Цей допис скоріше для групи РДУГ, ніж для БЖ ДТ, але треба якось закоркувати для себе цю подію.
Один з моїх найулюбленіших жартів про РДУГ (або ADHD) наступний:
Сьогодні зробив справу, яку відкладав протягом трьох місяців. На це пішло сім хвилин. Це мене нічому не навчить.
Так сталося, що якісь безпорадні, коштовні та складні процедури з автівкою я готовий робити цілодобово і без зволікань, натомість за необхідності легко, швидко та недорого зробити щось корисне зазвичай вмикається режим прокрастинації.
Власником Доджа я став взимку, і одразу помітив, що кришка багажника має намір впасти мені на голову. Позаяк проблема ця сезонна, а багажником я користуюся не часто, до літа я про це взагалі забув. До слова, пальці я не так пошкодив, якщо що.
Перед літом прийшла кришка без спойлера, яку втомлені аморти тримали без проблем, а потім і вінтажне антикрило від Stripes Classics, з яким газові тримачі час від часу нагадували мені про те, що я маю зробити.
Навіть за умов похолодання та необхідності перманентного перевезення купи речей між гаражем, будинком та майстернею я не спромігся замовити ті кляті упори. Це вже було щось на кшталт особистого виклику: "та ні, ще сезон протримаються!"
Аж допоки я не опинився у ситуації, коли в темряві стою біля автівки зі своїми вісьмома робочими пальцями та величезною коробкою. Раптове усвідомлення того, що я нічого не можу з цим зробити теж нічому не навчило, адже покликав сусіда, щоб потримав ту кришку.
"Ще замало тобі?! - здивувався всесвіт - ну ОК, тримай!". Перший влучний удар по потилиці нарешті привів мене до тями, а другий змусив полізти в інтернет, і хтозна-як, але саме в той момент в профільній групі з'явилося оголошення: "упори багажника Challenger 660H".
Це ж диво якесь! Так вчасно, і навіть підбирати нічого не треба. Take my money!
А тут ще й дружина запросила поїхати на пошту, а перед дверима відділення приходить повідомлення про те, що посилку можна забрати. П'ять хвилин, і аморти на місці.
Тепер Челенджер навіть так вміє попри вагу того антикрила:
Скільки років собі кажу, що не треба чекати жорстких нагадувань долі, щоб злізти з печі, але прокрастинація сильніша за здоровий глузд.
з.і. А можна мені посилання на "профільну групу" ?
Може в мене теж якийсь синдром, не знаю, але я відповідально до своєї праці відношуся. А як навколо подивишся, як люди пофігістично до всього, і роботи в першу чергу, відносяться, то аж страшно стає. І це незважаючи на їх посаду, чи професію. Чи може то так співпало, як кажуть не в тому місці і не в той час🤔