Нарешті про це можна говорити. Я виїхав за кордон.

Нарешті про це можна говорити. Я виїхав за кордон.

Тут спробую розписати про підготовку і реалізацію.

Отже, ще в кінці січня ми з дружиною вирішили, що настав час виїхати за кордон. Потрібно перемкнутись. 4й рік війни висмоктує все більше і більше сили.

До 2026 року ми хоча б один раз в рік намагались відʼїхати подалі від столиці у місце де можна відпочити і відновитись як морально так і фізично. Мені цього було цілком достатньо. Але підростає син. Цікавиться і пізнає світ. А дітям завжди хочеться дати те чого у нас не було в дитинстві.

Наприклад ось. Розібраний RR Cullinan. Де ще таке можна побачити. Я про таке і мріяти не міг. І так, мій син вже розбирається в марках авто.

І чомусь в памʼяті більше відкладаються моменти з подорожей ніж з буденних пригод.

А враховуючи сучасні реалії дитинства, де дитина в 2.5 роки від сигналів тривоги тягне дорослого в укриття. Яка перепитує, "а що там летить? шахед? чи балістика?". І ви не подумайте, що ми якісь зашугані і накручені параноїки. Ні, просто діти чують розмови дорослих і все запамʼятовують.

Підростаючи в такому контексті хочеться для дитини подарувати спокійне безтурботнє життя. Не правильно жити постійно в такому стані. Тому сумнівів про те, що треба планувати і не було.

Думаю трохи прояснив чим керувався приймаючи таке виважене рішення. 

Так а куди їхати? А що там? А як взагалі то спланувати і не прогоріти на якомусь з етапів? Чи всі пазли складуться...

Моніторивши ситуацію в нашій країні та і взагалі тенденції в геополітиці кінцевою точкою було обрано Хорватію.

Хорватія це дуже мальовнича країна, яка простягається вздовж моря і має не менш вражаючі гори. Підійшла нам, як по клімату так і по рельєфу загалом. А я фанатію по горам більше ніж по морю. Тому і погодився на даний варіант. Як я і писав, що у січні було прийнято рішення, то саме тоді ми і бронювали собі житло для проживання. Дуже привітні господарі погодили оренду без завдатку, а запросили тільки за 2 тижні до приїзду символічну оплату так як це розгар сезону туристів.

Яким маршрутом дістатись кінцевої точки?

Загальна довжина маршруту скалада близько 1700км в одну сторону і прогнозована тривалість 19 годин.

Як я і писав, що їхали з дитиною, тому маршрут планували більш розтянуто аніж їхали б самі. При тому що дружина впевнений керманич, то можна було б без зупинок на ночівлю.

План був наступний. Добратись не напрягаючись за 2 дні з ночівлею враховуючи планові чи позапланові зупинки.

Підготовка

 - Пройшов ТО перед виїздом. Бо і по часу підходило і пробіг очікувався чималенький.

 - Пройшов сертифікацію. Вартість 3000грн. Робить декілька контор по Києву на зручних для вас локаціях. По часу займає хв 30-40.

 - Через hotline.finance закупив собі всі можливі страховки: зелену картку, страховку для туристів (по якій до малого лікаря викликали в Хорватії), віньєтку для Угорщини. Все досить зручно і працює чудово.

 - Докупив світловідбивний жилет. Вогнегасник, бо катався без нього.

 - Аптечку "Євростандарт" не купував. Коштує вона пару тисяч гривень, а наповнення в ній лайно. Тому взяв свою для такмеду. Де було все що необхідно по "Євростандарту" і ще трохи більше 😎

День 1. Київ - Рівне - Львів - Мукачево - Берегове.

Це був перший відрізок. Неподалік н.п. Берегове запланували зупинку з ночівлею в готелі в 10хв від пункту пропуску «Лужанка – Берегшурань».

Вирушили з Києва о 07:30. Дорога пройшла звично, адже катаємось цим маршрутом кожен рік інколи двічі на рік. Не напряжна і так як день виїзду був будній, то і навантаження на дорогу було незначне.

Швидкісні режими: Київ - Рівне стандартно 150-170 км/год. Рівне - Львів 120-140 км/год. Львів - Мукачево - Берегове 100-120 км/год.

Середній розхід палива бортовий компʼютер показував 8.6л/100км.

