«MotoOblężenie II», замок Ogrodzieniec.

Через відстань в майже 300км та необхідність оплати житла протягом трьох днів Mopar Meating у Вавжковізні цього року я вирішив скіпнути. Замість цього почав шукати якісь івенти поближче. Коли місяць тому @shef007 скинув мені запрошення на одноденний фест від American Dream Team в Огродзінцю, я згадав, що вже зареєстрував туди обидві свої тачки, але так і не отримав approval. 

Все йшло до того, що цей захід ми так і не відвідаємо, поготів медіанна температура впала до мокрих і відверто мерзенних 13-15 градусів. Однак раптово напередодні івенту на пошту надійшло схвалення, а в прогнозі зʼявилися оптимістичні сонячні +22.  Отже їдемо! Хоча й одною автівкою.

Зранку начистив пірʼя Доджу, дочекався поки мої дівчинки начистять пірʼя собі, і об одинадцятій зустрілися з Сашею на заправці біля виїзду на трасу.

82 км - то не відстань. Надмірні, нелогічні і подекуди такі, що йдуть всупереч здоровому глузду, обмеження швидкості на рокадних дорогах, звісно дратували. Проте завдяки ним середня витрата HEMI протягом цього тріпу зменшилася з 14.5 до 12.4 л на сотку.

Крім приємного спостерігання PT-Cruiser в дзеркалі поїздка покращилася завдяки Porsche 944, що доєднався до нас після взаємних thumbs-up крізь скло. 

Назва івенту “MotoOblężenie II” перекладається, як МотоОблога, обрана не випадково, адже локація майже під стінами середньовічного замку Огродзєнець (одного з найвідоміших в Польщі), які цього разу замість монгольських орд мали бути обложені сотнею американських автівок. 

Програма обіцяла видатний автоконтент, цікаві конкурси тощо, але не так сталося, як гадалося.

Конкурси для мене вочевидь далеко поза топом приорітетів, позаяк три дні поспіль можу легко провести в оточенні крутих автівок у спілкуванні з їхніми власниками без жодних додаткових розваг.

Але ж саме у відсутності цих двох складових і полягала проблема цього івенту.

Попри те, що чорний Mach1 1969-го біля вʼїзду на майданчик вселив надію на краще, переважна кількість експонатів розчарувала. Чи то Галя балувана?  

Проїхавши повз ряди  S197 та S550 ми посіли своє вакантне місце на пагорбі, і тут треба зазначити, що з сусідством нам вкрай пощастило.

Знайомий ще з American Cars Mania помаранчевий трак Dodge викликає купу нарікань щодо якості та стилю, але ж все одно це ліфтована D-series з 70-х!

Генерал Лі на максималках - гарний бек для ANEMOIA. 

C4 без даху теж викликає в мене виключно позитивні емоції.

Відтоді приємно, що саме він став моїм сусідом з іншого боку пагорбу.

Отже, як то кажуть, спокійний райончик:

Забігаючи уперед, зазначу, що спілкування з власником Доджа стало єдиним проявом інтеракції з петролхедами протягом цього дня.  

Звісно, була пара смолтоків з парою знайомих з попередніх фестів, але ж склалося враження, що цей захід орієнтований здебільшого на додаткову розвагу випадкових відвідувачів замку, ніж на зустріч однодумців. Хоча мінімальний набір жанрових тачок, включно з копами у відставці все ж був присутній.

Більшість з вищезазначених Мустангів викликала лише сум або не викликала нічого, і серед нагромадження жахливих багатоповерхових алішних сплітерів та китайських дисків хардтоп 1969 відчувався, як справжній ковток свіжого повітря. 

В стайні Мопарів - низка стокових Челенджерів і Чарджерів, на фоні яких виділявся хіба що мій улюблений універсал 300С Touring з HEMI та AWD. 

Жовтий повнопривідний GT порадував відповідними літерами на R/T страйпах - нема апбеджингу, і на тому подякував. 

Ну і звісно ж PT Саші, що цього разу був без компанії Бабці і самотужки відповідав за сміливі експерименти Несбітта:

Що ще? Гарний низький прижмурений С5…

…і не дуже гарний в аспекті зовнішніх доопрацювань SRT-10.

Втім, хоч там як, а це  SRT-10, себто Viper powered truck, який щодня не зустрінеш.

Але ж в цілому рівень авто контенту не дотягував навіть до місцевих краківських зустрічей по вівторках, хоча кількісно перевищив його принаймні в півтора рази.

Несподівано - і напевно через брак учасників - до участі в заході допустили і європейські автівки. Типові БМВ з попкорном та 5/7-ки Ауді з Воссенами та Акраповічами виглядали в цьому місці максимально недоречно, і навіть присутність кацапської четвірки», яку я не встиг сфоткати, була там більш органічною. А тим більше доречною була присутність її польського аналогу.

Втім, саме наявність єврокарів частково врятувала ситуацію. Адже роздивлятися доглянутий SLK або Audi Cabriolet значно приємніше, ніж відводити очі від RGB фар Екобустах. 

Також я вже позабув, коли останній раз  наживо бачив Elise. Відтепер знаю. 

Та й навіть гарний Golf Mk1 - видовище непогане. 

В свою чергу, такий божевільний витвір дизайну, як DS, стане прикрасою будь-якого івенту. 

А найстаріший експонат події, Hillman Minx 1947-го, був цікавим принаймні завдяки своєму віку.  

Втім, попри очевидний брак петролхедського спілкування цю подорож аж ніяк не можна назвати марною. По-перше, завдяки приємному тріпу, як такому, в одну з останніх теплих та сонячних субот цього року.

По-друге, я взяв участь в змаганнях на найгучніший вихлоп. Було зрозуміло, що навіть в першу десятку Доджу не потрапити, адже я ніколи не робив ставку саме на гучність. Проте давно хотів дізнатися про кількість децибелів, як і про те чи відповідає вона європейським законодавчим нормам. 

Виходячи з 92Дб на ХХ, що майже на межі дозволеного, та 114,4Дб в піку, справи здається кепські. 

До того ж і iPhone спотворив звук, додавши до нього якесь деренчання, якого вухо начебто не чує.

Але ж найцікавішим в цей день стали не автівки, натомість відвідування замку після урочистого закриття івенту. 

Тут поляки зробили все просто чудово. Реконструкція фортеці зроблена таким чином, що двома туристичними маршрутами ти можеш  безпечно потрапити до будь-якого кутку замку, включно із найвищими вежами.

Там, до слова, відкривається рідкісна можливість сфоткати свою автівку з незвичного ракурсу:

Хоча наслідки  цієї реконструкції подекуди занадто сучасні і не пасують до тисячорічних залишків оригінальної споруди, в автентичному стані все одно залишилося значно більше, ніж я очікував. XIV сторіччя між іншим!

Отже, поїздка вийшла доволі кайфовою, зокрема тому, що я провів за кермом Доджа та біля нього майже цілий день з мінімальними фінансовими витратами.

Таке останнім часом трапляється нечасто. 

А бонусом: зміна картинки та оточення, відпочинок на природі, нові дороги, нові світлини в нових місцях - mission completed так чи інакше. 

Пробіг 98200 км.