Чемодан. Як я вибирав ідеальний Range Rover і чому це знову L322

Чому в сім'ї повинен бути великий Land Rover

До L322 у мене вже був досвід володіння Land Rover Discovery 4. Купував я його як універсальну сімейну машину для подорожей, але виявилося, що він настільки зручний і практичний, що я почав їздити на ньому щодня.

Згодом, у силу обставин, Discovery довелося продати.

І от, проживши буквально пів року без великого Land Rover, я зрозумів одну річ: які б не були машини — сучасні, старі, спортивні, маленькі, швидкі, стильні — великого Land Rover у сім'ї нічого не замінить.

 

Це база. Фундамент, на якому все стоїть.

 

Те, як він їде, як ти в ньому сидиш, наскільки правильно організований простір, висока посадка, величезні вікна, чудова оглядовість. І при цьому він не такий уже й великий за мірками сучасних автомобілів.

 

Словом, я зрозумів, що мені знову потрібен великий Land Rover.

 

2. Муки вибору: Discovery, Sport чи Range Rover?

 

Спочатку навіть розглядав ще один Discovery 4. Мене в ньому практично все влаштовувало, але двічі в одну річку заходити не дуже хотілось. Та й дизельні 2.7 і 3.0 TDV6/SDV6 з їхніми відомими проблемами колінвалів ентузіазму не додавали. Новий діско манив, але його не канонічний дизайн, дивна пропорція радше ставило його в місце - компромісний астомобіль. А я хотів "попадання в 100%"

Тому почав вивчати всю лінійку Land Rover.

 

Що цікаво, за цей час мені вдалося поїздити практично на всіх моделях, які я розглядав. І я зробив для себе цікаве відкриття: усі великі Land Rover мають дуже однаковий характер їзди. Зрозуміло, покоління відрізняються, але загальне відчуття комфорту, посадки та поведінки автомобіля посуті ідентичне і тим унікальне.

Головні критерії були прості: великий комфортний автомобіль для далеких подорожей, бажано дизельний, із пристойною динамікою та помірною витратою пального.

Зрештою вибір звузився до трьох кандидатів.

 

Range Rover Sport L494

 

Мабуть, найраціональніший варіант.

Сучасна алюмінієва платформа, значно менша маса, хороша економічність. Особливо цікавила версія 4.4 SDV8.

І дизайн мені дуже подобався. Щоправда, виключно дорестайл. Після рестайлінгу Sport став для мене надто «пацанським»: затемнені прямокутні фари, антихром, агресивні бампери. Трохи загубилась класична стриманість Land Rover.

 

Ще дуже хотілось знайти хорошу комплектацію: топову акустику Meridian Signature Reference, третій ряд сидінь, цікаві кольори салону.

Третій ряд — взагалі окрема історія. У Discovery моя дочка просто обожнювала там їздити. Це було її улюблене місце в машині.

,

Але знайти дизельний L494 із такими опціями було капець як складно. Більшість цікавих комплектацій, які мені траплялись, були з бензиновими 5.0.

Range Rover L405

,

Технологічний, комфортний, розкішний. Особливо цікавила дизельна версія 4.4 SDV8.

Але мене відлякували дві речі.

По-перше, розміри. Він довший за L322, і мені вже здавався трохи завеликим.

 

По-друге, надмірна розкіш. У ньому ніби все дороге, красиве, блискуче, але тактильно мені багато речей не подобалось. Шкіра, пластики, механізми — усе наче намагається виглядати дорожчим, ніж відчувається.

 

І ще один неочевидний нюанс — переднє пасажирське сидіння. Для мене важливо, щоб дружина могла нормально відкинути спинку й поспати в дорозі. А в багатьох дорогих автомобілях, особливо з навороченими кріслами, кут відкидання доволі обмежений.

 

L405 у цьому плані мене розчарував. Discovery, наприклад, був значно практичнішим.

 

І в цілому в ньому вже дуже сильно відчувається здешевлення всього, оптимізація...

 

Range Rover L322

 

І був третій кандидат.

