь в вересні виїду разок, а на наступний сезон зроблю базову підготовку в вигляді шин, койловерів з розвалом і ковша і буду пробувати їхати всі трек-дні.

Без ковша їхати можна. Особливості вузенького кокпіту дозволяють комфортно притулитись ногою в центральний тонель і відсутність педалі зчеплення дозволяє лівою ногою впиратись в дверну карту, яка повністю пряма. На лівому коліні маленький синячок таки лишився, але не критично. Бокова підтримка достатня, відчуття, що впираєшся в кермо, щоб не з'їхати, як часто розповідають, не було. Звісно, з напівсліком вже навряд чи вистачатиме наявної підтримки.

В мене ще з часів, коли я збирався купувати Жигулі, разом з реплікою керма Момо залишились гоночні рукавички Sabelt, які я так і ні разу і не використовував. В них вже навіть омологація FIA неактуального стандарту. Нарешті настав їх час. Окрім того, що наявність рукавичок в парі з шоломом додає відчуття, що ти прям в гоночних умовах, а не на покатухах з друзями, вони мають і практичне значення. Віддача в кермо від їзди з підвищеними навантаженням значно більша, ніж при міському використанні і додатково сильно пітніють руки. Тож хоч якісь рукавички раджу брати, якщо плануєте виїжджати на трек-день.

Обов'язково з собою треба мати багато води, три літри пішли як в суху землю. І ще неочевидний момент - крем від засмаги. Мені пощастило і я не на стільки згорів, щоб почала облазити шкіра, але був ось-ось на межі.

Офіційного фотографу не було на цьому трек-дні, а ті, хто був, мене не зфотографували. Розумію, адже два стандартних чорних Родстери не цікаво фотографувати 🙂. Жаль, звісно, що немає фото на пам'ять з першого виїзду.