Все нижчевикладене мало бути преамбулою до допису про нові колеса Доджа, але інформації чимало, а на колеса ще чекати і чекати, тож най буде окрема розповідь для тих, кому цікаво та небайдуже в якості тізера.
Адже, Магнуми - така саме легенда, як і решта різноманітних Мінілайт, Кістоун, Енсен, Крегер, Гелібренд тощо.
Отже, на дворі середина шістдесятих, виробники виборюють собі місце на ринку, пропонуючи покупцям безліч яскравих крутих опцій та аксесуарів, і звісно ж колеса - зовсім не остання річ на цьому ярмарку.
Переважна більшість американських автомобілів навіть у топових комплектаціях комплектується сталевими штампованими дисками з цілою купою ковпаків на вибір. Але це зараз вони "залізяки", а тоді, півсторіччя тому, вони амбіційно іменувались Rally Wheels. І зазвичай прикрашали ці "ралійні колеса" класичними хромованими "собачими мисками" (dog dish caps) та хромованими кільцями на полиці (trim/beauty rings)
Щодо легкосплавних колес, mag wheels звісно теж були. Але того часу виготовлялись вони переважно з магнієвого сплаву, були дуже дорогими та завдяки тогочасним технологіям не дуже міцними для суворої експлуатації, отже використовувалися переважно у дрег-рейсингу.
Втім, компанія Motor Wheel Corporation з Мічігану знайшла компроміс, до того ж такий вдалий, що стала ОЕМ постачальником не тільки майже всіх автоконцернів США, але й цілої низки європейських автовиробників.
Геніальна ідея полягала в тому, щоб зробити сталевий диск, який виглядав би, як легкосплавний. Красиво, міцно, недорого!
Так з'явилися легендарні Magnum 500, форма яких нагадувала штамповку, що прикрита зверху хромованим ковпаком. Такого ефекту MWC досягли за рахунок штампування імітації тонких спиць попереду сталевого центру, прихованого чорною фарбою. Натомість спиці та зовнішній обод було щільно хромовано заради акценту саме на цих елементах.
Згодом список опцій майже всіх американських спорткарів та маслкарів доповнився Магнумами, але кожен додавав до них щось своє: хромування, фарбування, трім ринги, кепи, грався з формою спиць та отворів, та називав своїм ім'ям. Styled Road Wheels у Mopar, SS1 у GM тощо...
На американських автомобілях Магнуми протримались два десятиріччя аж допоки наприкінці 80-х з конвеєра не зійшли останні автівки з пофарбованими "залізяками".
В Європу Магнуми потрапили з того самого Мічігану, як ліцензійний продукт, і спочатку встановлювались на автомобілі Rover та MG. Називали їх Rostyle, але, як ні дивно, не на честь Ровера.
Справа в тому, що британська компанія, що виробляла Magnum style за ліцензією MWC, мала назву Rubery Owen. Звідти і "RO style". Доречі останньою європейською автівкою з Ростайл колесами був короткобазний Defender 1995 року!
Але повернемось до канонічних Магнумів. Зрозуміло, що їх можна було придбати окремо, але тут важливо, що вони таке в контексті Dodge, зокрема Challenger.
Для Челенджера з 1970 Magnum 500 в 14-дюймовому діаметрі були запропоновані в якості опції під назвою Styled Road Wheels з номером W23.
Якщо до кінця 60-х полиці мопарівських Road Wheels завжди прикривались хромованими кільцями, бо Мопар не хромував ані ободи, ані спиці, віддавши перевагу фарбі Argent Silver, з 1969-го від кільця можна було відмовитись.
Того часу trim ring був дуже бажаною опцію, бо візуально кільце збільшувало глибину диска та приховувало його сталеву сутність, але мені завжди подобався класичний step lip.
В наші часи майже кожний американський виробник понікарів зробив позначку "done" в пункті "зробити свою варіацію класичних Магнумів".
Найвдаліша спроба, як на мене, - це стокові 17" колеса Мустанга SN95 в комплектації Mach1:
Диски сучасного Mach1 більш далекі від взірця, втім щось спільне все одно прослідковується:
Дуже близько до Магнумів 18" диски базового Camaro. Притому не лише за формою, але й за конструкцією, адже це справжні сталеві "штампи" з б'ютірінгами:
У Доджа, чия 18-дюймова варіація на тему Magnum 500 називалась Rally Wheels, вийшло трошки гірше:
А сталеві 18" by Mopar з поліцейських Чарджерів більш нагадують Slot Mags, ніж Magnum 500:
Ретро концепт Holy Guacamole для SEMA 2020 з 20-дюймовими Forgeline - це зовсім інша справа. Хоча з оригінальними Magnum 500 у цих кованих дисків з ціною крила від літака теж не так вже й багато спільного:
Отже, до чого це все? Свій вибір наступних колес для Челіка я обґрунтую пізніше окремим дописом, та й решта деталей згодом. Це було непросто і ще не факт, що взагалі спрацює, але є час морально підготуватись до провалу, якого, сподіваюсь, не буде.
Тож, отримавши повідомлення від друга з LA в останній день Чорної П'ятниці, я рушив готувати комплект гуми, гайок та стікерів. Гума не менш екзотична за диски, тож якщо вже фейл, то повний: