70s style houndstooth upholstery

Ну що ж... Нарешті інтер'єр готовий.  Своїми роздумами щодо вибору орнаменту для оббивки я вже з вами ділився тут. Але ж це був не єдиний параметр, що викликав безліч питань. І якщо стосовно дизайну все залежало виключно від мого бачення та здатності візуалізувати свої фантазії, то для вибору матеріалу треба ж трошки тямити у тканинах, їхніх властивостях тощо.

Отже, матеріал! 

Я марно сподівався, що знайду те, що мені треба, у віялах швеця або принаймні отримаю від нього пораду яку і де тканину купувати. 

Ніт! Майже у всіх майстрів, до яких я звертався за консультацією, є лише один тип тканини, що підходить до автомобільних сидінь, - "автомобілка"! На моє питання, що саме являє собою та автомобілка, якоїсь конкретної відповіді я так і не отримав: "автомобілка - то тканина для автомобіля". Хм, ммм-кей, дякую, кеп! 

Тим часом американські та британські сайти інтер'єрщиків рясніли різними жакардамм, шенілами, гобеленами, вовною та бавовною. І якось все у них і ходить, і виглядає чудово. А мені що, обирати із всіх варіантів "автомобілки" між "абстрактна маршрутка", "печиво з бентлі" та "оригінал Sprinter пасажир"?

Отже поліз шукати меблеві тканини, розраховуючи на те, що продавці-консультанти підкажуть що і до чого. Марно!

Звісно, при згадуванні призначення тканини мене одразу ж слали лісом: "у нас меблеві тканини!". Ммм-кей, дякую, кеп! Вийдемо і зайдемо з іншого боку, ба більше з дизайном я тоді вже визначився:

-мені подобається ваша тканина з кодом ..... . Чи підійде вона для стільців в кафе?

-напевно. Там 30000 циклів і 320 щільність.

-я це бачу в описі товару, що я обрав. Це багато чи мало?

-не знаю

-так а звідки ви знаєте, що підійде?

-ну люди брали, ніхто не скаржився.

Отже, завдяки браку кваліфікації у консультантів мій склад непотрібних знань поповнився купою інфи про машину Мартіндейла, про властивості тканин тощо. Тобто саме тими знаннями, наявність яких  мала б бути необхідною умовою для будь-якої людини, що працевлаштовуються на посаду менеджера-консультанта з продажу тканин. Чи то я забагато вимагаю?

Врешті з тестом Мартіндейла я розібрався. Це таке випробування, під час якого тканина закріплюється на підставці в пристрої, зверху притискається металевою пластиною з абразивом, що починає рух по вісімці. Кожна 8 - це один цикл Мартіндейла. 30000 таких циклів - це непогано для меблевої тканини, але далеко не ідеал. Щось таке, серединка. До того ж, інфи щодо того скільки циклів витримує "автомобілка" я так і не знайшов. Отже придбав три погодних метри тої польської рогожки "Kenia 700" під майбутнє ламінування поролоном. 

Щодо зміцнення тканини шаром поролону мені розповідати не довелось, адже майстер саме так і планував робити, що мене одразу ж заспокоїло.

По боках від рогожки мав бути шкірозамінник, і з ним все просто - взяли віяло та обрали варіант максимально наближений за текстурою до шкірозаміннику на центральному тунелі та дверних підлокітниках. Звісно, то був єдиний варіант з сотень інших, якого "вже нема, коли буде - ХЗ". Але якісь шматочки для моїх сидінь все ж знайшли.

Переходимо до дизайну. Забігаючи вперед, скажу, що нічого двічі пояснювати мені не довелося, і майстер зробив все саме так, як я бажав, без жодних власних ініціатив та самодіяльності, і я це дуже ціную!

Змінювати конфігурацію та форму сидінь я звісно не планував. То було здебільшого корегування, але змін в крой врешті внесли багацько.

По-перше, я захотів зробити сидіння більш простими, прибравши зайві декоративні шви на боковинах. Замість нагромадження швів я попросив залишити лише два. Внутрішній на моє прохання зробили подвійним сірою ниткою так само, як це зроблено на заводі на тунелі та підлокітнику. Адже все має виглядати ОЕМ і не вибиратися з контексту:

Зовнішній зробили вінтажним в стилі 60/70-х з зовнішнім кантом і без контрастної нитки.

Тканинні частини продовжили до кінця спинки та подушки, щоб візуально відокремити боковини сидінь від центрів і зробити їх більш контрастними. Все це видно на фото: зміни хоч і не драматичні, але доволі суттєві. 

На додаток я попросив зробити рельєфні поздовжні планки на тканині, бо такі були на переважній більшості старих сидінь, як на цьому 911 середини 60-х:

Адже саме ці пухкі планки у поєднанні з олдскульним кантом та гусячою лапкою мали додати сучасним кріслам бажаного ретровайбу. І вони додали!

Щойно встромив сидіння до салону, одразу ж зрозумів, що все виглядає саме так, як треба, і так, як я малював у своїй уяві. Прям ідеальний збіг із екстер'єром, як у часовому сенсі, так і за монохромною палітрою:

Та й сама комба, як така, непогано виглядає, як на мене. 

Отже, це був черговий доволі ризикований експеримент-провокація, що виявився вдалим. Провокативно? Не без цього. Не для всіх? Однозначно! Але ж дофамін ллється рікою - тож гроші витрачено не даремно.