'71 style door panels

Для цілісності картини дуже не вистачало привести панелі дверей у відповідність з рештою інтер'єру, адже єдина ретро фішка в цьому місці, яку зробили дизайнери Dodge, - це форма та незвичне розташування ручки.

Зрозуміло, що мені дуже кортіло зробити якесь посилання до 70-х із тою вставкою з симуляцією деревини та Фретзогом. До речі, це єдине місце в інтер'єрі класичного Челенджера, де був Fratzog.

Однак, форма дверей сучасного Челіка не передбачає прямокутних вставок. Тож я вирішив робити натяк на славетну давнину, враховуючи сучасні форми. На AliExpress навіть є якісь вставки (звісно, з фейковим карбоном), що можна було б використати. Але я цієї ідеї позбувся, позаяк, по-перше ці вставки м'які, а, по-друге, з ціною близько 3000 грн занадто коштовні, щоб врешті викинути їх у смітник.

 Натомість я придбав шматок полікарбонату товщиною 3мм за 800 грн і вирізав тверді та міцні вставки, попередньо зробивши лекала з картону. Адже картоній на відміну від карбонію безкоштовний.

Під час обробки я зрозумів, що треба було брати 2мм, але ж то жадібність...

Після години тертя наждаком панелі були підігнані під дверну карту, а края заглажені:

Наступного дня ввечері товариш привіз мені надруковані на 3D принтері Фретзоги.

Поки на мої панелі наносили аквадрук з текстурою деревини, я зробив емблеми: обробив їх, пофарбував в чорний, обклеїв частково в чорну текстурну плівку, а лицеву поверхню в хром. Потім зрозумів, що вийшов якийсь капелюх і переробив "лице" у шліфований алюміній. Наочно виглядає набагато краще, ніж на фото:

Панелі тим часом були вже в ґрунті:

А ще за тиждень мені прислали фото готових деталей:

Сьогодні я їх забрав, замаскував, зробив такий саме сріблястий контур Монтаною, як на інших панелях, просвердлив отвори під саморізи під одним з трикутників майбутніх емблем, та встановив все на місце:

Панелі я робив так, щоб вони самостійно тримались між деталями карти, а саморіз там потрібен лише для фіксації:

Не скажу, що на виході отримав прям шедевр, але панелі своє роблять:

Вийшло олдово і зв'язало інтер'єр у цей дивний вузел зі стилістикою двох епох, між якими півсторіччя:

Фоткати інтер'єри я досі не вмію, а камера в телефоні краще не стає, але ж загальна суть ясна.

До слова, за відсутності тонування, все це ретро і ззовні в очі впадає з першого ж погляду. І не можу сказати, що мені це не до вподоби:

Хотів би сказати, що на цьому з інтер'єром ми дійшли фінішу, але дружина щось все згадує про перешиття сидінь. Я кажу, що не на часі, не нагальне питання і взагалі там класичний houndstooth pattern, але ж тканину вже третій день поспіль шукаю, бо ідея, як той хробак, влізла всередину, і вилізти відмовляється...