Чернігів—Чернівці—Івано-Франківськ—Ужгород—Чернігів.

Якось важко даються останнім часом дописи. Може багато мультимедіа і біганини навколо них вечорами, чи просто багато роботи вдень, чи може ночі неспокійні через відбитого сусіда, хто зна. 

Ця подорож на останні гроші дні відпустки за попередні 3 роки. Все, більше відпочивати хіба на вихідних. Знову в дітей канікули, значить ми їдемо на захід. Сакури мали вже розквітнути ще на початку квітня, але різке похолодання і снігопад притримав їх як раз до нашого приїзду в Ужгород 14го квітня. 

В дописі буде трошки фото міст моїми очима, можливо якась цікава інформація по експлуатації авто, все як завжди. План на відпустку такий: Пара днів в Чернівцях, пів дня в Івано-Франківську по дорозі до Ужгорода, ну і днів 5 в Ужгороді з обов'язковим відвідуванням термальних вод Косино. 

Спочатку буде тексту, потім фото. Почнемо з дороги до Чернівців. До Житомира їдемо як завжди. Зупиняємось на найбільшому АЗК Wog перепочити і перекусити. Тут я кріпко туплю і не заправляюсь, думаючи що в мене запасу ходу ще кілометрів на 300. Від'їхавши, бачу що на 210 і тут починається то, що не можна робити на авто з прямим впорскуванням і тим більше в воюючій країні - їхати на практично сухому баку. Заправок аби яких не хотілося. До наступного Wog/OKKO я зрозумів що палива в мене не вистачає...  Знизив швидкість до 90 на M21 стало ніби вистачати. Але потім почалася T0219 з підйомами і спусками і ми вже їхали розуміючи, що якщо дорога не стане кращою і рівнішою, ми скоро тут десь і стоятимемо. До заправки лишилось 50 км, запас ходу БК показував 49... Ну що ж, знизив швидкість до 70, вимкнув клімат. Стиснулось все що могло, на відтинку T0219 навіть мобільний зв'язок працює з перебоями. Сіл немає, добре хоч дорога без ям.

Виїхавши на Р31 і потім на E50/M12 стало рівніше, і зрозуміліше, що по рівній дорозі ми до заправки ніби то і доїдемо. Заправка за Летичевом. Доповз, з залишком ходу в 27 км і останніми 16км з витратою в 4.8л. В цілому вже на E50/M12 було спокійніше, бо там вже є різні немережеві заправки і в найгіршому випадку заправився якоюсь жижою, але не знадобилися. 

Скільки там бак у нас? 55л? Так от, до першого відстрілу увійшло 58л

 Втратив десь зайвих 30хв на дорогу, бо їхав значно повільніше, ну і стан емоційний поки доповз до заправки був, скажемо так, не дуже позитивний. Не робіть так як я.

Далі дуже багато втратив часу на блокпості при в'їзді в Чернівецьку область. Просто багато машин, все рухалось повільно. І от ми в Чернівцях. Якраз розпогодилось, можна і погуляти.

Погуляли центром зробили коло поміж церков, встигли на офіційне запалення ліхтарів та і спати.

Свято-Миколаївський собор (УПЦ)

Катедральний Собор Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ

Вірменська церква

Панорама міської площі.

Архітектура Єврейського народного дому.

Жили неподалік від університету і центру, в суботу запаркуватися проблем не було. В неділю (вербна) вирішили авто не чіпати, тим більше уклон якогось дива дав промокод на 50% на три поїздки. Тому щоби не втрачати час десь на піші переходи - поїздка в чотирьох за 29 грн натякає що своєю чи громадським було би дорожче. 

Також старший потягнув нас в краєзнавчий музей. Я не любитель, але реально дітям сподобалося.

О 12й на площі застали сурмача на ратуші, трошки відпочили вдома і пішли до університету.  Я тут був в 2019му, тепер охоронець не пускає на територію без екскурсовода, зайшовши з екскурсією, на неї можна не йти і не платити, а гуляти по території самостійно. 

Нам цікаво було зайти в середину, бо минулого разу ми були зовсім з малими дітьми. Фото, звісно купа, але треба якось шукати баланс. Тому онда з коридорів.

Зайшли в церкву на території 

Вечором дружині було ліньки, а я з дітьми пройшовся до костелу (Церква Найсвятішого Серця Ісуса). Стан, здається, з 2019 не помінявся, сумно. Погуляли на батуті в сквері дня Вишиванки та і на таксі додому, збирати речі, бо завтра нам на Закарпаття їхати. 

