"Авто місяця" - інтерв'ю з власником

Драйвер.Топ продовжує свій проєкт. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Наші журналісти поспілкувались з @TipiTip  , який переміг у номінації “Авто місяця — лютий 2026”

Це вже їх друга перемога разом із Cortigiana🍀, а з попереднім інтерв’ю Ви можете ознайомитися тут.

- Минув вже рік із моменту першої перемоги та зміни кольору авто. Як за цей період показали себе плівка та дизайн?

- Ну, перш за все, час дійсно летить дуже швидко. Менше з тим, перемога на Авто місяця - це завжди приємно. Особливо вдруге. Значить, авто досі викликає емоції.

Дизайн, як і плівка, не залишає байдужим ні мене, ні оточуючих: комусь дуже подобається, хтось критикує. Але для мене головне — що я зробив правильний вибір. От нещодавно я побачив у одного колеги по цеху Alfa Romeo в приближеному до оригінального темно-зеленого, типу British Racing Green, кольорі. І вона, я хочу сказати, губиться в цій плівці.

А от в моєму зеленому насиченому кольорі вона реально дуже класно виглядає. Колір вийшов унікальним і вдало підкреслює форми авто. Щодо змії на борту — вона стала фірмовою фішкою настільки, що багато хто просив поділитися дизайном. Але я кажу: це індивідуальний дизайн, розроблений дизайнером за гроші. Вибачайте, не хотілося б мати клона.

Мені подобається, як виглядають внесені доопрацювання, тому на цей сезон 2026 цей дизайн зберігається.

- Чи з’явилися нові деталі в екстер’єрі та інтер'єрі авто?

- Звісно, вони з'явилися. Загалом все відображаю в своєму бортовому журналі. Переконався, що веду його насамперед для себе. Адже час від часу повертаюся до певних подій, і згадуючи їх, стає приємно.

Екстер’єр:

По-перше, пофарбував диски в матовий алюмінієвий (сріблястий) колір, адже попередні темні губилися на фоні яскравого зеленого кузова. А колеса — це фактично половина вигляду авто, вони мають підкреслювати стиль. Робив це в SuperWheels, і, хоча за сезон трохи їх пошкодив, у міжсезоння відновив у тому ж кольорі — бо зовні результат дуже подобається.
Додав ще карбонові елементи: V-подібну вставку на передній бампер, накладки на дзеркала та дифузор. Це реальний, справжній карбон. Звісно, не оригінал, а ОМ, причому якість приємно здивувала. В результаті сформувався майже повний карбон-пакет: дах, капот, пороги та спойлер.

Також встановив оригінальний вихлоп Akrapovič із США — заводську опцію. З його доставкою була ціла історія, але врешті все дійшло. Виглядає й звучить він дуже круто: породистий звук і менша вага завдяки титану. Додатково поставив заслонку з керуванням — можна відкривати прямоток, хоча користуюся цим рідко, переважно поза містом. Загалом вихлоп ідеально доповнив характер авто.

 
Із технічних змін — замінив пластиковий піддон АКПП на алюмінієвий: він надійніший і краще відводить тепло, що важливо при активній їзді. Також після трек-днів замінив гуму: Pirelli P Zero виявилась не дуже ефективною при навантаженнях, тому на міжсезоння замовив Michelin Pilot Sport 4S. Очікую відчутно кращої керованості, особливо з прицілом на трек і, можливо, Nürburgring у майбутньому.

В інтер’єрі глобальних змін не було, але трохи покращив звук: зробив шумоізоляцію дверей, що позитивно вплинуло на якість аудіо. Також реалізував вентиляцію водійського сидіння — складний у виконанні, але дуже корисний апгрейд, який значно додав комфорту.

- Чи плануєш ще доопрацювання?

- У планах — прошивка АКПП і підвіски від Giulia GTAm. Це гоночна модифікація, і за відгуками після такого апдейту і коробка, і підвіска працюють зовсім інакше — точніше та комфортніше.

