“Авто листопада” (2022) - інтерв'ю з власником

Драйвер.Топ розпочав новий проект. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Веде його наша редакторка - Марія Панчишин. Сьогодні вона поговорила із Владиславом Ващенко та його дружиною Олександрою, яка мала чималий вплив на появу автівки у родині. Чоловік переміг у номінації “Авто листопада”. 

- Розповідайте. Як так сталось, що стали власниками Volkswagen Scirocco?

В. Ну як, дивитися на Сірокко я почав ще до того, як в мене були права, здається. Просто, я не знаю, сподобався кузов - двоє дверей, безрамні, красивенькі. Сподобалось, що з них роблять, в принципі, такі низенькі, гарненькі. Та і все. 

Потім здав на права, ми купили Фабію, першу машину. Покаталися рік, вирішили, що треба щось міняти. Ну як ми, Саша вирішила, мені не дуже хотілось, але я так, наче погодився. От. Спершу дивились на щось таке, як BMW, Passat CC. А потім вирішили, що - якого чорта, будемо вже дивитись Сірокко. 

Так вийшло, що в день, коли продавали Фабію, ми бачили ще три Сірокко. І жоден нам не зайшов. А потім, я не знаю як так вийшло, ми купили цей, який стояв, я не знаю, просто за купу грошей.

С. Так, це був верх ринку.

В. Навіть зараз це космічні гроші.

С. Ну насправді ми тоді подивились три машини. Одна нам не знайшла зовсім, а дві, в принципі, були ок.

В. Але всі були з нюансами. Всюди треба було щось вирішувати, ремонтувати. 

С. У нашій були нюанси по кузову, наприклад, але ми знали, що будемо її перемальовувати. Машина була біла, а ми хотіли жовтий колір. Одразу ж вирішили, що вона буде, як сир Чеддер. Взагалі у нас було ім’я для машини раніше, ніж ми її купили. Так що ми не сильно дивились на ці моменти, бо знали, що виправимо їх.

- Цікаво. Ви, фактично, підштовхнули чоловіка до цієї покупки… Вам теж настільки подобалось це авто? 

С.  Насправді мені було все одно, я просто хотіла поміняти Фабію вже на щось солідніше. От. Я і копійку, BMW, хотіла, але він так пускав слину на Сірокко, що я вже сиджу та кажу - а сенс нам чекати. Він такий – ну купимо Сірокко колись, третьою або четвертою машиною. Я кажу: а сенс крутитись, якщо ми можемо взяти Сірокко одразу? От. Так ми її взяли.

- Історія зі стенсом. Хто у це встряг?

В.  Ем. Ну, спочатку це не мав бути стенс-проект, взагалі. Я думав просто поставлю гарненькі колеса. Ще - якісь, ну максимум, гвинти: спочатку думав за пружини, просто щоб типу чуть-чуть нижче, гармонійніше було. А потім Саша почала казати, що вона не доїде на роботу…

С.  У мене жахлива дорога до роботи була.

В. От, і я вирішив, що, ну, треба якісь компроміси шукати. Думав, все таки, за гвинти, а потім побачив оголошення за пневму. І я такий - це доля. Ну, і власне, вона ще в нас пів року в гаражі валялась. Бо ми ніяк не могли зібратись її ставити. 

- А з чого почалась взагалі оця любов до авто?

В. Ну я думаю, що аж так хардово, як є зараз, почалось з Сирка. А загалом автолюбителями стали, мабуть, з першою машиною.

С. Якось зацікавились, я була з абсолютно нульовими знаннями про авто. Але дуже швидко запалююсь. Якось ми надивились вдень автоблогерів різних, і я така перед сном: “Хочу на курси діагноста”. Знайшла. І взяла відпустку на роботі, щоби тиждень їздити на ті курси. З того, що я могла зрозуміти, трошечки здобула хоч якісь знання про авто. Вже дійшла, приблизно, до рівня Влада. Це був момент, коли ми якраз дивились Сірокко, вже думали продавати Фабію. 

А взагалі у Влада батько… в нього часто машини міняються.

В. Ну тато такий стандартний тато. Якщо щось зламалось – треба ремонтувати, якщо нічого не ламається, то можна не чіпати, воно ще поїздить.

Не памʼятаю, до речі, коли тато машину взяв. Лиш пригадую, що була в нього велика перерва. Мав Жигуля ще коли йому було років 20, продав його, і от до 30-ти з чимось, мені здається, у нього взагалі не було машини. А потім він купив таку маленьку табуреточку Lancia W10. Там однолітровий моторчик був, він його свапнув на 1,1. Потужності не знаю чи додало. Таке. Але на цій машині я катався багато, в принципі це єдине, що давало мені автомобільні знання, крім інтернету. 

