Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Після виїзду на Чайку при їзді по місту звернув увагу, що наче став піковий буст менший - 1.4 замість 1.5. Динаміка наче більш-менш нормальна, але по місту довго в прискоренні з акселератором в підлогу і не поїздиш. Через пару днів з'явились пропуски і чек при спобах обгону.
Комп'ютерна діагностика показала пропуски по першому циліндру. Лізти до свічок не сильно хотів, бо напівлежаче положення двигуна в парі з тим, що на кожен циліндр по дві свічки означало, що потрібно знімати задній бампер.
По заводу стоять звичайні двохелектродні свічки. По історії обслуговування їм 15 тисяч пробігу. Думаю, якщо вже туди лізти, то варто спробувати поставити іридієві, щоб потім не повертатись до цього питання. Постала дилема як бути з зазором і калильним числом. По заводу через те, що двохелектродна свічка не вказують в характеристиках зазор, але наче як він десь 0,7-0,8мм. З підйомом тиску надуву загалом рекомендується зменшувати зазор до 0,6-0,65. Заодно при сильному форсуванні двигуна рекомендують на крок холодніше калильне число. Це вбереже від перегріву свічки і як наслідок калильного запалювання при сильних теплових навантаженнях на треку. Калильне запалювання - це грубо кажучи як різновид детонації, коли паливно-повітряна суміш запалюється через те, що електрод свічки розігрівся до червоного металу. Але є нюанс - холодніші свічки в міських дід-режимах не встигають прогрітись до температури самоочищення і як наслідок накопичується нагар, через який можливі пропуски і втрата тяги.
Довго мучився з вибором, але все таки вирішив залишати штатне калильне число 8 по шкалі NGK - це і так холодні свічки. Знайшов підходящий варіант - свічки від якогось Subaru десятих. Калильне 8, як по заводу і зазор відразу виставлений 0,6мм, щоб високий тиск надуву точно не здував іскру.
Задній бампер в мене дуже кривий. Зліва зазор між кришкою багажника і ліхтарем в половину менший від стоку, а зправа вдвічі більший, що можна палець всунути. Очікував побачити там ледве не криві лонжерони. Але криміналу там не виявилось. Трохи зам'ятий підсилювач бамеру при останньому ударі в праве крило. Це якраз було незадовго до покупки мною автомобіля, бо ще полірувальна паста була видна і був перебитий один з проводів маси на ліхтар. Злівої сторони теж крило ремонтоване, але видно ремонт був раніше. Залізо кузову рівне і ціле - це найголовніше.
Попередні добродії, які ремонтували пробиту прокладку ГБЦ в попереднього власника неправильно вклали високовольтні проводи, тому окрім бампера мені прийшлось знімати ще й впускний колектор, щоб їх зняти зі свічок.
Як виявилось, знімав не даремно. Бачив, що під дроселем є підпотівання масла, виявилось я ще давно коли знімав патрубни інтеркулера при встановленні патрубка завернув його всередину, через що ледве не весь діаметр і без того маленького пайпу був перекритий.
За бампером виявилась цікава картина - тримачі проводів поплавились і проводи лежали на термощитку турбіни. Видно, що на проводі нижньої середньої свічки були пробої. Але ж пропуски по першому циліндру. Тут провода цілі.
Витягнув свічки, а виявляється замість стокових поставили ірідієві при заміні прокладки. І тут прям сильна дилема: на стенді вони себе показали ідеально, навіть при 14 барах пропусків немає, хоча часто на свічках в яких навіть тисяча пробігу при 12.5 вже є збігання іскри на ізолятор. Проте це свічки від Мерседесу і в них зазор 0.7, що в принципі терпимо, але калильне число навіть на крок гарячіше за сток. Комплект свічок від Субару - майже 100 доларів. І типу чи варте воно того, все таки такі гроші теж треба заробити і жаль буде викинути просто так, якщо на автомобілі вже стоять іридієві в ідеальному стані.
