Всім доброго дня на цьому чудовому інтернет-ресурсі.

Мова піде про машину, яка у нашому володінні з салону, коли його купили в Одесі у 1995 р на Інжпроекті. Сам по собі автомобіль нічим особливо не вирізняється з точки зору тюнінгових можливостей, за його плечима немає ралійних перемог у різних куточках земної кулі, АЛЕ є в нього один головний плюс, завдяки якому ця машина перебуває в нашій родині вже протягом 31 року. Цей плюс у тому, що автомобіль — наче теплі, добрі домашні капці: до нього звикаєш миттєво і з часом просто перестаєш його помічати, тобто машина стає частиною тебе і невід’ємною частиною твого життя.

Цей автомобіль завжди відповідав і відповідає нам взаємністю — ніколи не підводить і справляється зі своїми обов’язками на тверду п’ятірку, незалежно від того, чи це поїздка у відрядження на 1000 км, чи звичайна поїздка на базар за продуктами.
Історія цієї машини така: її було придбано у офіційного дилера в Одесі ще у далекому 1995 році — на фірму, як автомобіль для поїздок до клієнтів, відряджень або зустрічі різних делегацій в аеропорту. У 1995 році вона вважалася доволі престижною машиною — не найкрутішою, але й далеко не з останніх.

У такому режимі автомобіль працював аж до 2004 року, після чого був викуплений моїм дідом, який до того часу і був її водієм. Вийшовши на пенсію у 2004 році, він забрав машину з собою і їздив на ній до 2009 року, поки його не стало. Так автомобіль, можна сказати, перейшов мені у спадок від діда. Ми з ним часто разом її обслуговували та ремонтували, тому на момент, коли машина дісталася мені, я вже досить добре знав її основні особливості.

За весь час роботи на фірмі на автомобіль встановлювали виключно оригінальні запчастини, і зі свого боку я продовжую дотримуватися тієї ж політики. Так, інколи це дорого, зате я сплю спокійно і знаю, що через 10 000 км у мене нічого не відвалиться.
Як я вже згадував, з моменту, коли автомобіль перейшов до мене, я проїхав на ньому близько 200 000 км, про що постараюся коротко розповісти нижче в бортовому журналі.

Загалом машина цікава тим, що має комплектацію для країн колишнього СНД або, як це зазначено за VIN-кодом, — EX-USSR countries. Переваги полягають у тому, що, наприклад, у мене відсутня система Lean-Burn (робота на збідненій суміші), немає лямбда-зонда, використовуються звичайні свічки запалювання (не платинові) та є ще багато різних нюансів — довго перелічувати. Саме виготовлення — японське, що також дуже позитивно впливає на загальну надійність автомобіля, адже всі комплектуючі суто японські: Denso, Aisin, NOK, Sumitomo, Toshiba тощо.

Загалом, здається, все описав, можливо трохи сумбурно — не судіть суворо.

Усім рівних доріг і удачі в житті!