Weight reduction, bro.

Попри те, що я несподівано отримав справжній drag pack, йдеться звісно не про набуття шаленої динаміки завдяки прибиранню пари десятків кілограмів ваги. 

Ці "зайві" кілограми звичайно дуже впливові, зважаючи на вагу автівки, що сягає двох тон, і я цілком розумію власників Demon, що не обирають опцію правого та заднього сидінь за 1 долар (насправді - ніт). 

Насправді, єдине, на що впливає прибирання сидінь, так це на рівень шуму, який знов став нестерпним попри всі мої попередні експерименти. На щастя то є явище тимчасове, бо сидіння звісно повернуться, хоч і в дещо іншому вигляді. 

 А що мене турбувало, так то не зайві кілограми зручних та функціональних сидінь, а грами непотрібного огидного сміття, що були приховані під ними. 

Дуже не люблю прибирати салон і завжди роблю це із надзусиллям, але очевидно, що іншої нагоди найближчим часом не буде. Хоча, відверто кажучи, знімати сидіння Челіка настільки легко, що можна це робити щомісяця. Адже все просто, логічно, наочно, без жодного прихованого кріплення, без одноразових кліпс та зайвих процедур.

 Отже пилосос, пароочищувач, екопаста, ганчірки, тощо... Не скажу, що це рівень дітейлінгу для шоу, але спогадів про собаку минулого власника або про волохату шубу його дружини більш нема.

Насправді, я очікував на гірше. Бо тож американці:

Користуючись моментом вирішив також випрати килимки. Але на етапі сушки раптово задощило і я якогось біса схвалив хибне рішення покласти вологі килимки в салон. Ранковий сюрпрайз у вигляді смороду гнилих ганчірок - адекватна плата за таку недбалість. І начебто ж не перше, не друге, не третє і навіть не четверте (який жах!) десятиріччя живу... 

Отже вчора довелося прати їх знов із якимось французьким шампунем, що дружина придбала для мене. Той шампунь чомусь викликав лупу і перетворився на універсальний засіб для госп. потреб, і на килимках він на щастя лупи не викликав.

Втім, в процесі знов задощило, і на проміжному етапі килимки перетворилися на реквізит для екранізації анекдоту про чолов'яга, від якого тхнуло лайном. Пам'ятаєте, як він придбав концентрований ялинковий аромат, облив себе, а на вулиці сказали: "чим це тхне, ніби хтось під ялинку наклав?". 

Хоч там як, а добу потому дивний купаж гнилих ганчірок та французького шампуня перетворився врешті на щось, від чого не нудить. А як зручно пакети з Обжори перевозити! Хоч бери і залишай так.

 Залишилося перетерпіти той пекельний рев ще декілька днів, адже у понеділок обіцяють віддати передні сидіння. На рівень шуму вони не вплинуть, але ж сподіваюсь, що зростання рівня допаміну від їхнього вигляду принаймні частково компенсує брак комфорту ще на тиждень.