- Як тато відреагував на Сірокко?

В. Я йому показував ще до того, як ми збирались купляти Сирка, кажу – «ти диви яка машина класна». Він такий – «ну прикольна, але що ти з нею робити будеш. Холодильник не перевезеш, багажника ж нема, що робити з нею: двоє дверей, сім’ю не повозиш». Я кажу: «ну щось придумаю, зате дивись яка вона красива». Ось якось так і завершилось. Потім ми, одразу з Києва, де брали Сирка, приїхали до тата, Сашка була за кермом, поки я доганяв її, вона вже встигла покатати мого тата. Йому дуже сподобалось, але собі, звичайно, він такої машини ніколи в житті не купить.

С. Він навіть ніколи за її кермом не їздив. Сказав, що страшно. Навіть в тому конфізі, в якому він був, високому, не хотів. А зараз - тим більше.

- Яке найцікавіше допрацювання в Сирку? Може є якась історія?

В. З фарами там ціла епопея була. Ми як взяли Сирка, у перший день я поїхав в гараж, дивлюсь, якось фари не так світять. Трохи мутно. Підходжу ближче, і бачу павуків всередині. Думаю - треба шось робити. От, і я поїхав. Купу грошей потратив тоді. Але минуло, можливо, півроку, і фари почали мутніти. 

От, я вирішив, що треба повністю відновити скельця, на скільки можливо, без покупки нових. От, заліз на хімічну реставрацію. Наліпили плівку поверх. Іііі, ну так катався я, не знаю, довго катався. А потім мені помили мотора «класно» на мийці. І погоріли блоки. Я поміняв їх, потім покатався десь ще, не знаю, кілька місяців. І згоріли вже ці нові блоки. 

Я вирішив, що нові блоки купляти не хочу і поїхав в Київ, там в нас знижечка для Сірокко клубу є, адмін домовився, то ми туди усім клубом їздимо. Дуже класно вийшло. Але треба все-таки поміняти ті скельця, бо вони трохи зацарапані зсередини. Як розбирали вже побачили. Таке.

- Взагалі у вас якась цікава історія з фарами, наскільки я читала на Драйвер.Топ…

В. У нас що не mode, то епопея. У мене є друг в Польщі, власне ми з ним познайомились через машину, у нього Сірокко. Ну і він сидів на польському ОЛХ, каже - “є два комплекти фонарів, обидва - з коцаним крайчиком, можна забрати, бо ціна хороша, ще й як за два, і спробувати щось з епоксидки зліпити”. Він забирає, робить і собі, і мені. Відправляє поштою. Вони йшли, я не знаю, довго дуже. І я їх ставлю, все наче добре. І тут розумію, що габарити зовсім не підходять під стиль цих ліхтарів. Довелось ще просити знайомого відключити ті габарити. Тепер воно виглядає гарно.

С. Я би сказала, що, за критеріями краса-вартість, ліхтарі вийшли напевно на перше місце. Бо вони додали яскравості автомобілю. Зараз дивимось на стандартні, ну не те абсолютно. Ці мені набагато більше подобаються. І вартували вони не так багато. 

- Дуже гарні жовті лампочки, до речі

В. Це мені було скучно, Саша поїхала в Італію до тьоті, а я не знав чим зайнятись і просто вийшов з дому і пішов в автомагазин. От. Думаю спитаю, скільки там коштує масло, бо трохи до ТО лишалось, думаю, ну подивлюсь, прицінюсь трішки. От, іііііі, я не знаю, побачив ці лампочки, думаю - ну візьму, подивлюсь. Вони не підійшли, я їх приніс назад, і думаю - треба таки спробувати поставити жовті, подивитися як воно буде виглядати. Знайшов якісь, дешеві, десь гривень 30 за штучку. От, поставив, було прикольно, але вони зовсім не світили. Оце як фари повезли робити, то вони їх розібрали, і лампочки просто в руках у них розсипались. І мені докинули ще жовтих led лампочок. Дуже кайфую. Подобається, бо біле - зовсім не то. Жовтий на жовтому – кайф. 

- Які плани на майбутнє?

В. Чесно кажучи, план один – нижче. Решта – це вже такі побічні. 

Ну, мабуть краще треба почати з того, що в мене є ціла “книжка” в якій записано все, що я хочу, все, що я зробив, все, що, можливо, я буду хотіти, але ще не знаю. Типу ковшів, щось там в мене ще було таке цікаве. Ну, не важливо. 

От розвал треба зробити. Потім міряти колеса. Бо на наступний сезон хочу вже інші, я казав, що це був проміжний варіант. Треба буде щось шукати, я думаю, дуже сподіваюсь, що нову гуму купляти мені не доведеться. Але подивимся, може я ту ще порву об якусь ямочку.