Цю модель мені подарував друг, і саме з цього 55-го релізу серії Detroit Muscle розпочалось моє знайомство з М2 Machines. В огляді Mustang 1965 GT я розповідав про те, як розумно М2 розширює свою модельну лінійку за допомоги різноманітних аксесуарів та деталей на тій самій базовій виливці. Також я згадував і про те, що завдяки особистості свого очільника, фірма доволі сильно залучена до сцени тюнінга та кастомайзинга. Отже цей дреговий фастбек 1966-го - наочна ілюстрація такого підходу.
Я б навряд чи свідомо обрав цю версію, бо на перший погляд здається, що це не колекційна модель, а якась іграшка на кшталт Jada Toys, що створена у запаленій уяві не дуже талановитого дизайнера. Чесно кажучи, власно я не одразу зрозумів це кольорове скло та цяцькований перламутр у фарбі. Але ж, розуміючи, що дизайном в М2 займаються не позбавлені смаку йолопи, вирішив придивитись до моделі детальніше.
Щодо кузова, то це такий саме "баді", що й у попередньої моделі, але з решіткою 1966 модельного року без вертикальної перемички. До того ж решітка не версії GT, натомість найпростішої 6-циліндрової без додаткових фар. Це дуже прикольно, бо в реальності є сенс обрати щось подешевше для розбудови дрегстера.
Ще одна "нова" деталь, що спадає в око, - це капот с зовнішніми фіксаторами та отвором для впуску компресорного big block. Але до цього повернемось трошки пізніше.
Вибір кольору, як і гадалось, не є випадковм. Адже яскраві кольори із блискітками розміром з кулак - звичайна риса дрегстерів 60-х. Отже цей "несмак" виявився цілком period correct.
А що ж стосовно скла? А все так само, яким би дивним це ні здавалось. Кольоровий плексиглас - зазвичай блакитного, а подекуди червоного кольору - використовували замість скла доволі часто до середини 70-х, і цей мод був в тренді протягом дуже тривалого часу.
Втім, всім нам відомо, що створює "вигляд" автівки ні що інше як коелса. І тут все насправді круто! Бо колеса - це пряме свідчення про те, що M2 — це зовсім не Jada!
Вінтажні передні skinnies ET Dragmaster та 10-дюймові задні ET III, що "вдягнуті" в дрегові сліки Good Year — класичний набір дрегстера 60-х/ 70-х. Лише за ці колеса дану модель варто було б придбати.
Ледь не забув! Поза дисками добре помітні бігбрейки з перворованими гальмівними дисками - клас, моя повага!
Під капотом — свапнутий 427-й бігблок із суперчарджером, про що свідчать наліпки на дверцятах. А в багажнику лежала пластинка прозорого лексана, за допомоги якої капот можна зафіксувати у відкритому стані.
Крім неї в багажнику нічого нема. Втім, так і має бути.
Інтер'єр здебільшого ідентичний звичайному інтер'єру Mustang 1965-1966, але панель приладів, що складається з низки універсальних "циферблатів", все ж таки індивідуальна та позбавлена "дерев'яного" оздоблення. Увага до дрібниць! Додатковий плюс до карми М2. ТІ ще один за гоночну "краплю" зовнішнього дзеркала.
В цілому в черному кольорі салон виглядає більш привабливо, адже багаточисельні недоліки, що викликані вимушеним спрощенням, в "темряві" менш помітні.
Задня частина салону теж зминилась. По-перше, через відсутність сидіння, бо rear seat delete — неодмінний атрибут гоночного Мустанга. Натомість тут є каркас.
Відмінності днища цілком пов'язані зі зміною двигуна. Інша вихлопна система, кардан та короткий дреговий міст.
Отже, як виявилось, для моделі, ціна якої починається з 20 баксів, кількість цікавинок просто позамежна!
Ця модель 2017 року, однак виливка з таким саме оздобленням подекуди з'являлась в інших релізах з іншими кольоровими схемами. Невдовзі ціна збільшилась вдвічі і очікувано продовжує зростати.
Насправді, за твоїм описом, дуже цікава моделька як на 20 баксів. І кількість врахованих нюансів дійсно вражає. В око кинулися перфоровані гальмівні диски на передніх колесах. Я такого ще, мабуть, на жодній моделі не бачив.