Перша подорож — Part 1: Київ → Lahr (Німеччина). Шлях до родичів

Ну що ж, шини замінені, майже все необхідне отримано. Не доїхав тільки насос, який був успішно позичений з авто тещі 🙃 Бо мені потрібніше.

Оформлена Зелена картка та туристичні страховки.

Усе готово до першої подорожі.

Вирішили почати з поїздки до брата дружини, який живе в Lahr, Німеччина.

Спочатку був план: орієнтовні дати виїзду, зупинка на ніч у Польщі, приблизний маршрут і місце перетину кордону.

А потім почалося 😅

Син заявив, що хоче зупинку у Львові, дружина сказала, що хоче виїхати раніше — і подорож почалася вже без особливого плану. Просто подорож.

Першу ніч ми провели у Львові. Основних причин було дві.

Перша — коли б ми не були сім’єю у Львові, у нас є обов’язкова зупинка в Cat Cafe. Це одне з найулюбленіших місць мого сина, тому без візиту туди, на жаль, ніяк 😁

Друга — бажання дружини та сина скуштувати шоколаду на Львівській майстерні шоколаду. У принципі, те саме можна зробити й у Києві, але ж атмосфера не та 😜

Наступного ранку встали рано, щоб о 7-й виїхати зі Львова та оминути міські затори. Що, в принципі, успішно й зробили.

Також були наполеонівські плани цього ж дня дістатися кінцевого пункту призначення.

Перед самим кордоном залили повний бак і змінили індивідуальні номери на звичайні, оскільки на моїх індивідуальних, Європою їздити не можна.

Їхали через ПП Нижанковичі. Це відносно новий пункт пропуску.

У черзі ми були приблизно п’ятими, а весь перетин кордону зайняв близько півтори години, що, на мою думку, цілком непоганий результат.

Але на цьому позитивні емоції від кордону закінчилися.

Свою ложку дьогтю в подорож додали польські прикордонники, які змусили мене здирати тонування з передніх бокових вікон 😭

У принципі, морально я був до цього готовий ще до поїздки. Але все ж була надія, що тонування не настільки темне, щоб через нього виникли проблеми.

Ну й стратегія з опущеними вікнами теж не спрацювала 😅

Найгіршим виявилося навіть не саме зняття плівки, а те, що вона дуже важко віддиралася, а після неї на обох вікнах залишився липкий шар.

Користуватися вікнами в такому стані було практично неможливо.

Уже в Польщі знайшли магазин будівельних матеріалів, купили ізопропіловий спирт і втратили ще приблизно дві години, відтираючи цей клей зі скла.

Десь під вечір навігатор почав обіцяти прибуття близько першої години ночі, і ми наївно вирішили, що все-таки спробуємо доїхати 😅

Свої корективи внесли платні дороги в Польщі.

Причому часом не дуже зрозуміло, за що саме платиш, бо на багатьох ділянках триває ремонт і стоять обмеження швидкості.

Ну й, звісно, зупинки "попісяти" та "поїсти" теж ніхто не скасовував 😁

Кордон із Німеччиною ми взагалі просто проїхали.

Ні перевірок, ні зупинки, нічого. Я просто їхав за іншими автомобілями й у якийсь момент зрозумів, що ми вже з Польщі в Німеччині.

Не знаю, чи мали ми десь самі зупинятися. Про всяк випадок дружина навіть підготувала промову про те, куди саме ми їдемо, але вона так і не знадобилася 😅

Можливо, справа в тому, що кордон ми проїжджали близько десятої вечора. Не знаю. Але було саме так.

Далі їхали трасою А4.

Більшість дороги — чудовий автобан, місцями без обмеження швидкості. Але саме зараз на багатьох ділянках тривають ремонтні роботи та встановлені тимчасові обмеження швидкості.

Десь між другою та третьою годиною ночі навігатор уже прогнозував прибуття приблизно о шостій ранку.

А мене на той момент добряче рубало на сон.

Бронювати готель серед ночі вже якось було не доречно, тому вирішили зупинитися на спеціально облаштованому майданчику та заночувати в авто.

Можу відразу сказати: спати в автомобілі незручно 😅

Так, це Gran Turismo, але спати в ньому виробник явно не планував.

Мені по життю доводилося дрімати в різних авто — і в "Ниві", і в Opel, тому нічого нового тут не сталося: незручно воно й є незручно.

