Vidro Trophy

Салют, любі адепти бруду, перегрітої коробки і оцього «притормажуй, притормажуй… ой й#б твою…»!

Як ви могли здогадатись, даний пост буде про покатуху, бо окрім червоних декоративних ременів на запасці з Патріком ніяких змін за цей час не відбувалось. Творчий кризис. Чи то фінансовий, чекайте... 🙄  

ОТОЖ, VIDRO TROPHY!

Як завжди, всіх нас зібрав магістр болота — Андрій Машков. Якщо ви не любите букви або вважаєте, що текст без емодзі не читається, то ловіть відос Андрія десь отут ↓

________________

А якщо ви ще не відписались — ловіть повну історію.

Цього разу курс був узятий на легендарне озеро з гордим і дуже «надійним» ім’ям — Відро. Бо «Африка» і той мототрек вже трошечки набридли. А кататись хочеться так, що аж вночі сниться, як вивішуюсь в канаві з рацією в зубах. Тому цього дня я чекав як свого дня народження в дитинстві, коли надіявся, що мені подарують оті дитячі рації за 20 гривень (спойлер - ні, не подарували)...

✅  Збори: автосалон, айфон і ностальгія по зарплаті в 8 тис.

Зарядив свій "Baofeng" (виріс і сам купив собі рацію, отак от!), зарядив дружину на позитив кавою з Мака та й погнали)) Місце зустрічі - на парковці Автоцентру на Столичному. Дивна ностальгія, колись я працював там півтора роки механіком і тоді моєю мрією була божественна Е30, але платили безбожно мало, тому залишалось тільки мріяти... Хоча на гульки- бухульки  мені цілком вистачало, хммм…  Фінансова грамотність таки має якось викладатись в школі, чи що, ну це ж прям біда! Так ладно, знову понесло не туди. Отже приїхали ми якраз вчасно, я навіть встиг походити пофоткати весь цей двіж на свій наслєдствєнний рожевий айфон (Happy wife - happy life!):

..потім ще встиг з усіма поговорити, поржати, ще раз пофоткати, а люди все з'їжджаються і з'їжджаються, тож ми вирішили травитись і їхати, бо ще трохи і мангали в принципі можна було б діставати прямо там на парковці!

Стравив до 1 атмосфери. Мені норм. Дефлятор пішов по колу як чарка на весіллі (...а не оті ваші брудні асоціації, фууууууу).

Потім — короткий інструктаж: не підпирай ближнього свого і не лізь туди, де ледь не втопилась Тойота.

В цілому новачків одиниці, тому все обговорили і по машинах!

На жаль я не рахував, але добрі люди кажуть що нас було порядка 24х автівок! Самих тільки Патріотів 4, 3 Реніка, Чірік, Гранд Чіріки різних поколінь, Ескалейд О_о, Тойоти (божествєнні!), Рендж, Ніссани від Роги і до Патрола, Міцики, злюща Вітара і можливо ще хтось, та я на жаль не пам'ятаю. Поважний вік дає своє, дємєнція не за горами 😑

..і це ще далеко не всі на фото потрапили, та й я в колоні їхав десь 5м!

✅  Виїзд: Need for Speed і навігатор

Ми проїхали трохи по Обухівській та звернули десь біля Корчуватого. Є шанси, що я описую не так, як було насправді, бо топографічний кретинизм він такий. Іноді мені здається, що всьому виною оці Need for speed'и з раннього віку - звик їздити по карті в куточку екрану і тепер без навігатора є шанси і на роботу не доїхати 😆

Краєвиди були дуже гарні. Ну, я про кущі навколо, так гарно, зелено. Їдеш і кайфуєш!

Ясен красєн, ми іноді зупинялись, щоб не розтягувати колону на всю київську область, тож декілька класних кадрів я спіймав:

І тут, на фоні всієї цієї епічної колони, в кущах мирно дрімає... Aveo. Нє, ну це вже плювок в лице "солідним пацикам на джипах" 😂

Серйозний офф роад!

По дорозі було кілька цікавих спусків поміж дерев, які чудово ілюструють "моральну прохідність" - ти наче розумієш, що авто проїде, але страшно з'їхати крилом в дерево - капєц! Дуже допомагала, доречі, передня камера - ну дійсно бувають моменти як їдеш в гору, коли ніфіга не видно що там попереду, бо в лобове скло ти бачиш тільки гніздо якоїсь птахи на сосні 🙄

✅  Перший брід: фестиваль багна 

Здавалось би, що там такого, але в кінці там досить велика сходинка і брати цей брід "на газах" - такий собі варіант (думав я 😅).

Оскільки я їхав четвертим в колоні після Прадіка, Патфайндера і Чіріка ТХ, то проїхали ми потихеньку, впевнено, не підіймаючи зайвих фонтанів багнюки.

