Архівний запис. 23.04.2017

 10 років жив без Альфи. З 2007, коли моя трентатре поїхала на повний ребілд та не повернулася (це окрема історія). Думка про купівлю саме 75 з’явилася рівно в той момент, коли з мого гаража до рук нового власника виїхала Cinqua, яку я до цього рік будував. Я хотів саме Twin Spark і саме Alfa Rosso. На загальнодоступних площадках нічого цікавого не було. Кинув запит в профільний чат по 75. Отримав пропозицію – Twin Spark Alfa Rosso. Але не оригінальна – в минулому сіра 1,8. Я розумів, що в наших реаліях чекати оригінальну червону ТС я можу дуже довго. Але я так не можу. Якщо мені щось треба, то треба зараз.

Машина знаходилася в Рівному. Я був готовий її швидко забрати, але були деякі питання по самій машині та по оформленню. Плюс Пасха. Тож треба було чекати. Ненавиджу чекати!

В середу отримав орієнтир, що можливо у п’ятницю буде готовий техпаспорт. Я хотів відразу домовлятися на п’ятницю, але домовилися почекати – раптом щось піде не так.

Ця невизначеність не давала мені спокою. Якщо не п’ятниця, то коли? В суботу я не можу. В неділю та понеділок у сервісному центрі вихідні. У вівторок я зайнятий. Середа? Але хто його знає, що буде у середу. Або п’ятниця, або ніколи!

В четвер ввечері намагаюся дізнатися як там справи. Інформації нема. Буде не раніше 9:30 у п’ятницю.

П’ятниця, 9:30, інформації нема.

Пройшла ціла година (9:32) – інформації нема.

Пройшло ще дві години (9:38) – інформації нема.

Це той унікальний випадок, коли час тягнеться та летить одночасно. Тягнеться в очікувані добрих новин та летить із розумінням, що сьогодні можна не встигнути.

Пройшла майже доба спостерігання за екраном смартфона (9:55). Отримую повідомлення: «Техпаспорт буде готовий за годину. Якщо встигнеш до 16:00, то виїжджай».

Я в своєму житті отримав багато корисних знань та навичок, окрім найголовніших – телепортація та одночасне керування двома авто. Але ж я опанував навички користування смартфоном. Відкриваю встановлений напередодні бла-бла-кар – є машина на Рівне на 11:00. Чудово, встигаю. Бронюю місце. Передзвонює водій. Він їде з Черкас і йому ще 100 км до Києва. Розумію, що в 11:00 ми не виїдемо, але запас по часу ще є. Наступні варіанти не раніше дванадцятої, тож домовляємося про місце зустрічі.

Рушаю до офісу, щоб залишити мою машину та взяти все необхідне. Затори на дорогах більші, ніж зазвичай. Щоб не гаяти час, намагаюся викликати убер під офіс. Убер глючить. Коли вдалося викликати машину, вже доїхав до офісу. Дочекався таксі, долетіли швидко, я на місці.

Далі було ще пару днів очикування машини. 100 км до Києва – то не проблема. А от проїхати весь Київ у п’ятницю з лівого на правий та по Окружній… За час очікування обмірковую запасні варіанти. Як варіант, якщо не встигну до сервісного центру, то можна зробити довіреність і потім в Києві переоформити.

12:07. Виїжджаємо з Києва. Відправляю фото паспорта, щоб зробили можливі первісні дії для переоформлення до мого приїзду.

15:30. Я у Рівному. Мене зустрічає Роберт, досвідчений альфіст зі стажем і експерт по 75. Летимо у сервісний.

15:45. Заїжджаємо на паркінг. Вона! Виглядає набагато краще, ніж на фото. Я розтанув.

Зустрічає Коля, власник:

- Ну що? Давай дивитися. Можемо проїхатися.

- Коля! Я ще встигну і на надивитися на неї, і накататися. І все інше. Йдемо оформляти, бо не встигнемо.

Проходимо звичайну для таких випадків бюрократію і чекаємо.

17:37. Отримую смс: «Ваші реєстраційні документи готові. Чекаємо на Вас!!!!»   

Саме так – 4 знаки оклику. Сервісний центр – це вам не мрев. Відчувають настрій клієнта)

Шлях до Києва подолав не дуже швидко (через вібрацію кардана), але майже без пригод. Глюк бендікса на заправці не рахується, для Альфи це норм))

А я знов на Альфі!