Довго думавши вирішив таки залишити ті, що є. Не знаю на скільки це правильне рішення, але ж наче працювали. Слідів перегріву по них не видно, хоча й вони будуть тільки відразу після прогріву. Навіть через пару хвилин холостого ходу вже глянцева білизна ізолятора від перегріву зникне. З таким доступом до свічок не сильно то й перевіриш цей момент.
Аналізувати стан суміші і двигуна по свічках не вмію. Нижні свічки, які біля випускного колектора мали вигляд наче більш-менш: легкий сіруватий наліт.
А от верхній ряд біля впускного колектору мене налякав: всі три свічки в рівномірному білому нальоті - признак бідної суміші.
Попросив товариша зв'язатись з його налаштувальником, щоб він сказав свою думку. Той сказав: "Збіднена суміш, я таке постійно на автомобілях з прямим впорском бачу. Слідів детонації не видно." Це трохи заспокоїло, значить все наче не так і погано.
Наче як білий наліт може дати і низький октан, а я ж на Чайці катав на суміші 95го з 98мим.
Оскільки по проводам першого циліндру і свічкам дефектів не було вирішив окрім проводів замінити і котушку запалювання. Оригінальні котушки Бош, які до недавна робились в Чехії. По фото в каталогах побачив, що ці ж котушки з чеського заводу пакувались і в Beru і в Champion. Оскліьки Боша в швидкому доступі не було і він в два рази дорожчий за Beru/BorgWarner вирішив замовити їх. В коробці зі свіжіших партій вже Made in China. Зараз нажаль багато європейських брендів перейшли з перепаковування запчастин з заводів виробників оригіналу на китайський афтермаркет. Але ціна приємна, да й мені її на тисяч 20 максимум потрібно, тож "походить" :)
Вирішив перевірити тиск палива під навантаженням - раптом бензонасос не докачує в пікових навантаженнях. Проте з тиском все гуд. Схиляють до того, що це налаштування самої прошивки. Все таки консервні прошивки з інтернетів, особливо під буст в 1.5 бари - дуже ризикова штука.
Після збірки поїхав на окружну заміряти розгін по Dragy. Він в мене є, тож чому б і ні, заодно буде ясно на скільки швидше авто в порівнянні зі стоком.
Пропуски пройшли, але по відчуттям тяга не повернулась і під час замірів з'явились короткочасні гучні шипіння при тривалому піковому надуві. Походу в місці де був заворот патрубка з'явилась тріщина і тепер підсифонює. Дивно, що до цього посторонніх звуків не було.
По результатам заміру я в шоці - стоковий має їхати 12,5, а тут на секунду гірше при тому, що на бустапі. Закралась думка, що двигуну стало погано. При заміні проводів помітив, що рівень антифризу в бачку впав, хоч я і недавно доливав. Невже пробило прокладку ГБЦ? Навіть закралась думка, що шипіння ,які я чув могли бути від розширювального бачка.
Розстроївся. Двигун то я планую свапати, але не в цьому сезоні починати. Хочу ще наступний сезон відкатати, щоб хоч якось вкататись і реалізувати потенціал нинішнього двигуна.
Знайшов відос якогось азіата, який чимось схожим на Драгі робив замір свого Родстера. Наче як стокового. До 70ти час ідентичний, а далі я сильно програю. В міжнародній групі власників Родстерів в Фейсбуці взагалі кажуть, що на бустапі має бути ледве не 10 секунд до сотні.
Наступного дня вирішив не гріти авто, а майже відразу зробити замір, адже в Родстера великий трабл з тим, що інтеркулер "в багажнику". Якщо постояти на холостому хвилин 20, то температури впуску легко виходять за 60 градусів через heat soak.
Поки доїхав до окружної якраз двигун прогрівся до 90та. З першої спроби в автоматичному режимі 12,58с до сотні. Ручний режим коробки зкине ще три десятки. Наче заспокоївся. Можливо все не так і погано. Але на наступний сезон однозначно треба робити продуктивну систему рідинного інтеркулера, бо температури на впуску летять в космос. Тим більш, що передній радіатор і помпу можна буде використати і після свапу, адже теж планую турбо двигун, якраз буде перший крок на шляху.
Через пару днів був виїзд на Феофанію.
Виявляється трек можна в будні брати в оренду на вечір, що періодично робить міні-клуб під керівництвом @konelskyi . Збираються хлопці по п'ятницям. Мені навіть в суботу складно потрапити на івенти на Фео під керівництвом Track Days Club, не кажучи вже про будні через шестиденний робочий тиждень. Але я якраз був у відпустці, тому зміг собі дозволити розкіш приєднатись до виїзду.
Плюс такого формату, що мало автомобілів, тому за три години можна накататись від душі. Цього разу нас зібралось п'ятеро, не рахуючи декількох людей, які приєднались як глядачі.
Атмосфера прям максимально лайтова, наче на каву ввечері зібрались :)
Після останнього виїзду було трохи страшно, але дружня атмосфера дала розслабитись і спокійно покататись.
На основній конфігурації були залиті вибоїни бетоном, тому катались по конфігурації "дрифт". Конфігурація сподобалась, вона прям добре підходить під мої передаточні числа в КПП, тому я весь конфіг міг проїжджати на одній передачі сильно не провалюючись в оборотах, але ціною того, що в одному місці потрібно побитись у відсічку пару секунд. Хоча я не достатньо швидко проходив верхній поворот. Якщо там поїхати швидше, то вже без переключення не обійтись.
Якихось прям жорстких ситуацій не було, хоча я наче і не на стільки агресивно проходив сектор біля техпарку, як минулого разу. Можливо, там можна було знайти ще часу.
@Dron спробував прокататись на Смарті. По емоціям було видно, що концепт легкого автомобіля йому сильно сподобався, хоч і правдиво підкреслив, що повільна реакція на акселератор і надто повільні переключення передач. Стосовно акселератору я, до речі, не помічав, бо в поворотах більш концентруюсь на траекторії.
Перші "сесії" робив короткі, а на останній увійшов в азарт і зарядив аж 19 кіл підряд за 15ти хвилинну сесію. Тепер стало зрозуміло, чому на Track Days Club сесії роблять по 7 хвилин - шину я походу не просто прогрів, а навіть зміг перегріти при своїй низькій вазі. При заїздах на пітлейни чутно було запах колодок, але при цьому не плили, що радує.
Найкращий час 0:36,26 , що дуже повільно, але знову ж таки як для Смарта і як для нульового пілота - хороший результат. Час ще однієї конфігурації в копілочку персональних рекордів.
Найбільше кайфонув від повороту, який на карті біля мітки №5. Різка перекладка з виїздом на бардюр і потім легким зносом на пряму під повним газом. Хоч атакувати бардюри - це жесть для підвіски, але гоночний вайб прям максимальний у такого процесу :)
Признаком того, що шину цього разу використовував на всі гроші стало те, що вже почалось сатання біля канавок протектору. Через пару днів простою посинів протектор. Чув про такий прикол на Nankang CR-S, виявляється у NS2R теж є така фіча. Наче як колір змінюється від того, що якийсь з компонентів компаунду після сильного прогріву підіймається на верх і дає таке синє забарвлення.
Після кожного івенту приходиться їхати на підйомник. Після першого виїзду відкрутився правий задній ШС, після Чайки лівий задній. Замінили шатні болти E-Torx на звичайні і посадили на різьбовий фіксатор. В майбутньому думаю розкошелитись і замовити з-за кордону спеціальні двохскладові зубчасті шайби, які використовують ралісти в підвісці, щоб звільнитись від проблем з відкручуваннями.
Ще на Чайці помітив, що відразу після сесії в техпарку був гучний скрип при повороті керма, який проходив до виїзду на наступну сесіїю. Потім виявилось, що з'явився люфт в ШСа лівого наконечника. Зпершу сильно не придав уваги. Після останнього виїзду на Фео знову стуки в передній підвісці. Вивилось, що від температури гальм поплавились тефлонові вкладиші в наконечниках. Тепер обидва залюфтили. ШСи, до речі, по люфтам набагато менший хід мають, ніж звичайні плаваючі сайлентблоки чи кульові опори, але при цьому дуже гучно стукають.
Оперативно замовив ШСи. Проблема явно не в якості самих ШСів, бо на важелі тримаються, хоч на задній сайлентблок приходиться ледве не втричі більше ударне навантаження, ніж на наконечник.
