Наволонтерив пожежну машину

Цього місяця буде вже 2.5 роки, як я вирішив поповнити ряди добровільної пожежної частини в нашому селі. Пожежна частина в нас відносно нова – введена в експлуатацію у 2017 році після об’єднання 3х сільських дружин. Так в нас звели нову будівлю з гаражем на 4 авто, роздягальнями, душовими, навчальними та господарськими приміщеннями. Як раз на той час було 4 автомобіля: власне стандартна пожежна машина, автомобіль підтримки, мала пожежна машина (на базі мікроавтобуса) та мікроавтобус для перевезення особового складу. Якщо перші дві були ровесниками новоутвореної частини, то останні були перейняті з 2х колишніх частин (1995й та 1997й р.б.).

Якщо в «радянській» частині Німеччини це ще автомобілі «у розквіті сил», то в нашій частині прийняти після 20-25 років експлуатації списувати авто. У зв’язку з тим, що мала пожежна машина вже перейшла цей поважний вік, було прийнято рішення придбати новий авто класом трохи більше. Цього року на початку серпня ми отримали замовлений 2 роки тому середній пожежний автомобіль (на базі низької вантажівки).

За цей весь час я намагався прояснити майбутнє старої пожежки. Паралельно обговорив з колегою-товаришом, який постійно возить до України пожежний інвентар та навчає людей, в тих центрах, де в Україні зароджуються добровільні пожежні дружини. Справа в тому, що я ні разу не знайомий з концепцією протипожежного захисту в Україні, а ця мала пожежна машина розрахована на гарну мережу пожежних гідрантів або наявність водойми поруч із місцем гасіння пожежи, адже власного резервуару води вона не має (на те вона і вписується в кат.В водійського посвідчення). Товариш зробив запит у ДСНС і вони сказали, що везіть – прилаштуємо до роботи. Так від час обмивання нового авто я спитав нашого інспектора з пожежної безпеки, яка доля старого авто і чи можна було б його за символічну суму викупити для України. У відповідь отримав, що треба подати прохання в ратушу і чекати відповіді. В ратуші проголосували за передачу авто до України як пожертву. Додатково пожежні частини громади Гоєнар вирішили поділитися уніформою, чоботами та автономними дихальними апаратами разом з масками. Варто зауважити, що авто відпустили з громади не «в повній бойовій готовності», а лишили лише драбину, насос та трохи інвентаря для гасіння пожеж, але й на тому велетенське дякую.

Технічно це Фіат Дукато 230 з 2.5 дизелем на 115 конячок перебудований фірмою Метц з Карлсрує.

За 29 років служби авто набігало смішні 30.5 ткм, а 31 засвітилося лише сьогодні, коли я переганяв авто до пожежної частини мого колеги-товариша.

Дорога зайняла 471 км, а по часу виїхав о 7-15, заїхав на пожежну частину о 14-15.

Чому так довго? Ну, по-перше, це ж вам не ракета, щоб швидко рухатися, тому їхав 100-110 км/год максимум, бо і так було голосно в кабіні.

По-друге, я годинку зробив перерву, на перекус і т.д.

По-третє, останні 100 км були вже не автобаном, а так, тому і швидкість руху відповідна)))

До вечірнього автобуса назад було купа часу, тому вирішив зустрітися в центрі Берліну з одногрупником, який завжди мене супроводжує на концертах Раммштайн)))

Після оформлення митної волокіти авто поїде на Херсонщину.