Є кілька варіантів, як доїхати з Чернівців до Ужгорода, але якщо не навалювати все рівно менше 6-7 годин потратити не вийде. Досвід попередній катання попід Тисою каже, що мені туди не треба, бо окрім живописної дороги там буде 5-7 блокпостів, на котрих я втрачу часу багато, тому вибираємо варіант котрий прямує через Івано-Франківськ, ну і коли ми вже поруч, то чому не зробити піт-стоп в центрі, бо тут я бував востаннє років 16 тому, на додачу діти кажуть що Ужгород завжди класно, але треба ще в інші міста заїздити. 

Звісно, заїзд в центр міста через ринок не такий зручний, але одразу товстий плюс за парковку: заїздиш береш талончик, виїздиш - платиш, заїхати зайчиком не вийде і при поверненні до авто не знайдеш постанову про накладання штрафу. Я не знаю скільки ми гуляли, 3 години, трошки менше, чи трошки більше, але на виїзді з мене взяли аж 75грн, що в сучасному світі рівняється каві в пристойному каХве, або каві і курвасану в недуже пристойному. Коротше за парковку в центрі Станіслава однозначно лайк.

Прогулянку почали від ратуші і зробили коло по основним об'єктам, котрі були нам були цікавими

Архикатедральний Собор Воскресіння Христового

Традиційно фото біля люку з назвою міста.

Площа Адама Міцкевича з видом на філармонію

Пішоходна вулиця Незалежності, вона ж Стометрівка.

Трошки архітектури в місті.

Пам'ятник на честь воз'єднання Західної та Східної України біля ОДА

Вхідна брама до Палацу Потоцьких

Далі пообідавши рушили на перевал. Дорога Р21 дуже кайфова, свіженько відремонтована, серпантини, ліс, гори і майже немає машин. Одразу за Торунським перевалом блокпост, швидка перевірка документів і далі кружляти серпантинами. T0718 через Пилипець і Воловець не менш пустинна і кайфова, адже дорога відремонтована. Звісно, з моїм кліренсом їхати тут швидко не вийде, бо в поворотах міський кросовер явно до боліда не дотягує, але саме не поспішати і насолодитися дорогою тут можна сповна.

В Нижніх Воротах цього разу ми чомусь не були цікавими ні поліції, ні ТЦК, просто махнули їхати і все. І от підвечір ми вже в звичному районі Ужгорода. Фото ілюструє, що сакури ще не розцвіли. 

Лив дощ наступного дня, ми сходили в кіно на Майнкрафт, зайшли в ресторан На Хмарі що в тому ж торговому центрі де і Мультиплекс, і так день і пройшов.

Цього разу звісно знайшлась ще одна мініфігурка, котрої раніше на помічав. Дідусь Вечернічек, може тому і не поміяв що її встановили влітку минулого року.

Середа порадувала сонцем, тому термальні води Косино. Фото мене обгорілого не буде, їздити в термальні води коли на вулиці більше 20 градусів так собі затія, бо холодні басейни, ще дуже холодні. 

По території гуляє ручний олень, дітям подобається.

Повернувшись в місто під вечір маємо нарешті сакури. Рожеве божевілля почалося. Сказати, що ми їхали саме по це - неправда. У нас канікули, їхали просто відпочити.

В багажнику була кілька мультимедіа, клієнт попросив одну, шиємо прямо в авто, бо більш нікуди підключити в подорожі.

Магнолії половину поморозило, але ті, що були в затишку теж миттєво розцвіли. 

Ну і вид з вікна на вулицю та авто знову ж таки помінявся.

Те ж місце, той же ракурс, інтервал 1 рік.

Торт "Ужгород", звісно, був. Крафтові медові пряники саме з сливами дуже рекомендую. 

Ще вам сакури.

Прості дитячі радості, в Чергінові фонтани "не на часі", хоча в Ніжині за 90 кілометрів працюють теж. 

Неподалік від фонтану  на стіні Медичного Факультету УжНУ ще одна мініфігурка Щедрик Леонтовича. Питаю в доньки чи може вона це зіграти, на що отримую відповідь, так, але тут не вистачає нот для лівої руки :) А мені і так норм.

Повертаємось додому збирати речі, бо завтра в дорогу знову. 

Ранок, 6 година, на набережній нікого.

Туман, але треба повертатися в Чернігів.

2220 кілометрів, 31 година за кермом, ну витрата на 200 грам нижча, але і середня швидкість вийшла на 4км нижча. - просто статистика. Їдемо далі.