Автомобіль, який мені подобався завжди.

 

На мою думку, це квінтесенція дизайну класичного Range Rover. Максимально проста кубічна форма, монументальні пропорції, величезні вікна, абсолютно впізнаваний силует.

 

Але я його трохи боявся.

 

На той момент у мене вже була BMW E63, і я розумів, що мати дві старі складні машини преміумкласу — це одночасно трохи слабоумно й відважно.

Тому спочатку навіть серйозно його не розглядав.

 

До речі, дивився ще Discovery 5, але швидко відкинув через дизайн. Після чудового Discovery 4 його пропорції, особливо висока задня частина кузова, для мене стали надто автобусними.

 

3. Вибирати машину треба руками, а не таблицями

Після довгих мук я зрозумів, що підходжу до вибору неправильно.

 

За роки володіння BMW E63 та досвіду з F12 я навчився дуже цінувати тактильність автомобіля.

 

Як відкриваються двері. Як клацають кнопки. Які на дотик матеріали. Як працюють механізми, як ти сидиш за кермом, як відчуваєш простір навколо себе.

Тому вирішив перестати вибирати машину виключно за характеристиками.

 

Машина має мені подобатись. Усе решта я дотягну.

 

Я почав їздити по автомобільних майданчиках і просто щупати різні машини. Дуже рекомендую такий підхід.

На одному майданчику біля Львова одночасно стояли Discovery, L322 та L405. Я пересів з одного в інший, порівнював матеріали, сидіння, ергономіку, деталі.

Але сумніви все одно залишались. Один тиждень був упевнений, що L405 — ідеальна машина. Наступного прокидався з думкою: та бляха, який L405, L322 же найкращий!

І так по колу.

 

І саме тоді остаточно зрозумів, наскільки сильно мені подобається L322.

У ньому є якась фундаментальність і справжність матеріалів, якої мені бракувало в новіших моделях. Я зрозумів що він значно ближчий по тактильності і сприйняттю до Кубіка аніж до всіх моделей Фордівського періоду.

 

4. Який двигун шукати?

 

Паралельно я досить глибоко вивчив технічну частину L322.

 

Якщо говорити про останні роки випуску, то для себе я виділив три основні варіанти.

 

5.0 V8 бензин — для максимального задоволення і можна не щадити.

 

375 к.с. в атмосферній версії та 510 к.с. у Supercharged. Шикарні мотори, особливо компресорний. Іноді навіть трохи шкодую, що не взяв такий.

Звісно, вони не безпроблемні: у ранніх AJ133 є відомі питання з натягувачами та напрямними ланцюгів ГРМ. Але при належному обслуговуванні це дуже серйозні двигуни.

 

3.6 TDV8 — непоганий, але не ідеальний.

 

272 к.с., 640 Н·м і шестиступенева ZF.

 

Загалом хороший мотор, хоча не такий простий, як здається. Дві турбіни, складне компонування та свої нюанси обслуговування.

За відгуками власників, іноді йому трохи бракує динаміки для такого важкого автомобіля. А головне — він помітно менш економічний за наступний 4.4.

 

4.4 TDV8 — золота середина.

 

313 к.с., 700 Н·м і восьмиступенева ZF.

Для мене це найкраще поєднання характеристик дизельного L322.

 

Величезний запас тяги, чудова динаміка для такої маси, а головне — просто вражаюча економічність.

 

А на спокійній трасі можна побачити навіть близько 8,5–9 літрів. 😧

 Це просто в голові не вкладається, враховуючи, що ми говоримо про величезний автомобіль масою під три тонни.

 

Секрет у поєднанні великого крутного моменту, ефективного дизеля та восьмиступеневої коробки, яка дозволяє двигуну працювати на низьких обертах під час рівномірного руху. 

 

На моєму Чемодані, наприклад, витрата на маршруті Львів — Київ становила близько 9 л/100 км, КАРЛ!! а Львів — Славське — приблизно 11,5.

