Моя колекція: Shelby G.T.350H by M2 Machines 1/24

Ще одна модель від M2 Machines з таким саме "баді", що й у звичайного фастбека 1965 та дрегового 1966.   

Цього разу це Shelby G.T.350H - результат славнозвісної програми Rent-A-Racer, що запровадили під час співпраці Shelby American с прокатною конторою Hertz.

Попри тотожні виливки між цими моделями спостерігається ціла низка відмінностей. Перше, що спадає в око - заднє бічне скло замість вентиляційних решіток - головна відмінність між G.T. '65 та '66. Крім того на моделі у повній відповідності до прообразу з'явились повітрозабірники в капоті та задніх крилах, звонішні фіксатори капота, решіштка Shelby з логотипом,  що перенесено ліворуч, краплеподібне дзеркало і, звісно, фірмові золоті страйпи: GTH на боковинах та LeMans вздовж кузова.

Останнім треба приділити трошки більше уваги, бо саме в цій дрібній деталі M2 Machines перевершили мої очікування. 

Попри удавану геометричну простоту у цих смужок був окремий дизайнер, і його завданням було дещо більше за креслення двох широких ліній від бампера до бампера. Задум полягав в тому, щоб при погляді на автівку спереду всі смужки залишались однакової ширини. Всупереч песпективі! Заради цього смуги звужувались від середини автівки до країв капота та багажника, при тому ширина проміжку між смугами не змінювалась.

Отже про що я? М2 відтворили це все на своїй бюджетній моделі! При тому, що помітити це вкрай складно. Треба просто про це знати і бути достатьно душним, щоб перевірити. А ще треба про це не забути. І не забити!

Не забули, звісно, і про всі емблеми. Зрозуміло, що вони зроблені фарбуванням, але за такі гроші не варто розраховувати на щось інше. 

Колеса - канонічні Magnum 500 с "напіврадіальным" Good Year Polyglas. Зокрема і те, що в багажнику.

Враховуючи все це, зміни в інтер'єрі вже не викликають здивування. Логотип на кермі замінили на шелбовську кобру, на козирку панелі приладів встановили тахометр. Втім, на ньому нема шкали і я дотепер не розумію, чи це вада конкретного примірника, чи факап дизайнера. Виконано  все традиційно просто і з дешевих матеріалів, але завдяки темному окрасу виглядає доволі чемно. 

Гадаєте, це все? "Ніт"! Я дійсно хотів підловити М2 на страйпах, але вони перемогли. Втім, мені відомо, що у прокатника від Hertz була ще одна особливість - заради уникнення зайвих ексцесів всі GTH були оснащені виключно автоматичними коробками передач. "Ось тут я вас і спіймаю!" - думав я. Але що я побачив всередині? Класичний T-handle "автомата". При тому, що звичайні 350-ті від М2 завжди з коцюбами "механіки"! 2:0 на користь Шона Тейлора.   Шана!

Під капотом все очікувано вірно і знов-таки з масою відмінностей від базової моделі: 289-й HiPo з полірованою каструлею фільтра із відповідною деколлю, кобровські клапанні кришки з відбитками, розпірка, а внизу - спортивний піддон.

Треба ще раз наголосити на тому, що M2 дуже далеко до преміум сегмента. Через це маємо деякі вади оброблення, фарбування та виконання окремих деталей, дуже бентежать колеса, що хитаються і створюють враження хлипкості конструкції. Однак, тримаючи модель в руках і роздивляючись всі ці деталі, я отримав задоволення. Фана реально вдосталь на кожен грам ваги. 

Ця модель вийшла обмеженим тиражем в 5880 примірників. Не дуже мало, але цілком достатньо для того, щоб ціна свіжої моделі 75-го реліза 2019 вже за рік зросла вдвічі. 

Адже, прийшла вона до мене не одна, і, якби не епідемії та інші негаразди з кульмінацією в вигляді війни, я б і надалі їх купував. Адже той факт, що М2 підчепили мене на гачок, я визнав ще п'ять років тому.