О 16:30 ми вже були в нашому готелі неподалік Берегове. Було всього 2 зупинки.

Походили погуляли, розмʼялись. Малий на дитячому майданчику вигуляв енергію яку накопив сидячі в кріслі. І далі сон. Прорахунком стало те, що ми не питали про заходи які заплановані у цей день. Тут нам "пощастило", адже на території готелю гуляли весілля. Але добре, що не до ночі, а в 22:00-22:30 вже всі почали розʼїжджатись. І ми змогли вже нормально засунти.

Виїзд з готелю планували о 05:00. Але поки встали, поки зібрались, то виїхали вже в 06:00.

На пункті пропуску «Лужанка – Берегшурань» були в 06:20.

Пройшли всі контролі і перевірки за 25 хв (Ні😠). Так планували але ні. Були другі в черзі коли приїхали але через додаткові перевірки по документам і підставам перетину довелось годину прочекати у наших прикордонників. За цю годину дууже багато машин проїхало і зайняли чергу вже на Угорській стороні. 

На щастя Угорцям ти не цікавий коли кажеш, що їдеш просто транзитом. Тому перевірили одну маленьку валізу і відпустили.

День 2. Берегове - Будапешт (окружна) - Загреб - Цриквениця.

Тому стартонули десь в 08:00 від кордону. Далі монотонна платна дорога через всю Угорщину яку я успішно проїхав за допомогою Pilot Assistance на швидкості 130 км/год.

Що відразу кинулось в очі, що у них ніхто не затримується в крайній ліві смузі, а використовується виключно для обгону.

Далі Хорватія. Ніякої різниці аж до Загреба. Дозаправка і рухаємось далі. 

А от після Загребу вже починається та ділянка дороги яку я чекав увесь день що їхав. Там вже відкриваються гірська місцевість. Скелі. І безліч тунелей. Дорога просто кайф. Ще далі перевал через скелі і спуск по серпантину до узбережжя. Там у мене просто відпадала щелепа. Я як мала дитина тикав пальцями в різні сторони зі словами "глянь яка там краса". Мої пасажири розділяли моє захоплення разом зі мною. Особливо емоція малого це щось з чимось. Нівелюється будь яка втома коли малий у захваті починає сам вказувати "тато диви море! тато диви гори!". І тоді я зрозумів, що це воно. Ось заради чого це все було заплановано.

Швидкісний режим 130км/год (максимально допустима) на всій ділянці траси. Тільки підʼїжджаючи до Цриквениці швидкість була 90км/год, а під кінець і взагалі 50км/год.

Середній розхід палива бортовий компʼютер показував 7.5л/100км. Думаю це завдяки затяжним і постійним спускам до моря де ти постійно їдеш пригальмовуючи або накатом.

До своїх апартаментів ми добрались в районі 17:00-18:00.

І що ми першим ділом зробили? Правильно, пішли сину показувати МОРЕ!

Особисті враження від країни.

Налаштований я був скептично. Основною задачею було показати сину море і наситити його новими емоціями та враженнями. Також відпочити від тривог і обстрілів. А в результаті я і сам набрався позитивних емоцій. Країна вразила дійсно гарними ландшафтами. Поєднання такої кількості гір, скель і моря це просто топ. Пляжі всі як на підбір. Чиста водичка з бірюзовими віддінками. Пляжі просто натикані кожні 2-3км по дорозі в будь яку сторону. А нереальна фішка пляжів це те що хвойні дерева ростуть прямо біля води. І знайти місце в тіні абсолютно не проблема. Також біля кожного пляжу в містах є якісні хороші дитячі майданчики. Смачна і зрозуміла їжа. Адекватні цінники. Все доступно. Величезна кількість яхт і кораблів. Ось приклад рандомної парковки біля супермаркету. 

Про проблему з паркування і платні парковки я писати не буду. Скільки разів не їздив завжди знаходив варіант запаркуватись на безкоштовних спотах. Я ж столицею навчений.
Трошки фото які вдалося зробити на підʼїзді до одного з пляжів.

Ще величезним плюсом хочу відмітити те, що скільки був ні разу не зустрів росіян. Це прям жирнючий плюс. Російськомовних українців зустрічали але вони переходили на українську, коли чули рідну мову. Один раз на віддаленому пляжі зустріли білоруса. Але він послухавши, як ми говоримо дистанціювався і був подалі від нас. Як я зрозумів, що то був білорус? Та бо йшовши на парковку до своєї машини, помітив авто з BY на номерних знаках. Ще й xc60 😔

Спостереження і дорога назад.