Звичайно, 4.4 теж має свої нюанси: турбіни, підтікання мастила й антифризу, складне обслуговування окремих вузлів. Але загалом це дуже вдалий мотор за умови правильного догляду, він досі є найбільш бажаним в світі серед власників ЛР.

 

Тому остаточний вибір звузився до L322 4.4 TDV8 або L405 із дизельним 3.0 чи 4.4.

 

5. Старий преміум і трохи BMW

 

Ще один важливий момент, який я враховував, — вік та складність конструкції.

 

L322 розробляли ще в часи, коли Land Rover належав BMW. Це окрема платформа, але посуті це франкенштейн на стероідах який виріс з е39.

Пізніше двигуни, електроніку й значну частину оснащення модернізували, багато речей навіть з е63-е70.

 

І для мене, як власника старої BMW, це було одночасно плюсом і мінусом.

 

З одного боку — цікаві, складні, дорогі інженерні рішення, створені заради комфорту та функціональності.

 

З іншого — усе це старіє і потребує правильного обслуговування.

 

Підвіска, пневматика, електроніка, гумові елементи, ущільнювачі — більшість потенційних проблем уже давно відомі й вивчені.

Головне — розуміти, що купуєш старий преміальний автомобіль

 

6. І тут приїхав Чемодан

 

Ще одним принциповим критерієм був колір.

 

Я категорично не хотів чорного Range Rover. Не люблю чорних автомобілів: вони складні в догляді, приховують форму кузова, та й просто не уявляв себе у величезній чорній будці.

 

Мені хотілось максимально класичного британського вигляду. Стриманий колір, заводські колеса, хром, прозорі вікна — як у Range Rover, що їздять в Англії, зокрема в королівської родини. 

 

Але в Україні більшість L322 були чорними. Тому вибір звузився буквально до кількох машин.

 

З одним власником я домовився про зустріч у Києві на автомобільному майданчику, де паралельно стояли L405 та Sport L494.

Приїхав на пів години раніше, щоб ще раз спокійно все порівняти.

 

Ходжу, розглядаю, сиджу в машинах, щупаю матеріали, думаю.

 

І тут на майданчик заїжджає L322.

 

Той самий, який зараз у мене.

 

І в одну секунду я зрозумів, що всі ці місяці вибору, характеристики, таблиці й порівняння були абсолютно зайвими.

 

Бо нарешті заїхала МАШИНА.

 

Дивлюсь на нього, потім на L405, на Sport — і розумію, що навіть не хочу їх більше порівнювати.

 

Ну бляха, це просто зовсім інший рівень.

Ті пропорції, та посадка кузова, та монументальність. Абсолютно правильний автомобіль.

 

І все. Більше ніяких вагань.

 

Залишилось лише визначитись, чи саме цей екземпляр варто купувати.

 

7. Три кандидати — від $16 500 до $26 000

Після всіх фільтрів у мене залишилось буквально три цікаві машини.

 

Перший — баклажановий L322 з Одеси.

 

Дуже красиве поєднання темно-фіолетового кузова з рудим салоном. Ціна була близько $22 500, якщо правильно пам'ятаю.

Але машина була далеко, а в мене вже накопичився не найкращий особистий досвід із деякими продавцями та роботами звідти. Тому довіри до цієї конкретної покупки було небагато. Багато підозрілих питань які не відповідали свідченням продавця.

 

Другий — майже ідеальний коричнеий на коричневому салоні L322 із Києва.

 

Мабуть, найкраща комплектація, яку я взагалі зустрічав. 

 

4.4 TDV8, заявлений пробіг близько 160–180 тисяч, камери кругового огляду, Logic 7 HD, задні сидіння з електрорегулюванням і вентиляцією, шкіряна стеля, оригінальні колеса та купа рідкісних опцій , справжній максимальний автобіографі.

Власне, майже все, що можна було замовити на L322.

 

Ціна — $26 000, із можливістю поторгуватись думаю десь до $24 500.

 

Третій — сірий L322 за $16 500.

  

Той самий Чемодан.

Один власник протягом приблизно 13 років, збережені квитанції та історія обслуговування. Пробіг уже близько 266 тисяч, але машина явно доглянута.

