До купівлі цього авто я ніколи особливо не цікавився маркою Volvo.

Цей XC90 я взяв на аукціоні США — скоріше не через бренд, а через сукупність досить раціональних факторів. Clean Title, невеликий пробіг і адекватна історія Carfax виглядали переконливо.

Окремо — стан авто на фото. Він виглядав значно гірше, ніж був у реальності. Створювалось враження серйозного удару: відсутнє колесо, пошкодження задньої частини. Але по факту все виявилось набагато простіше — зламане “вухо” важеля, задню ліву частину авто страхова частково розібрала і склала в багажник разом із колесом, а бампер просто вийшов із кліпсів.

З березня 2026 року я на цьому авто і досі ловлю себе на думці, що образ “Volvo для пенсіонерів” — це міф. XC90 виявився зовсім іншим: м’який, впевнений, але при цьому достатньо динамічний і керований. У ньому однаково органічно і спокійний рух у потоці, і легкий натиск на педаль, коли цього хочеться.

Я не з тих, хто емоційно прив’язується до автомобілів. Але дизайн і загальне відчуття від XC90 — це той випадок, коли техніка і естетика дуже вдало співпали.