Не гуди!

Мій третій запис із такою назвою, і втретє мої відчуття мене не підвели. Ось тут я запідозрив передчасну смерть правої задньої маточини, а тут я вже впевнився в тому, що справа саме в ній. 

Через близькість новорічних свят, себто ускладнену логістику, маточину всупереч своїм звичкам придбав в Києві. Звісно ж із подвійною ціною від тої, що була на Rock Auto (7900 грн. vs 98$). А вона дійсно саме звідти, і це навіть ніхто не приховував:

Втім, доставка по Штатам, доставка в Україну - різницю в 50$ вже можна прийняти.

Обрав американський бренд Timken (HA590606), до якого з часів мого першого американця жодного разу не було нарікань. 

Дорогою з пошти зранку зустрів автівки @ArtikCV…

…а вдома роздивився важку залізяку та загадав бажання, щоб вона прибрала принаймні гудеж в поворотах. 

На «після обіду» @MEDVEDc4 записав мене до сервісу, де працює @maxwheller. Отже я стрімко вливаюсь до автомобільного життя Чернівців, відчуваючи на власному досвіді  переваги долучення до нашого Driver.TOP. 

Комплекс  Auto Club Service вразив цивільністю. Але ж краса - це не головне, ба більше для людини з профдеформацією і через те недовірою до незнайомих колег по цеху.

Втім, відповіді майстра на мої контрольні запитання заспокоїли та показали, що нема чим перейматися, адже людина знає, що робить. Тож пішли до кафе, де можна не лише смачно і недорого поїсти, але й спостерігати за процесом ремонту двох Челенджерів одночасно::

Півтори години потому маточина вже була на місці.

Не знаю, чи то була супер знижка для гостя, чи стандартний прайс, але співвідношення якості сервісу та ціни мене шокувало. Хоча здається треба вже припинити дивуватися таким речам. Не знаю, як до цього ставляться безпосередньо робітники, але ж я наразі безробітний турист, мені знов все ОК. Дуже ОК!

Тож розрахувалися та поїхали перевіряти.

120… 130… 140… 150… не гудить! І не вібрує! Лише вихлоп булькає та антена свистить після 120, але то вже я сам винен.

Всі мої сподівання виправдалися максимально, адже всі звуки, що ніби йшли від кардану та редуктора виявилися передсмертними стонами тої ж маточини. 

Отже принаймні діагностичний скіл я допоки не втратив, що вже непогано. Можна повернутися до центру і відсвяткувати такий вдалий результат в піцерії. 

Ще вчора ми позначили для себе піцерію Chebonta біля дому, бо через вікно шляхом з іншого закладу побачили на столах щось смачне та величезне, тож вирішили туди навідатися. Піца 50см  звучить не дуже вражаюче, але півметрова фрісбі на столі -це круто, і навіть викликає сумніви у власній здатності все це в себе вмістити.

Але ж ми впоралися, і - що важливо - якість в даному випадку не стала жертвою кількості:

Тонкий хрусткий корж, пропорційний вміст - дуже смачно! І такий диск за 300 грн - це щось поза межами розуміння, особливо у сукупності із гарним інтерʼєром та приємною атмосферою в самому центрі міста. Аж раптом…

-Вам комплімент від закладу - літр сидру. Обирайте смак.

Із літром безкоштовного напою (теж дуже смачного, до слова) завершення цього чудового дня стало ще кращим, ніж початок. 

Під вечір я пішов до місцевого прибудинкового магазинчику за хлібом. Зайшов, а там, як в тому барі з «Від заходу до сходу» прихована з боку входу комора, що до стелі набита румунськими, італійськими, німецькими продуктами.

Уявляю, як я з локалстору в Одесі прийшов би з італійськими профітролями. Жінка б точно вирішила, що я знов знайшов причину покататися Доджем і поїхав за край світ до елітних супермаркетів Аркадії. 

Звісно, я пересуваюся здебільшого центром, Чернівців, але мене не залишає відчуття, що я приїхав не з курортно-туристичного порта-мільйонника до провінційного старовинного містечка, а навпаки. Якби я носив кепку, на ній ймовірно з’явився би напис «I love Chernivtsi». Це мабуть до першої зарплатні тут, хоча я вже ні в чому не впевнений.