Скаженій собаці 100 верст не коло: Чернігів - Ужгород - Косино - Верховина - Чернігів

Чи не втретє сідаю писати допис. То ТЦК питання до мене мали, то вірус причепився, то треш на роботі. А потім все це одночасно і разом. ТЦК більше питань не мають, тому беремо себе в руки і їдемо їсти свій щорічний (40й) тортик в Ужгород, за одно зробивши відпустку трошки іншою, бо це мабуть 6й чи 7й вояж туди за час війни. На початку жовтня в Чернігів прийшли дощі, в дітей канікули, тому валізи спакували і поїхали.

На початку поїздки був прикол з адаптивним круїзом, про що я розповів в попередньому дописі. Висновки я зробив правильні там, оскільки повернувшись додому знову в дощ на наступний день попередження з'явилося на холодну і зчезло через 30 сек, як тільки я включив підігрів скла. 

Але давайте про подорож. 4 ранку, субота, дощ, рушили.

З дітьми звісно пітстопи кожні 2-3 години. WOG або OKKO. Ну або с. Банюнин Львівської області і їх магазин довіри там можна купити гарбузи, горіхи, яблука. В якості каси - стоїть банка, туди кидаються гроші без решти, Товар виглядає ось так:

Яблук і горіхів не фоткалось, гарбузів - вдосталь.

Вечором допиляли в Ужгород. Ужгород - забаганка дітей виключно. Ми там вже кожен куточок знаємо, тому знайома квартира, знайомі кафешки і знайомі набережні.

В музей народної архітектури був вільний вхід, тому були і біля Ужгородського замку:

Звісно забігли по святковий торт в кондитерську SHTEFANYO V&V

Катнулися на електросамокатах вздовж алеї платанів

Побачив новий SantaFe, котрий мені не зайшов.

Сходили на вечірню казку в Бздорський парк. В цілому локація з казковими героями прикольна, але вивалити 650грн за 2 дітей і дорослого - то перебір, як на мене. Або хоча би могли всі лампочки полагодити, бо деякі інсталяції погасли. 

Святковий букет. Я не козел, зелень не їсу, зате їсу ковбасу. 

Розпакував презент від колег, тепер в мене є портативний паяльник, що працює як від GaN зарядки, так і від павербанку з Power Delivery.

Ну і останнім подарунком, на котрий заробив сам - це пара днів в Косино. Чому пара? Не дивлячись, що це не дешево, варитися в казані цілодобово мене на більше не вистачить і це основна причина. 

Окрім факту, що басейни для тих, хто проживає доступні до 23:00, коли вже немає відвідувачів, там є ще чудова welness зона, соляна кімната і харчування AI. 

Ну так, і тут торт.

Далі реального наміру киснути в термальних водах я не мав, тому рушаємо попід Тисою, зустрічаємо кучу прикордонників котрі не питають паспорт, а питають військово-обліковий, і зупиняємось в Рахові, глянути на географічний центр Європи. 

Дорога попід Тисою в кайф і до вечора ми допиляли до нашої останньої локації в цю відпустку - Верховина (або Жаб'є) - столиця гуцульщини. 

Стовп трохи псує краєвид, але хто хоче бачити стовп, той його бачить, а я бачу гори.

Діти примостили своїх восьминогів у вітальні, і все стало як вдома :0)

Що робити у Верховині? Насолоджуватися погодою (+21'C 10 жовтня), ходити в гори.

Сходили до вежі оглядової

 Бачили гриби, наче і їстівні

І не дуже. 

Ну і гори, за чудової сухої погоди.

В останній день трошки піддощило. Йшовши вгору з дітьми зустріли дідо гуцула, з біноклем. Розговорилися. Дідо дав дітям глянути в бінокля, я дав діду грошів на цигарки. Дід сказав - ідете в гору - беріть з собою, занесеш на зворотньому шляху. Взяли :)

Використовували за призначенням

Після дощу багато равликів

І просто слимаків.

Слимаки прямолінійни і повзуть вперед. Діти спорудили тренажерку

І тренували слимака. Гори горами, а слимаки слимаками. 

По глині йти гарно, вона липне до взуття

Помили взуття в Чорному Черемоші.

Сходили до джерела, з котрого можна і пити, і підпалити та погрітится. 

Гори дають можливість розслабитися, там завжди є що споглядати. 

Гори горами, але треба додому. Рушили вже наступної суботи. За 5 хв руху в Криворівні маю повідомлення, що задньому колесі мало тиску.

В додаток на телефоні теж прийшло, що прям неочікувіано.

Підкачав всі 4, останнім качав проблемне і почув свист. Біда. Серпантини і ми вже поза цивілізацією. Нагуглив шиномонтаж в Косові. Проїхавши 10 хв знову спрацював датчик що 1.6, накачане було до норми 2.1. Перекачав 2.5 і на тиску 1.7 ми досунулися до Косова. Заливати герметик не хотів, бо потім шиномонтажники проклинають за то.

Шиномонтажника на місці не було, але на дзвінок відповів. Сказав що буде через 10 хв. Дружина з дітьми пішла пити каву на WOG, що напроти, а я став чекати гуцула. Гуцул приїхав за 20 хвилин, некваплячись зробив колесо. Зробив якісно.

Причиною був обламок канцелярського ножа, що пройшов як в масло. Цвях може місяцями стриміти і не спускатиме, а тут прокол майже в 1 см, тому і свистіло.

Гуцул за роботою.

250 грн, година втраченого часу і поїхали далі. Дороги в Івано-Франківській, Хмельницькій і Вінницькій областях значно гірші ніж на Закарпатті. Допилявши до Житомира далі все пішло веселіше.

Під Києвом в спину зловив останні промені дня та і відпустки вцілому. 

Маршрутик вийшов ось такий. По факту катали ще по Ужгороду і Верховині, тому 2126км за поїздку.

Відповідь на топ питання: так, у мене є підстави, інакше в Нижніх Воротах мене б забрали в Мукачівський РТЦК, котрий радо пропонував свої послуги на стаціонарному посту поліції. Ситуація, в порівнянні з весною змінилася, тепер всіх цікавлять військово-облікові документи, паспорт не питали жодного разу. Особливо прискіпливо вивчали мої документи вздовж Тиси (цікаво чому б це :) )

Тепер по авто. Мабуть я до нього вже звик. На момент написання допису пробіг 10407. Скоро рік і буде окримий допис. Тут виключно про подорож. 

Статистика: 7.6л на 100 км, 161л бензину, 2126км дороги з дому і додому. По поганим дорогам X-Trail комфортніший за Sportage. Хоча доїхавши додому 800 км з Верховини я почувався більш втомленим ніж 970км до Ужгорода по хорошій дорозі.