Вивчаємо південну та східну частини узбережжя озера Гарда

Наш відпочинок на озері ми розділили на 2 готелі (а раптом в одному не сподобається, то хоч не весь відпочинок коту під хвіст), відповідно всі цікавинки теж оглядали спочатку ближче до одного, а потім вже до другого :) На карті позначив маршрути наших вилазок з першого готелю.

До речі про готель, дружина сказала, що обов'язково має бути якнайближче до води. Щодо цього озера з відстанню готелю до води треба бути уважним, пряма лінія може бути і пару сотень метрів, але перепад висот у кілька десятків метрів та відсутність короткого доїзду нівелює фізичну близкість готелю до краю води. До того ж там може бути просто урвище, а не пляж))) Але наш скромний готель в цьому плані не підвів. Навіть ресторан був смачніший за сусідні)))

А от наприклад 2га лінія вже нависала над нами.

Саме озеро дуже велике і оточене горами зі сходу та заходу.

Пернаті мешканці озера давно звикли до великої кількості людей і можуть спокійно пропливати повз тебе на відстані 1-1.5 метра)))

Між іншим, про їжу. Якщо дружина замовляла кожного разу щось особливе з італійської кухні, то я кожного вечора замовляв піцу, хіба що кожного разу різну. Але які ж вони тут смачні, яке неймовірне їхнє різномаїття, ну просто не передати словами!

Їжа їжею, купання купанням, але я ж люблю полазити по замкам, палацам, фортецям... Ця частина Італії дуууже багата на такі історичні смаколики. Наприклад, найближча до нас була фортеця Скагільєрі в Мальцезіне. Про неї навіть Гете писав у своїй Італійській подорожі.

Взагалі ми дуже любили гуляти ввечері набережною, після спекотного дня бриз обдував тебе такою довгоочикуваною прохолодою... А ще можна було зробити пару класних вечірніх кадрів, наприклад як ці з Бренцоне.

Цю частину озера Гарда для пошуку готелю ми вибрали не просто так - в планах були відвідини знаменитого парку розваг Гардаленд. Тут ми провели повністю 2 дні, один день разом на всіх сімейних атракціонах, а другий дівчата практично повністю пробулькалися в аквапарку, а я трохи раніше від них пішов, щоб пройти всі екстремальні атракціони)))

Так-так, всі дорослі з намордниками, бо корона ж аяяяй як лютувала))) І в готель при заселенні сертифікати вакцинації чи одужання покажи, і в ресторані інспекція може запитати про них... Я ту лабуду роздобув в нашій сільській аптеці за день до від'їзду, бо втрапили б в халепу на місці. А так позитивний ПЦР зроблений в Синево в квітні-місяці нам як раз дуууже знадобився для створення європейського сертифікату одужавшого. Ну, до біса ту корону, по дорозі в піденну частину озера зупинилися погуляти по Лацизе та поніжитися на його пісочних пляжах. Фортеці там немає, зате міський мур теж симпатичний)))

Порта Брешіа в містечку Песк'єра мене якось зовсім не вставила, бастіон як бастіон, а от фортеця в Сірміоне - геть інша справа)))

Оборонні споруди ще одного замку Скагільєрі початку 15го сторіччя збереглися до наших часів у відносно первозданному вигляді. Вся фортифікація буквально стоїть на воді.

В цій частині подорожі варто згадати ще одне місто, яке ми відвідали під час переїзду до другого готелю - Роверето. Тут знаходиться самобутній венецеанський замок 14го сторіччя:

Вартий уваги також найбільший в Італії військовий музей. Тут неймовірна кількість експонатів часів 1ї СВ.

Взагалі по цьому місту цікаво гуляти, навіть річка живописно вписалася в міський ландшафт.

Палац родини Дель Бен йдосі зачаровує своєю вишуканістю.

Це лише малесенька частинка зроблених мною фотографій, яка, сподіваюся, змогла хоч трішки передати вам наше/моє захоплення цим краєм.