Перша подорож — Part 4. Lahr → Київ — повернення додому

Так як з моря повернулися ми пізно в четвер, зриватися зранку в п’ятницю й їхати додому якось не хотілося. Та й затримуватися теж, бо на носі 1 вересня, малому в школу, та й у мене відпустка до 31 😅

Вирішили наостанок зробити марш-кидок — з Lahr до кордону одним відрізком без ночівлі, а там уже дивитися за результатом проходження кордону та дороги в цілому.

Виїхали в суботу о 7 ранку. Дорога супроводжувала нас гарною погодою та ясним небом, що тішило око.

Їхали так само через Німеччину та Польщу, в об’їзд Чехії. Хоч навігатор і обіцяв, що через Чехію буде на 40 хвилин швидше, але все-таки хотілося залишитися на німецьких автобанах.

Поки зранку дружина досипала в авто, я скористався можливістю та виставив круїз на 200 км/год. Так як був ранок і машин майже не було, 2–3 години вдалося їхати в такому режимі, і машинка тримає це все чудово.

Навігатор обіцяв нам прибуття на кордон десь о 21:00, що радувало, бо була підозра, що багато людей повертатимуться додому й будуть черги. Тому проходження кордону вночі мало бути простішим.

Можливо, через швидкість, а може, просто так сталося, але наприкінці своєї подорожі таки отримав камінчик у лобове скло та скол.

Потім, придивившись детальніше, побачив, що він уже не один, а була надія, що то тільки комах порозмазувало по склу 😢

Ближче до обіду почалися затори як у Німеччині, так і ближче до вечора в Польщі. Відповідно, до кордону з Україною ми доїхали орієнтовно о 12 ночі.

Попередньо, промоніторивши телеграм-групи, побачив, що на пункті пропуску Нижанковичі немає черги. Ну і так як через нього ми виїжджали за кордон, вирішив також їхати туди, і це було правильне рішення 😎

Перед шлагбаумом ми були першими, хвилин 20 чекали, поки нас запустять на територію. Сам кордон пройшли десь хвилин за 30, тобто навіть з очікуванням це зайняло трохи менше години.

Так як з Польщею в нас різниця в часі одна година, то в Україні ми вже були не о першій ночі, а о другій — втратили годину часу, просто переїхавши кордон 😅

Потім ми десь годину їхали до найближчої заправки, на яку в мене були талони. Купив їх заздалегідь, бо відчував, що витратимо всі кошти у відпустці 😬

На годиннику була третя ночі. Я наче почувався непогано, але дружина наполягла почекати, так як не хотіла їхати в комендантську годину.

Я спробував подрімати, але просто прокрутився десь годину, зробивши тільки гірше 🙃

Благо, прикордонна зона кардинально відрізняється від того ж Києва: там уночі й гуляють люди, і працюють цілодобові магазини, АЗС та бари.

І так як чекали весь цей час ми на АЗС, я посидів пів години, попив кави та рушив далі — додому.

Україна зустріла нас густим туманом.

Тут уже відчувся недолік відсутності протитуманних фар як спереду, так і ззаду. Авто в автоматичному режимі просто їхало на габаритах, тому доводилося примусово вмикати ближнє та дальнє світло.

Буду думати про довстановлення протитуманок в авто))

По дорозі раз закидався енергетиком, пару разів пив каву. Спрацювали вони лише ближче до 10 ранку.

Постояли годинки півтори в заторі на Житомирській трасі. Через обстріли окупантів перекрили одну сторону, і вже вдома були десь о 14:00.

Все авто в мошках із різних країн, але вже вдома 🙃

 Загальні підсумки:

Загалом за всю подорож я проїхав 6943 км.

Пального на це все витратив 592 літри.

Грошей на пальне пішло орієнтовно 60к.

Якщо підрахувати, то загальна витрата пального в мене склала близько 8,5 л/100 км, що десь на літр відрізняється від бортового комп’ютера, який показує 9,4.

Тут або по-різному рахує, або десь пропустив чек, хоча наче все відкладав, щоб порахувати в кінці, але не суть.

Середня вартість за літр вийшла 102 грн.

Як для першої подорожі, вийшла немаленька сума, та й пробіг також немаленький — майже 7к накатав.

Чи воно того варте?

Як на мене, так.

Я не знаю, чи було б дешевше літаком або автобусом, не перевіряв вартість квитків, але я б точно не проміняв подорож на авто ні на літак, ні на автобус.

Чи хочу я повторити?

Так. Більше того, подивившись на ту нескінченну кількість кемперів у Європі, уже й сам подумую вчепити фаркоп на своє авто та придбати кемпер.

Але поки тільки думаю, ночувати все ж хочеться не в авто, а в зручному номері 😅

Про авто.

Останній марш-кидок у 2000 кілометрів одним відрізком показав, що з авто я не помилився.

Були речі, яких не вистачало або які трохи не подобалися.

До прикладу, ті ж сидіння в мене без вентиляції, і час від часу, коли їдеш у шортах, нога прилипала до сидіння, час від часу пріла п’ята точка 😁 від постійного перебування в одному положенні.

Але навіть проїхавши 2000 кілометрів одним махом, з нечастими зупинками, так як більшість часу намагалися все-таки їхати, бо хотілося додому, втоми від самої їзди як такої не було.

Так, не спавши дві доби, хотілося скоріше лягти подрімати, але ні спина, ні поперек, ні решта тіла взагалі не відчували, що ти щойно дві доби їхав в авто.

У Швейцарії дуже не вистачало утримання в смузі. Постійно спрацьовувала вібрація руля, що я з’їхав зі смуги, а як тут не з’їхати, коли навколо така краса і ти їдеш, розкривши рота.

В Україні не вистачало протитуманних фар, але і те, і те — це радше приводи для майбутнього дооснащення, а не недоліки 😎

У цілому за всю подорож не було жодної проблеми з авто, не рахуючи датчиків тиску в колесах, але там грішу на самі датчики.

Машинка однаково добре тримається на трасі та й цілком спокійно протиснулася тісними вуличками Італії 😊

Купівля цього авто була відносно спонтанним рішенням, яке йшло врозріз із логікою та доцільністю в наш час.

Але, володіючи ним трохи більше місяця, я вже встиг побачити більше, ніж за 40 років, протягом яких робив усе згідно зі здоровим глуздом.

Побачимо, як буде далі, коли почнуться поїздки містом та планові обслуговування, але поки це найкраще прийняте рішення.

Усім, хто дочитав, — мирного неба та подорожей.

Реклама

Індивідуальний Stage 1 із гарантією результату за фіксованою ціною до 15.09.26