Про Хорватію (закреслено) білих хорватів

Нарешті Мерседес живе тим життям, для якого був створений: автомагістралі, звивисті дороги, гравійки ))
На відміну від нього, оновленого, у мене назбиралось добряче втоми, але якщо попередні три роки я рятував його, тепер він рятує мене )

В суботу була розминка, добра зустріч з добрим другом, теж, що характерно, мерседесоводом:

Поговорили за прямотоки, а вони, розумієте, не лише в автівках бувають )

Товариш цей - серйозний муншайнер, там така труба - куди моїм пісюрикам ))

Прямо витвір мистецтва. Можна не пити, а лишень дивитись, насолоджуватись )
Але гештальт був не закритий, бо цього року єдина вода, в яку я занурювався - у моїй ванній кімнаті. А хотілось більшого. Проте погода - вона ж Львівська. І хоча до обіду з чистого неба світило сонце, як лише я завершив свій морнінг роутіне, що складався з потреби виспатись, залити подаровані мені вчора родичами огірки на закваску і потягати усілякі гантелі, на небі з'явились хмари. Чорні. Грозові. О курва! 
Але я все рівно закинув кавовий набір і плавки в рюкзак. Бо треба вірити в краще. І в прогноз, який казав, що за яку годинку то має минути, мамой клянус. 
І хоч виїжджав я зі Львова під краплі негустого дощу, в напрямку Самбора почали з'являтись проблески сонця, то ж туди я і покатосив. А поки їхав, хмари перемістились за спину, над Миколаївом ліворуч теж розпогодилось, і успіх став неминучим.

Вода чудово розслабляє і висмоктує усі негаразди, навіть якщо це озеро в Заріччі, а не Адріатичне море в Хорватії ) Але якщо зараз в Хорватію зась, то до давнього городища білих хорватів цілком можна.

Не Адріатичне Шосе, звісно, але веде ця гравійка до яких не яких, та хорватів.

І нарешті справжня вечірня кава )

Трохи опасна, але з чудовим видом

Якщо хтось захоче теж такої кави - вам сюди.