Я дуже здивований, що Патрік так легко пройшов цей момент.

Чи то ліфт, чи гума, чи все разом, але на такому впевненому проїхали, я в легкому шоці (...і трошки гордий!) 😎

Потім "трошки" сіла на пузо Вітара, але ж ми за цим і приїхали! Єєєєііі!!!

...а далі пішла вакханалія, хтось бампер відірвав, хтось фаркопом зачепився (і таке буває..) та й застряг, хтось почав казати, що краще об'їхати по калюжі, ну і понеслось 😅

Досить дивно іноді виглядало, як Гранд сідав там, де тільки що проїхав Патріот 😶

Калюжа ж під кінець еволюціонувала до стану, де не зміг проїхати навіть досить солідний Паджеро Спорт на хорошій гумі:

Потужний проїзд на серйозній техніці:

.

В цілому ми провели біля цієї калюжі близько трьох годин 😬 Декілька разів довелось бігати до "голови потягу" і протягувати всю колону, бо коли здавалось, що ми протягли машини досить далеко- чергове авто нюхало чиюсь вихлопну в калюжі як оті песики у дворі!

✅  Калюжа №2, понівечені двері та сварка з рибалками

Далі ще трохи проїзду по лісам київської області і ми знайшли чергову калюжу! Юху! 🥳

Тут теж цікаво:

Але не сильно зрозуміло рельєфу, бо знову ж таки, "камера не передає". Тому я просто вставлю тут ось цей відос, на якому епічно загинається поріг, водійська дверка і трошки розбортовується одне колесо 😅 Але заїхав Олексій досить потужно! А вдалось це далеко не всім)

.

Я не поперся "з головою в омут", чи як там кажуть, бо офф- роад це класно, але Патріот на варіаторі це Патріот на варіаторі, тому я правою стороною проїхав по твердому грунту. Чітер? Нє, ну може, але ж проїхав!

Далі невеличкий шкандаль з якимись підвипившими рибалками, які чомусь вирішили що це їх дорога і чо ми тут їдемо взагалі. На щастя обійшлось без побитих рибалок, хоча все до цього йшло. Але ж ми люди не агресивні, тому чемно пообіцяли їм помити їх снарягу після проїзду і попросили просто почекати. Вони ж не знали, що нас 20 тачок і чекати треба буде години півтори 😆

Загалом проїхали всі, витягували мабуть тільки Л200 на лисій гумі, бо нема зачепу - воно й не їде. Л- логіка.

Дуже гарний їхав з нами Гранд ТХ, ви тільки гляньте який красунчик, ауфф!

.

✅  Озеро «Відро»: їжа, дощ і дзен

...і ось ми добрались:

Краса! Ліс, озеро, 20 брудних джипів і купка голодних і таких же брудних пілотів зі штурманами 😅

ЇСТИИИИИИИ!!!!!!

ДООООЩЩЩЩ!!!!

Тент крутий! Треба собі такого придбати, це прям класна тєма)

Після дощу на озері ще красивіше, легкий туман над водою, ти ситий, навіть їхати нікуди вже не хочеться ...але завтра на роботу 😫 Курва!

...і якщо ви подумали, що це все і можна мити ноги й лягати спать ставити лайк і закривати сторінку, то я вас розчарую 😆

✅  Дорога назад: «...нам в оту сторону. Мабуть...»

Назад ми повертались іншою дорогою, що дуже логічно! І якщо на початку дорога нагадувала пейзаж із німецького серіалу "Dark":

то вже за якихось хвилин 20 дорогою це називати стало складно, так, направлення:

Назад нас їхало значно менше, 5 чи 6 авто, але ЯК же класно то було!

Після дощу було дуже слизько і іноді машину несло так, що доводилось дивитись в бокове скло, щоб дивитись вперед на дорогу) 

А колії траплялись такі, що іноді все що ти міг тут зробити, це подумати "пу пу пууууу..." 😐

Багно у мене летіло навіть на задній диван в салоні, класно! 😁 Але все ж шкіряний салон більш практичний - його потім легше чистити!

Так ми і виїхали туди, звідки й почали..!

Пора вже перевзуватись, бо та глина вже звисає навіть з педалей в салоні 😅

✅ Фінал

Що ж, це було фантастично! Стільки проїхав, ніде не сів, в шоці я, в шоці дружина, в шоці машина 😄 Весь вечір ти настільки переповнений емоціями та натхненний на нові звершення, що хочеться їхати не додому, а кудись далеко в Карпати! (..але тобі завтра на роботу, курва!)

Тож їдемо додому, бо вже восьма вечора, пити пиво, дивитись фотки, прати трос... 😜