Малий спав на задньому сидінні й, за його словами, його все влаштовувало. Ліг він ще близько 23:00 і проспав практично до самого ранку.

Ми з дружиною трималися, скільки могли, але близько другої ночі теж здалися.

Прокинувся я десь о сьомій ранку, трохи розім’явся — і поїхали далі.

З усіма зупинками на місці ми були приблизно опівдні.

Попри проведену пів ночі в авто, болю в спині чи попереку я не відчував.

Так, хотілося просто лягти й трохи поспати — що ми з дружиною, по приїзду, успішно й зробили 😅

Але якоїсь фізичної втоми від самої дороги не було.

Якщо згадати мої минулі поїздки на F30 до Львова й порівняти їх із цією — це просто небо і земля.

Загальні враження від авто

Вкотре переконався, що з вибором не помилився.

Авто чудово тримає дорогу як на Українських трасах, так і на німецьких автобанах.

Окрема тема — штатна навігація.

Спочатку я ставився до неї досить скептично, тому що в ній немає такої деталізації та ведення по маршруту, як у Waze.

Але свою думку я змінив саме через навігаційні підказки на проєкційному дисплеї.

Воно буквально "для телепнів" показує, куди тобі повертати й у яку смугу перелаштовуватись 😅

Незважаючи на це, я все одно два чи три рази повернув не туди, бо просто не дивився на карту.

Але навігатор спокійно перебудовував маршрут і знову виводив мене на потрібну дорогу.

Перед купівлею авто неодноразово читав відгуки, що через безрамкові вікна шумоізоляція Gran Turismo на трасі може бути гіршою, ніж у тієї ж 5 Series.

Але впевнено можу сказати: на автобані при швидкості близько 160 км/год я чув, як похропує син, який спав на задньому сидінні.

Думаю, це вже багато говорить про рівень шумоізоляції 😬

Що зламалося дорогою

По суті, було лише два моменти.

Перший — періодична відмова системи RDC.

Якщо їхати близько 140 км/год протягом хвилин двадцяти, система видає помилку. Але якщо потім скинути швидкість приблизно до 100 км/год або зупинитися, RDC знову починає працювати штатно.

Потім на тій самій швидкості ситуація повторюється.

Судячи з помилок, підозрюю, що проблема саме в датчиках, які стоять у колесах.

У цілому на сам стан авто це ніяк не впливає.

Другий момент — можливо, навіть не проблема.

На кордоні в Польщі мені здалося, що при запуску авто тимчасово тримає трохи підвищені оберти двигуна, що здалося мені нетиповою поведінкою.

Але ні помилок, які могли б свідчити про несправність, ні повторення цієї поведінки надалі я не побачив.

Тому поки що сприймаю це як протест автомобіля проти польських митників 😅

Але будемо спостерігати.

Витрата пального

За витратою пального загалом я вклався приблизно в ту цифру, на яку й розраховував.

При цьому не їхав ані в режимі максимальної економії, ані "в режимі діда" 😁

Через отриманий штраф в Україні, на європейських дорогах я намагався дотримуватися швидкісного режиму.

Але якщо на трасі дозволено 140 км/год — я їхав 140.

На ділянках автобану без обмеження швидкості часом було і 160, і 180 км/год.

Тому результатом за витратою я цілком задоволений.

Повний бак заправив у Києві — його вистачило до кордону з Польщею.

У самій Польщі заправлявся двічі приблизно по 30 літрів. Останні 30 літрів залив уже перед кордоном із Німеччиною, і цього вистачило доїхати до пункту призначення.

Щодо цін на пальне, то в Польщі на трасі вони не набагато вищі за Українські — у перерахунку близько 92 грн за літр.

У Німеччині безпосередньо на автобані бачив ціни приблизно 135 грн за літр.

Якщо ж з’їхати з автобану, можна знайти й близько 110 грн за літр.

В Україні заливав 95 Premium, у Європі — 95 E10.

І головне, що мене тішить: навіть попри те, що довелося ночувати в авто, а дорога зайняла значно більше часу, ніж планувалося, у мене не зникло бажання знову сісти за кермо й їхати далі.

Як казав один із власників GT — їхати "пожирати кілометри" далі 😊

Тому плани, куди їдемо далі, вже є.

Але це вже зовсім інша історія...

Ну і трохи вам Lahr з вікна, на завершення допису 🙂

Реклама

Індивідуальний Stage 1 із гарантією результату за фіксованою ціною до 15.09.26