Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Як на мене, якщо ти поціновувач BMW і тобі випала можливість побувати в Німеччині, то не відвідати BMW Museum — це просто злочин 😬
Від Lahr до музею навігатор показував близько 380 км, відповідно, цілком реально було спланувати поїздку туди й назад одним днем.
Оскільки інтернет підказував, що музей не працює в неділю та понеділок, їхати вирішили у вівторок.
Виїхали без поспіху: поки прокинулися, поснідали, зібралися — у дорогу рушили близько 10-ї ранку.
Дорога в один бік зайняла приблизно чотири години 😅, тому до музею приїхали близько третьої.
Попри те, що був будній день, людей у музеї було реально багато.
Авто залишили на підземному паркінгу BMW Welt. Вартість — 3,5 євро за годину.
Відповідно, свій огляд почали саме звідси.
Як уже пізніше прочитав, однією з причин такої кількості людей могла бути виставка, присвячена 50-річчю BMW Art Car Collection, яка саме проходила з 29 липня до 31 серпня 2026 року в BMW Welt.
Саме тут уперше в історії всі 20 BMW Art Cars зібрали разом в одному місці.
І що приємно — вхід безкоштовний.
Сам музей знаходиться в сусідній будівлі, перейти до нього можна просто через вулицю.
Квитки продаються на місці в автоматах, тому купувати їх заздалегідь, потреби немає.
На момент нашого візиту дорослий квиток коштував 17 євро, а сімейний — 38 євро за двох дорослих і одну дитину.
Людей у середині теж було багато, навіть цілі групи з дітьми — канікули все-таки.
Тому нормально пофотографувати без людей у кадрі було майже нереально, але подивитися точно було на що.
Відразу знайшов свою емблему, яку чомусь не прикріпили на моє авто, аргументуючи це тим, що так і має бути через опцію 3DZ — «Omission of model designation».
Ага, віримо 😁
У музеї можна побачити і те, з чого починалася історія марки:
...і концепткари:
А також щось ніби прямо з Need for Speed 🙃
Особисто мені найбільше зайшов концепт, який, на жаль, так і не пішов у серію. А можливо, серійним його ніколи й не планували робити.
BMW Pininfarina Gran Lusso Coupé
Концепт 2013 року.
Історія в нього цікава, бо це фактично спроба показати, яким могло б бути велике флагманське купе BMW вище за 6 Series — задовго до появи сучасної 8 Series.
BMW представила його 24 травня 2013 року на Concorso d’Eleganza Villa d’Este на озері Комо.
Це була перша офіційна спільна робота BMW і Pininfarina.
Причому BMW відразу називала машину one-off — тобто єдиним унікальним екземпляром, а не передсерійним прототипом.
Gran Lusso Coupé побудували на архітектурі тодішньої BMW 7 Series F01/F02. У пресі того часу її навіть описували як укорочену платформу 7 Series.
Тобто за своєю ідеологією це не «ще одна шістка», а радше 7 Series Coupé.
Під капотом — справжній 6,0-літровий V12, споріднений із мотором BMW 760i/760Li.
Кузов спроєктували спільно BMW Design і Pininfarina.
З боку Pininfarina дизайном керував Fabio Filippini.
Загалом, щоб усе подивитися, нам вистачило приблизно 2–3 годин.
Можливо, якби людей було менше, або нам не треба було ще їхати 380 км назад, затрималися б і довше.
Але навіть цього часу цілком вистачило, щоб поринути в історію та атмосферу BMW 😇
Автобани
Раніше я сприймав автобан переважно як дорогу, де можна втопити газ у підлогу й перевірити можливості свого авто.
І тільки реально поїздивши ним, зрозумів його головну перевагу.
По дорозі додому я виставив круїз приблизно на 120 км/год, увімкнув флешку зі старими записами ТНМК, Eminem, Arash і т. д.
З дружиною заодно згадали, які ми вже старпери 😁
І на позитивних емоціях після музею спокійно поїхали назад.
Після кількох зупинок навігатор почав обіцяти прибуття вже близько 23:00.
У якийсь момент я подумав, що це трохи запізно.
А оскільки на частині автобану обмежень швидкості не було, круїз поступово перекочував на 160–170 км/год.
