Вишка. Красія. Лінія Арпада.

Початок серпня, коли в усіх нормальних людей відпустка, в мене робота, і вона ніяк не закінчується. На вихідні вирішили прокататися кудись в жопу світу віддалений куточок Карпат. Перебиралося куча варіантів, але зупинилися на с. Вишка, або відомому гірськолижному курорті Красія. Звісно, курорт влітку не працює, але ми їдемо не за тим.

Трошки більше години по Н13, не поспішаючи, дорога тут кайфова: вгору-вниз, без гострих шпильок, але все-таки гірська. На виїзді з Перечина прикордонники цікавилися багажником, після повороту за Кострино дорога закінчилась як така і 5км суцільного жаху. Я навіть думав, що ми заїздимо у Вишку якимось неправильним шляхом, бо не може бути такою дорога до гірськолижного курорту. Як виявилося - може. 

Прогулялися трошки сільськими дорогами. Гори тут не високі, але живописні.

Сьогодні був день всілякої літаючої живності.

І місцевих краєвидів.

Типова "вулиця" в гірських селах виглядає так.

Види на годи

Вид з балкону. Влітку вибір житла мінімальний, ще важче з харчуванням, ми брали трохи перекусів + замовляли сніданок і обід в помешканні.

Наступного дня ми захотіли поїхати до тисячолітніх дубів в селі Стужиця. Знову завів автівку з бустера, хоча до цього ми їхали годину і судячи по логам, акумулятор був заряджений до 100%.

Але обломилося, коли до фінішної точки лишалося пара кілометрів, в селі Жорнава, де ,чорт забирай, нема асфальту взагалі, ґрунтовка на трасі Н13, єдиний участок, що ще не доремонтували. Ну і 30 з 38 хвилин шляху було проїхано по жахливій дорозі, на блокпосту нас зупинив прикордонник, спитав куди їдемо, сказав, що з тої точки менше 5 км до кордону, дозволу в мене немає, тому або розвертайтеся, або все рівно туди не поїдете, бо ми не пустимо і оформимо протокол. Сказати, що я був здивований, - нічого не сказати: формально він не правий, бо ми не покидали б межі населеного пункту, куди їхали, але сперечатися я не став. Наступного разу візьму дозвіл, котрий, до речі, треба робити за 10 днів до візиту, бо видають їх у будні і не дуже спішно. Дякую, хоч онлайн то зробити можна. 

Ще по дорозі туди побачили знак про наявність залишків Лінії Арпада, тож, їхавши в сторону дому без настрою, зупинилися тут.

Стежка веде до річки Уж, трохи залишків зубів дракона.

Діти пішли в брід, а я сів собі на камені та і переварював ситуацію.

Повернувшись до автівки, вже думали їхати додому, але я перейшов дорогу і побачив, що тут є ціла екостежка, тож вйо гуляти лісом, головне, що це на дозволеній відстані від кордону:)

Тут залишки ДОТів і інформаційні таблички. За маркування маршруту однозначно плюсик. Круговий маршрут на півгодинки неспішним кроком з доволі крутими наборами висоти і спусками, але гарними стежками.

Ліс, чисто, тихо, немає комарів.

Все, що потрапило в об'єктив, на фото нижче.

Повернувшись додому і перепочивши, ввечері спробували піти на гору Красія прямо по схилах гірськолижного курорту. Між іншим, довжина траси тут згори вниз - 3,8 км, що дуже суттєво і лижникам прямо раджу звернути на це увагу. Від місцевих, щоправда, почули, що другий підйомник виведений з ладу пожежою в готелі, що був побудований під тросами з порушенням норм. Троси нагрівалися, значить, їх не можна використовувати, а нові коштують всього 72 млн грн, і хто їх купуватиме - неясно.

Було спекотно, хоч і вечір, дійшли десь до середини і далі діти мої стомилися, тому трошки відпочинку і вниз, вихідні закінчуються, завтра зранку мчимо додому і одразу на роботу.

Ранок наступного дня. Роса на вікнах, старт з бустера і вйо додому.

Акумулятор - все, його фактично більше немає, живемо на бустері. Записався на сервіс для діагностики. Деталі будуть в наступному дописі. Там все пішло через срацю, якщо чесно.

Пробіг 43200 км.