Подорож в Карпати 2023 (частина 3: Львів - Синевир)

Вітаю на моїй сторінці) Продовжую розповідати про свою першу подорож в Карпати. Попередні частини - доїздинг  та власне початок подорожі до Карпат, якщо кому буде цікаво)) 

Так от... Погулявши трохи по славетному місті Лева, наступного дня встали раненько, та й поїхали, нарешті, в сторону гір. 

Але по дорозі вирішив заїхати в одне цікаве місце - грот Прийма - багатоярусний карстовий скельно-печерний ансамбль в урочищі Прийма, біля м.Миколаїв, Львівської області. Пам'ятка розташована на височині (374 м),  за 3 км від шосе Львів - Мукачево, за 40 км від Львова. Цю місцевість в народі називають Німеча, а саму печеру - Біни (Дірява) або печера Неандертальця, яка є пам’ятником природи та археології європейського значення. Тут, у печері, якій близько 45 тисяч років, археологи знайшли найдавніше поселення на території Галичини. Це найдавніше поселення-табір на території України (близько 46 тисяч років).

Навкола незаймана природа, без людей, без метушні. Дуже цікаве місце для прогулянки. Щоправда, до грота доведеться трохи пройти по лісі, спуститися в урочище, і піднятися на інших його бік. Але яка, там краса!))

Навігатор веде мимо кар'єрів, на лісову дорогу, де є місце для автомобіля і чітко до початку стежки, яка веде до печери. 

Після такого походу, трохи перекусивши, вирушили далі в дорогу, майже без зупинок. Доїхали до межі Львівської і Івано-Франківської областей. Там знаходиться меморіальний цвинтар Українських Січових Стрільців, наших пращурів, які більше 100 років тому боролися з московськими окупантами, і справу яких продовжують сьогодні наші герої із ЗСУ. 

Вклонившись пращурам, потихеньку поїхали далі. Вже на горизонті почали з'являтися перші гори. Яка там краса. Їхав зовсім не швидко аби встигати роздивитися все навкруги. 

Наступною нашою зупинкою, став Людвиківський оглядовий майданчик, з якого можна побачити навколишні вершини. З'їхавши з основної траси, поїхали по насипній дорозі в глиб лісу.  

Помилувавшись краєвидами, поїхали далі, до місця нашої ночівлі, на Синевирське перехрестя. Наступного дня, нам треба було відвідати цікаві місця в цій місцині. Спочатку поїхали до озера Синевир.  Але спочатку заїхали до Центру реабілітації бурих ведмедів. Попали саме на час їхнього годування. Ведмедики смакували Херсонськими кавунами)))

Звідти вже поїхали до озера Синевир, яке розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 22—24 м. Залишили машину на стоянці біля дороги, а самі почвалали на гору. Скажу чесно, як для степової людини, ці підйоми давалися не так вже й легко. Але воно того варте.  Підйом зайняв близько години. Потім ще за годину обійшли озеро по колу. 

Далі, не поспішаючи спустилися, пообідали в колибі, обдумуючи план наступних наших дій. І вирішили поїхати на водоспад Шипот. Дорога майже весь час була по-європейськи якісною, але місцями, по-карпатськи цікавою)) 

Можна сказати, що запланований план на той день виконали повністю. Поки там ходили, вже і сонце почало сідати, а тому вирушили назад на Синевирське перехрестя на ночівлю, так як наступного дня, треба було зробити останній переїзд до основного місця відпочинку. Але про це вже напишу в наступній частині. Бо як на мене, і так виходить занадто розтягнута розповідь. )) 

Моя повага тим людям, які дочитали аж до кінця!))

Пишіть свої думки в коментарях або які ще місця треба було відвідати в тому районі наступного разу.