Так сі стало, що маршрутка знову на виборах, то ж буду вдячний за підтримку. Голосувати можна прямо на сторінці авто або на сторінці виборів. Я завжди говорив, що вибори для мене то більше розвага, але давайте будемо чесними: більшість присутніх тут на DRIVER.TOP хочуть уваги до їхнього авто, то ж розвазі цій має місце бути. Та і вона підбурила мене таки знайти 30-40 хвилин і написати трошки про життя автівки (і попутно своє).
Тут буде трошки сенситивний контент, про подорожі, хоч і Україною. Тому прошу віднестися з розумінням.
Ще десь у жовтні, після повернення з відпустки, записалися з донькою на плановий огляд до кардіолога. В Чернігові колись давно нам написали підозр до страшних діагнозів, котрі, на щастя не підтвердились, але спростовувати їх довелося їхати до кардіолога у Вінниці. Пройшло 2 роки і ми мали пройти планово ще один чек-ап. Отак і живемо, гарний вузькопрофільний спеціаліст за якихось 450 км від дому. Черги ми чекали якихось 2 місяці і от нам зателефонували і назначили час.
Так як це випало на четвер, взяв додатково п'ятницю відпустку. Також був ризик затриматися у Вінниці і не встигнути повернутися в Чернігів в той же день до комендантської години, тому було прийнято рішення трошки психонути і провести вихідні у Місті Весни, чи то Лева.
Львівські рієлтори то окрема каста і окрема історія. Тому booking.com, трошки дорожче, але не скролити у вайбері нескінченні пропозиції з невідомою формулою обрахунку кінцевої вартості.
Все сплановано, будка заправлена, 7:30 ранку, поїхали. Це, до речі, перша поїздка на багато км, де в мене жодного разу не спитали військово-обліковий, паспорт, чи документи на авто.
Їхали через Житомир, до дороги зауважень немає, тільки трошки снігу на обочинах і велика витрати омивача скла, бо дороги посипані і все з них піднімається колесами попутних і вкриває автівку брудним шаром. У Вінниці мав коротку зустріч з CEO DRIVER.TOP, пообідали, відвідали лікаря, і гайда в сторону Львова, по місту взагалі не гуляли. В цілому від Вінниці до Львова теж непогана дорога, можна миритися. Блокпости між областями нами чомусь не цікавилися, тому тільки піт-стопи на заправку.
Квартира трикімнатна зустріла старожитностями
Охайно і просторо.
Дітям ліжко на другому поверсі
Панорамне вікно на проспект Свободи
Так як це не перший візит до Львова, то в нас була мета, просто розчинитися в ньому і відпочити від нескінченного потоку мопедів. Ага відпочили, в п'ятницю ракети шуршали на західну Україну і дружина не раз сказала, треба було таки в Чернігів їхати.
Прогулялися центром, крамниця з цукерками все там же
Король Данило нікуди не поскакав.
Львівська майстерна шоколаду з її вузькими сходами привітно вітає гостей.
Океанаріум однозначно рекомендую
Пароль в криївці не змінився
Півметра ковбаси все такі ж смачні і півметрові.
Пйільмйєні так і не подають
Копальня кави працює не покладаючи рук і добуває каву з під землі центральної площі.
Заглядували в дорогущий 36PO з їх 2х поверховим акваріумом
і виходом на дах, де взимку не комфортно, але можна глянути на Львів (оглядова на ратуші наче б то закрита для відвідувачів зараз).
Котяче кафе, з шерстю в якості приправи, але якщо любите хвостатих, їх там є.
В неділю на проспекті Свободи авто немає, бо проїзд закритий. І тільки трійко патрулів з проблисковими маячками чпокають всіх, хто надумав рухатися тут. Взяли валізи і пішли пішки до авто.
Взагалі тут мало бути багато фоток різдва і підготовки, але на всіх майже там мої діти, котрі самі вирішать колись виставляти їх на загал чи ні. Тому підкину одну вечірнього Львову коли люди масово виходять погуляти...
Взагалі, Львів зараз живе так, як ми жили в 2014: війна десь далеко, і якщо відкинути ракетні обстріли і деякі захищені і заховані пам'ятники, тут її зовсім не відчувається. На жаль, чи на щастя. Кожен вирішує собі. То ж допомагаємо армії, хто чим може і як може.
Повертаємось до автівки. Я завжди в розповідях про подорожі намагаюся писати щось корисне і цікаве зі спостережень.
А ні, ще про парковку скажу у Львові. Якщо на землі існує пекло автомобіліста, будьте певні, воно тут. Вивантажив сім'ю за 100 метрів від будинку, і 30 хв кружляв по місту шукаючи де б стати на платний паркінг. Все зайнято, тому зупинився за 15хв пішки від дому, за символічні 70 грн доба.
В цілому 1480 км в комфорті, але по дорозі додому погода на об'ізній Житомира дуже зіпсувалася.
В якийсь момент автівка на круїзі почала дуже зближатися з авто попереду, не зрозумівши якого біса, я пригальмував, і включив круїз знову, і знову вона почала їхати наче спереду нікого немає і аж потім вимкнула круїз з повідомленням, що нічого не бачить радар.
Тобто пару разів я міг зарядити під дупу ні в чому не винній людині. Я розумію, що погані погодні умови це вагомий аргумент його вимкнути, але може спочатку вимкнути, а не продовжувати пиляти прямо? Насправді то і поведінка очікувана, але не очікував перевірити на практиці сам. Заїхали на заправку, сніг скінчився і розтанув на бампері, далі все без приколів.
Витрата, звісно порадувала не зважаючи на сніг, слизьку дорогу місцями, і зиму в цілому. 19.5 годин за кермом, 7,6л на 100 по БК і 8 по чекам. На справді, просто статистика, не більше.
Всім рівних доріг і неглючних круїз-контролів.
П.с. Буду вдячний за голос на виборах!
Пробіг 13960 км.
П.с.: Вінницю обовʼязково повторимо, але без галопу. Бо тільки раз на фонтан приїздив відпочивати, але і то щось на роботі на день відпустили, тому до 22:00 і на Чернігів (тоді ще варіанту пропрацювати день віддалено не було зовсім). А от три наступні рази - евакуація і лікар. Є відчуття, що на місто треба подивитися під іншим кутом.
Ну і під час візиту завжди є обов'язкові місця для відвідування)
Частина з них засвітилась у вас на фото)