Багато разів чув думку про те, що в Європі якісніший бензин і через це розхід який ти бачив в Європі ти ніколи не побачиш в Україні. Я звернув на це увагу. Ось приклад. 

При круїзі 130км/год розхід показувало 8.2л/100км. Але чому ніхто не враховує манеру їзди в Європі і в Україні? Де в Україні я можу монотонно проїхати 500+км без розгонів і відгальмовувань? Та мабуть ніде. Я їхав платними дорогами і дуже рідко доводилось скидати і набирати швидкість. А якщо і доводилось то це в межах +10км/год чи -10км/год. А бензин хочеться вірити що +/- по якості однаковий.

Дорога назад була прогнозована і вже зрозуміла. Їдучи в Хорватію, я їхав суто в межах обмежень по швидкості але звернув увагу, що місцевим плювати на них. Тому повертаючись в Україну я просто чіплявся за місцевих і назад вже їхав 150-170км/год. А ще зустрів українця на тігуані. То ми з ним влаштували трошки перегонів. Шкода тільки що він на своїх вагівських 2х літрах ніяк не міг наздогнати мої шведські 2 літри 😁😎

Що хочу підмітити ще. Waze по Україні - топ. В Європі повна шляпа. Користувався тільки Google Maps. Ба більше по Європі в Google Maps відкриваються абсолютно такі самі функції як у Waze тільки Google працює адекватніше. Коли waze завжди хотів зігнати мене з платної дороги і докинути до маршруту +1.5години часу при тому що галочка "уникати платні дороги" була неактивна, то Google Maps відпрацював на 10 з 10. І швидкості і обмеження і відмітки про перешкоди/камери/поліцію все працює чітко.
Також в подорожі зустрів шестизначну цифру на одометрі. Як то кажуть, Volvo тільки обкатку пройшла.

Що я можу сказати по авто. Та я проїхав сумарно 3500км і хоч би що. Дорогу тримає шикарно. Потужності вистачає. Комфортно. Вентиляція. Масаж. Музика. Влаштовує абсолютно все. А головний показник, що малий спав на швидкостях 170-180км/год і по нашим дорогам також і абсолютно нормально переніс такі відстані. І з головного досягнення, що малий полюбив такі подорожі. Всю дорогу він дивився у вікно. Слідкував за дорогою. Розказував які машини побачив. 

Особлива увага на автодорожню техніку. Телефон і мультики ми йому ще не включаємо та були готові в дорозі зробити вийняток. Але він красунчик. Витримав. А це означає, що можна без проблем планувати такі подорожі і надалі. Пишаюсь ним. 

У попередньому дописі я писав, що наважився нарешті наклеїти атермалку. Хоч вона і прозора але сенс в тому є. Їдучи під палючим сонцем завжди сонце пекло в живіт і руки. Після того як наклеїв атермальну плівку різницю відчув. Коли на ліву руку жарило сонце через водійське, то права рука на яку сонце попадало через лобове почувала себе абсолютно комфортно. Тому мій особистий відгук, що працює навіть прозора атермалка і рекомендую клеїти якщо є таке бажання.

Також великим для мене здивуванням було те, що я приїхавши додому після подорожі в 3500км не зловив жодного штрафу, як в Україні так і за кордоном. Правда був момент коли десь в сторону Рівного вже відгальмувався перед камерою зі 180км/год. Той ренж що сидів на хвості мабуть не дуже був задоволений, бо колодки у нього точно дорожче коштують ніж мої, а тим паче ніж сам штраф 😅

А це вже повернувшись додому.

Перетнувши кордон з Україною наповнюють відчуття, що "ось нарешті ми вдома". Дім є дім. Як би гарно не було за кордоном. Повертатись додому завжди переживаю позитивні і хороші відчуття. 

Правда коли приїхали вже в Київ, вдома вночі нас чекали "рекордні 35+ балістичних ракет на столицю" 👍

Якщо хтось собі планує схожу подорож і в чомусь сумнівається, то пишіть з радістю підскажу де зможу.

З ким порішати. Куди занести.

Реклама

Індивідуальний Stage 1 із гарантією результату за фіксованою ціною до 15.09.26