Друга частина планів стосується двигуна. Дізнався, що американські версії Quadrifoglio часто мають занижену фактичну потужність — замість заявлених 520 к.с. зазвичай виходить близько 450–460 к.с. Мене це не зовсім влаштовує, тому хочу «розкрити» мотор до повного потенціалу.

Прошивку АКПП і підвіски можна зробити віддалено, навіть із Києва. А от для роботи з двигуном доведеться їхати до спеціалістів у Польщу. Тож планую поєднати це з одним з відряджень: поїхати на Giulia, а не на Defender, як зазвичай, отримати задоволення від дороги і паралельно зайнятися технічною частиною.

Після цього проєкт можна буде вважати завершеним.

- У минулому інтерв’ю ти казав, що хочеш, аби твою Альфу оцінили як «Авто року». Ця повторна перемога через 13 місяців — прямий сигнал від спільноти.

- Звісно, перемагати хочеться. Але тут багато залежить від спільноти. Я вже зробив усе зі свого боку: вклав у авто час, ресурси й душу. Далі — вибір за людьми.

Кожному автовласнику приємно вигравати, особливо коли ти вкладаєш у машину частину себе. І справа не лише в грошах — навіть із меншим бюджетом можна досягти сильного результату, якщо підходити з розумом.

Для мене важливо, щоб усі доопрацювання мали сенс, були доречними й не псували загальну ідею авто.

У фіналі слабких авто не буває — всі проєкти сильні й зроблені з душею. Тому я, звісно, сподіваюсь на перемогу, але якщо ні — це нічого не змінить у моєму підході чи ставленні.

- Ти казав, що Alfa — для душі, а Defender — для справ. Чи не змінився цей баланс за рік та як Джулія провела зимову сплячку?

- Баланс не змінився і навряд чи зміниться. Defender — це утилітарний автомобіль на всі випадки життя: і для міста, і для траси, і для бездоріжжя. Дає відчуття свободи — хоч у гори, хоч у брод, хоч 180 км/год на круїзі, без проблем. Комфорт, пневмопідвіска і потужність в 300 сил роблять його дуже важким для заміни.

Натомість Giulia Quadrifoglio — це зовсім інша історія. Це емоції, драйв і навіть певна залежність від адреналіну. Поки що жоден автомобіль, яким я володів, не давав настільки яскравих відчуттів від керування — це просто інший рівень.

Взимку Giulia проспала на паркінгу з грудня до кінця березня. Я періодично заходив, на 10-15 кіл по паркінгу, щоб трохи “прогнати кров по жилах” і зберегти акумулятор. Щоправда, у березні через багато відряджень не встиг цього зробити — акумулятор розрядився. Але проблему швидко вирішили бустером, і все запрацювало без питань.

Загалом машина зберігалася у сухому, відносно теплому паркінгу, накрита чохлом, і надалі продовжує приносити мені задоволення.

- Багато власників після досягнення піка популярності вирішують продати авто і почати новий проєкт. Яка доля чекає на Джулію?

- Гарно підмічено. Дійсно, багато автовласників женуться за визнанням, а коли отримують його — інтерес до машини поступово згасає, і вони починають шукати нові емоції. У моєму житті цього вистачає й без того, а Giulia — один зі способів підняти рівень дофаміну.

По-друге, мені досі щиро подобається ця машина — я продовжую отримувати задоволення від керування, тому думок про заміну наразі немає. Та й, якщо вже відверто, хочеться ще досягти максимуму — наприклад, взяти «Авто року».

Звісно, як і в кожного автолюбителя, у мене є мрія — Porsche 911 Turbo S або Porsche 911 GT3. Я впевнений, що колись до цього дійду, але поки що мені подобається сам процес і шлях до цієї мети.

Тим більше, зараз у мене є два абсолютно різні автомобілі, і, пересідаючи з одного в інший, я отримую різні емоції. Тож на цьому етапі моє «автомобільне питання» повністю закрите.

______________________________

Нові інтерв’ю з переможцями ТОПу вже зовсім скоро —  не пропустіть.