Верхні руки контролю.

Здається, я знову збрехав. Адже невдовзі після того, як я похизувався зникненням сторонніх шумів, надокучливий таємничий клац-клац повернувся. Як і раніше, один-два рази на день без очевидної закономірності. А це означає, що хоч які гарні старі кульові опори на вигляд, дотик, смак та запах, а час встановити нові.

Ба більше, вони вже звикли до автівки протягом двох тижнів покатух у багажнику.

Отже дочекався часу Х та прибув до вже рідного Auto Club Service. Опори ці  запресовані до цапф, отже цапфи геть з автівки!

Трошки спостерігання за роботою Вадима через монітор в кафетерії, і Moog problem solver на своїх місцях. Залишилося лише щоб вони впоралися із solving тої problem. 

UPD: не впоралися.

Позаяк підвіску довелося вчергове розбирати, я вирішив замінити ще й верхні важелі. «Вони там з заводу, і зазвичай довго не живуть, тож най будуть нові» - по-багатому поміркував я і придбав пару важелів Lemförder [LMI 3435601/LMI 3435901].

Коли важелі зняли з автівки, виявилося, що там такий саме Лемфьодер. Так, міняємо гарне на нове, але що вже поробиш?

До слова, це був той рідкісний випадок, коли запчастина в Україні коштувала дешевше, ніж на RockAuto. Європа ж…

Перші враження навіть кращі за попередні: крім тиші автівка стала більш пружна та цілісна, що доволі очікувано, але остаточні висновки робити допоки не буду. Адже там ще два старі важелі залишилися, а на них ще дві опори.

Втім, тестування бруківкою вже пройдено і навіть зафіксовано місцевими карспотерами. 

Втім, попри корисну іфнормаційну складову таких досліджень, мені все ж більш подобається асфальт. Хоча там як, а кажуть, що Челіку личить це місто. Я згоден.