«Amcarowe Wtorki Kraków» #10 2026.

Ювілейну десяту зустріч краківських амкаров переносили двічі, останнього разу це сталося через погоду. Але нарешті вона все ж відбулася.

Попри те, що це був перший раз, коли я приїхав до ангару Чижини в зазначений час початку івенту, природне світло доволі швидко зійшло нанівець.  

 Автівок цього разу було дуже багато, і знову серед них були такі, якими я з вами ще не ділився. 

Одразу в око впав новий для мене squarebody Silverado, чий звук двигуна прозоро натякнув на те, що треба обов’язково зазирнути під його квадратний  капот:

Я доволі довго роздивлявся його брутальний екстерʼєр в two-tone фарбуванні, канонічні bended steelies з не менш канонічними Cooper Cobra…

…жанровий інтер’єр без зайвих сучасних елементів…

…аж ось і капот відкрився. Так я і думав!

Звісно, жодного звуку антифриз, що крапав у пляшку Джона Деніелса (хто памʼятає Аль Пачіно в ролі підполковника Слейда?), не видавав. Натомість джерелом дивної музики був трохи доопрацьований 6-літровий LS2 від Корветта C6 на близько 500 к.с.

Вражений цією красою я вирішив охолонути і вкотре спробувати вподобати новий Mustang. Однак серед низки S550 та S197 останній S650 навіть в версії Dark Horse мені все одно не зайшов. 

Красива тачка, пропорційна, агресивна, але ж Camaro, курвамать!

Взагалі-то, зважаючи на кількість нещодавно побачених класичних Mach1, я думав, що вже нема в Кракові Мустанга, що здатен мене здивувати. Ба ні! 

Оцей червоний фестбек 65-го вразив ще б пак!

Вкрай рідкісний за наших часів кузов в якомусь фантастичному стані!

Інтерʼєр цілком відповідний. Я прям змерз.

Отже пішов «грітися» до чергового перехоплювача. Не знаю… Чомусь ці рамні фуллсайзи мене дуже приваблюють. Особливо з фарою на стійці та пушбаром:

Аж тут обернувся на гучний Хемі-тік, а там цікавий трак підʼїхав. Хтось скаже: «і що тут такого? Звичайний третій RAM на ліфті і в сумнівному стані».

Але ж той, хто шарить в трігенах, одразу помітить довгі задні двері та товсту задню стійку. Бо це Мега! Megacab - дивна суміш агрегатів RAM 1500 та ходової частини Heavy Duty серії 2500 з мостами та 8-шпилечними маточинами. Але ж основна його фіча - це саме довжелезна кабіна, через яку він в якомусь сенсі теж одноріг. Вперше посидів на задньому ряді мегакебу, і мене, як колишнього (а можливо і майбутнього, хтозна?) власника Рема це дуже вразило. Саме цього лімузинного простору мені дуже не вистачало в моєму Quadcab, де ззаду місця не більше ніж в Челенджері. 

Власник дуже здивувався такою зацікавленістю, і ми мали тривалу бесіду про Реми та Доджі в цілому, опісля пішли до Челіка, де надійшла моя черга збирати компліменти. Отакі «взаємини» без лицемірства і гонитви за рейтингом мені довподоби. 

Аж тут і світло почало зникати:

Десять хвилин, і вже майже ніч на дворі:

Однак тачки ще продовжували заїжджати на майданчик. Лише як їх там фоткати? Під стіною ангара ще є якесь освітлення, а з іншого боку - ніц.

Втім, грандіозний Thunderbird 70-х з епохи некерованих довжелезних кузовів та неспроможних величезних двигунів приголомшує навіть в темряві:

5,7 з лишком метри довжини, 2 з лишком метри ширини, 2,3 тонни ваги, 7,5 літри обʼєму двигуна і лише двоє дверцят -  нереальні пропорції та масштаби!

Але ж автівка, що приїхала разом з жовтим «Буревісником», виявилася ще цікавішою! 

Спочатку мені здалося, що я щось плутаю, адже переді мною точно Mark VIII… без даху!

Виявилося, що це одна з 23-х існуючих конверсій Mark VIII та фірмою Coach Builders Limited.

Не скажу, що якість перероблення близька до заводських стандартів, але й гаражним виробом це не назвати. По-перше, Марк без даху виглядає максимально органічно, по-друге, це один з  двадцяти трьох! Дуже прикольна штука. 

На щастя, ця зустріч всупереч моїм побоюванням не була останньою. Тож є шанси через два тижні побачити ще щось цікаве, поспілкуватися з цікавими людьми і отримати чергову партію фоток від когось, хто помічає деталі, в які ти вклав трошки душі:

Реклама

Ремонтуємо Li-ion акумулятори — нова послуга в автосервісі Master Service Electro