Не можу сказати, що при такому темпі витрата пального виросла катастрофічно.
При цьому авто може годинами спокійно їхати 160 км/год, а двигун на 8-й передачі тримає приблизно 2 тисячі обертів.
У результаті виграш у часі склав близько 30 хвилин.
Можливо, можна було б відіграти й більше, але майже всю дорогу назад нас супроводжував дощ, плюс час від часу траплялися ремонтні ділянки, де доводилося суттєво скидати швидкість.
У підсумку вдома були приблизно о 22:30.
Після цієї поїздки автобан для мене — це вже не просто можливість "дати газу".
Це можливість поміняти пальне на час.
Так, витрата більша. Але гроші на пальне можна заробити, а втрачений час, на жаль, уже ніхто не поверне.
Валюта
Одна з проблем, із якою я зіткнувся в Німеччині — і, можливо, вона буде актуальна й в інших країнах Європи, — це обмін готівки.
Про всяк випадок я взяв із собою в дорогу 300 євро та 500 доларів.
І польським прикордонникам, якщо раптом попросять, показати, і просто мати якийсь запас готівки на непередбачуваний випадок.
Решта коштів були на картці.
Загалом майже всюди можна спокійно розраховуватися карткою.
Але трапляються місця, де картки приймають тільки від певної суми — наприклад, від 15 євро, як у басейні, куди ми ходили з малим.
Або взагалі не приймають картки — наприклад, у деяких точках із морозивом у центрі.
В якийсь момент виникла необхідність обміняти долари на євро.
І ось тут виявилося, що це вже проблема.
В обмінниках, які ще треба знайти, курс просто вандальний — близько 0,79.
При цьому продавати долари вони можуть уже приблизно по 0,9.
У банках ситуація теж цікава: якщо ти не клієнт — обмін тобі, як правило, не проведуть.
А навіть якщо клієнт, то часто готівкові долари просто зарахують на рахунок, а далі вже отримаєш євро через картку чи банкомат.
Курс у такому разі кращий, але висновок для себе я зробив простий: якщо їдеш у Європу, готівкою краще брати саме євро.
У моєму випадку я поїхав із братом дружини до його банку, долари зарахували йому на картку, після чого ми успішно зняли гроші вже в євро з банкомата без комісії.
За свої 500 доларів я отримав лише 410 євро.
Як на мене, грабунок серед білого дня 😅
Але долари тут, на жаль, нікому особливо не цікаві. Це не Україна, де до цієї валюти всі звикли.
Екологія
Перед поїздкою я неодноразово натрапляв на статті про екологічні вимоги до автомобілів у Європі.
Читаєш усе це — і складається враження, що там їздять виключно свіжі авто з ідеальними показниками викидів 😁
А потім приїжджаєш і час від часу зустрічаєш такі екземпляри, що починаєш підозрювати: можливо, всі ці вимоги стосуються тільки приїжджих 😅
І таких прикладів насправді вистачає. Просто не все встигаєш фотографувати 😅
Ну і ще трохи фото з музею вам у стрічку.
На першому фото точно є Н в кінці номеру.
На фото Астри не видно через якість, але я впевнений там Н також є.
"Реєстраційний знак «H» для ретроавтомобілів
Реєстрація як історичного транспортного засобу, що позначається літерою «H» наприкінці номерного знака (формальний приклад: ORT DE 12H), можлива для автомобілів, перша реєстрація яких відбулася щонайменше 30 років тому і які пройшли перевірку, що підтверджує оригінальний або відповідний до епохи стан транспортного засобу, який заслуговує на збереження.
Усі автомобілі з бензиновим двигуном, перша реєстрація яких відбулася до 1 липня 1969 року, звільнені від перевірки системи управління двигуном та системи очищення вихлопних газів, так само як і всі автомобілі з дизельним двигуном, перша реєстрація яких відбулася до 1 січня 1977 року. Усі автомобілі з номерним знаком «H» можуть в’їжджати в усі екологічні зони Німеччини без наклейки."
Це переклад частини тексту звідси - https://de.wikipedia.org/wiki/Oldtimer.
Я так розумію 16-те авто BMW ART ви не знайшли?
16-те авто зберігається лише в морозильній камері 😃