Кузов, салон, гумові ущільнювачі, деталі оздоблення — усе в дуже хорошому стані.

 

 

І найголовніше — дуже приємний сірий металік, який ідеально підкреслює геометрію кузова.

 

 

Комплектація простіша за київський варіант, але все необхідне для мене було. Навіть колір салону купував, адже багато світлих є в кольорі IVORY. а саме цей класичне поєднання (таке яке було в королеви Єлизавети) SAND пісочний колір шкіри і Burr wood. Червонуватий горіх з JET чорними низом і карпетами.

І тут я почав рахувати.

 

8. Чому я вибрав автомобіль за $16 500

 

На той момент я вже розумів, що в л322 величезна кількість майбутніх витрат залежить не тільки від пробігу чи стану, а просто від віку і складності конструкції.

Патрубки, ущільнювачі, гумові елементи, сайлентблоки, пневмопідвіска, рідини, електрика. Усе це старіє навіть на автомобілях із невеликим пробігом.

Тобто купити умовно ідеальний L322 за $24 000 зовсім не означає, що найближчі роки нічого не доведеться робити.

 

А тут я мав різницю $8 000, яку міг витратити на повноцінне обслуговування й відновлення автомобіля.

 

Зробити все у своїх майстрів, використовуючи правильні запчастини, знаючи точно, що й коли мінялось.

 

І отримати автомобіль у стані, в якому я буду впевнений сам.

Звичайно, це працює лише тоді, коли початковий екземпляр має хорошу основу: нормальний кузов, доглянутий салон, зрозумілу історію та відсутність критичних проблем.

 

І саме таким мені видався цей сірий L322.

 

Тому я його й купив.

 

9. Чи правильним був вибір?

 

Сьогодні я вже вклав у Чемодан дуже багато ....

Тобто економії в класичному розумінні не вийшло :)

 

Але я абсолютно задоволений своїм рішенням.

 

Тому що за ці гроші отримав саме той автомобіль, який хотів. І дуже багато його вузлів уже пройшли обслуговування, ремонт чи модернізацію.

Я знаю, що саме зроблено, які деталі встановлені та в якому стані основні системи.

 

І майже впевнений, що якби тоді купив варіант за 24к, то все одно давно перевалив би за ці суми. Бо вік нікуди не дінеться, а моє бажання довести машину до ідеалу теж.

Звичайно, цього вже ніхто не перевірить.

 

Але головне — результат.

 

Я не купив ідеальний L322. Я купив правильний L322, з якого поступово роблю свій ідеальний автомобіль.

 

А про всі його ремонти, модернізації, цікаві технічні рішення та власний досвід експлуатації розповідатиму в цьому бортжурналі.

 

Першим ділом ми витягли і перебрали двигун. За другою чергою я обслужив (букавльно і безперебільення всю) підвіску.. паралельно займаюсь різними деталями сам. На наступний рік присвячу кузову..

 

Часто бачу огляди чи дописи з україни людей які вещають що типу яке воно все ломуче...Я неможу на це дивитись , це якісь крінж і такі власники абсолютно не розуміють що таке автомобіль.

 

 

Халяви з цими машинами немає, вони просто не пробачають, якщо вони відчують що ти зекономив - ти 1000% потім про це пошкодуєш і твому рахунку буде ще більш болісно. Це просто те - що все має бути зроблено правильно... Коли я бачу на дорозі такі "вінтажні" машини доглянуті, я пракрасно розумію, чого це коштує, і це вам не володіння якимось новим БМВ Gсерії, це зовсім інша категорія витрат)) Здорового розрахунку тут немає, це про любов і турботу і про смак до життя, і певний індивідуальний погляд. І це не марнотратство чи постійні ремонти і шо ці машини неандійні і бла. бла. бла..

 

 Ці машини я б сказав напрочуд надійні. Всі власники Л322 яких я знаю особисто знають ціну грошам, і знають для чого воно їм і жодного не бачив щоб жалкував є власником цього танку.