Потрібні термощитки. Просто пряму пластину не вийде, адже в кулаку виштампований вигин під штатний наконечник. Найпростішим варіантом мені здалось використати термощитки кульових опор від Renault Trafic.
Взагалі в мене мабуть профдеформація як у людини, яка працює з запчастинами, але я прям максимально кайфую, коли можна використати OEM запчастини в тюнінгу. Це прям сильно підвищує швидкість і легкість ремонту, ніж чисто кастомні рішення.
Через масажинг молотком вийшло не супер естетично і зазор до гальмівного диску хотілось би по-більше, зате швидко з мінімумом гемору. Сподіваюсь ефект буде достатній.
Раз вже все одно робити сходження вирішив спробувати підігнати bump-steer корекцію. Спочатку думав, що перенесення точки вниз дасть зміщення графіку по вертикалі, але виявилось, що воно не так працює. Зараз в мене зібране перенесення наконечнику вниз на 30мм. Думаю поставлю проставку в додаткових 10мм. І тут для мне здивування - замість того, щоб пішло зміщення по вертикалі графік почав розширюватись. Значить воно так не працює. По ідеї зміщення графіку по вертикалі відбувається за рахунок ширини валу рульової рейки. Вирішив спробувати підкласти шайбу 2мм, все одно йде зміщення в сторону розширення.
Виходить я або відразу ідально потрапив в значення, або потрібно навіть підняти наконечник трохи вверх. Логіка в цьому може бути, адже кульова в мене переміщена по вертикалі на 29мм, а наконечник на 30мм. Проте зміститись вверх не дасть вже сам рульовий кулак. І так в притул підходить згон наконечника на вивороті на розвантаженій підвісці.
Тож поки збираю як є, але отримав важливі знання як воно працює.
На сходження поїхав знову до того ж майстра, що і минулого разу. Я промахнувся з виставленням сходження при заміні наконечника, бо відчувалось як неохотно повертає і реакція на кермі в повороті вліво і вправо різна. Поки доїхав до розвальщика почув, що почало щось зпереду зліва стукати. Може відпустився наконечник?
Виявилось, що відпустився тепер передній болт лівого важеля. Що для мене було здивуванням, адже це не просто болт, а болт-шпилька, до якого прикручується гайкою скоба втулки стабілізатора, тож розкрутитись як задні не повинен. Видно просадився метал втулки чи підрамника. При чому що дивно, що при перевірці ходовки після виїзду люфту не було. Можливо через те, що поки доїхав зі збитим сходженням вібраційним навантаженням відпустило.
Підлізти піджати мало того що на ямі не вийде, та й на підйомнику мабуть теж. Точки кріплення важелів знаходяться глибше за захистом дна, що в плюс для аеродинаміки, але в мінус для обслуговування. Щоб затиснути скоріш за все прийдеться знімати захист, що з його великими розмірами не супер зручна процедура.
Тож вирішили регулювати як є, з надією на те, що сильно попливти сходження не має.
Минулого разу кермо в центр не потрапило, що насправді і не супер критично і в принципі дизкомфорту не додавало, але вже раз робити сходження, то хотілось по-рівніше. Взяв з собою струбцину, якою фіксував кермо при замірі бамп стіру. Розвальщик девайс зацінив :)
Сказав сходження виставляв в нуль, але при затяжці гайок трошки пішло в плюс. Нормально, десь як минулого разу, а може і навіть трохи менше плюсу. Цікаво подивитись по відчуттях на кермі.
По розвалу цього разу сказав, що десь -3.2, хоча минулого разу казав, що там ближче до -3.5. Треба буде заїхати на якийсь 3D стенд на діагностику кутів, щоб хоч знати по факту які там кути. Думаю, що може бути підігнута задня балка на пару десяток розвалу.
Отже після останнього виїзду автомобіль простояв два тижні в неспішному ремонті, завтра ще потрібно затягнути переднього болта і хоч трохи проїхатись перевірити чи все в нормі, бо в неділю вже наступний виїзд на Чайку.
