Продовження та фінал.
Після зняття головки її відразу відвіз у спеціалізовану майстерню.
Чесно кажучи, найбільше переживав,
щоб на ній не знайшли тріщин. Після всіх симптомів я вже був готовий до будь-якого вердикту.
На щастя, найгірший сценарій не підтвердився.
Головку блока опресували — тріщин не виявили.
Далі її повністю вимили, перевірили на площинність, зняли всього 0,08 мм, притерли клапани та замінили маслознімні ковпачки.
Поки ГБЦ була в ремонті, часу даремно не втрачав.
Перемив практично всі демонтовані деталі, ретельно очистив блок від залишків старої прокладки та перевірив його площинність.
Максимально допустиме відхилення становить 0,05 мм, і, на щастя, блок повністю вписався в допуск.
Одразу вирішив, що економити на дрібницях не буду.
Всі гумові ущільнення, які довелося демонтувати, замінив новими.
Також без жодних сумнівів придбав нові болти ГБЦ та нові болти кріплення форсунок (коштують копійки)
⸻
Яку прокладку вибрати?
І ось тут почалося найцікавіше.
На дизельних двигунах товщина прокладки підбирається залежно від виступання поршнів над блоком.
Оскільки блок я не чіпав, а з головки зняли лише 0,08 мм, логічно було встановити прокладку тієї ж товщини, що стояла із заводу.
Спочатку мене трохи налякало те, що в двигуні вже стояла прокладка четвертого розміру.
Я навіть подумав, що мотор колись уже ремонтували.
Але згодом знайшов інформацію, що на заводі Toyota підбирає товщину прокладки індивідуально під кожен двигун.
Тобто навіть абсолютно новий автомобіль міг із заводу отримати прокладку четвертого розміру.
⸻
Потім постало ще одне питання.
Якого виробника вибрати?
Чесно кажучи, після кількох вечорів на форумах у мене склалося враження, що думки людей діляться навпіл.
Одні радять ставити тільки оригінал.
Інші, навпаки, стверджують, що оригінальна прокладка не найвдаліша і рекомендують Victor Reinz або Elring.
До речі, коштують вони навіть дорожче за оригінальну.
Ще більше мене збентежило те, що оригінальна прокладка четвертого розміру має товщину 1,05 мм, а Victor Reinz — 1,15 мм.
Спочатку це виглядало дивно.
Але після пошуків знайшов пояснення самого виробника.
Victor Reinz вказує товщину прокладки до затягування, а після остаточної протяжки її робоча товщина якраз становить приблизно 1,05 мм.
Навіть якби це було не зовсім так, з головки все одно вже було знято 0,08 мм, тому різниця практично компенсувалася.
У підсумку я зупинився саме на Victor Reinz.
Усі інші прокладки та ущільнення купував Elring, Victor Reinz або оригінальні Toyota.
⸻
Збірка
Ось тут уже почалася найбільш відповідальна частина ремонту.
Зібрати такий двигун “на око” вже точно не вийде.
Перед установленням головки обов’язково продув усі отвори під болти ГБЦ, прогнав різьбу, ретельно знежирив площину блока та самої головки.
Болти й шайби під ними злегка змастив чистим моторним маслом.
У комплекті з прокладкою Victor Reinz була схема затягування та всі необхідні моменти.
Для цієї роботи мені знадобилися:
Не приховуватиму.
Затягувати ГБЦ було трохи страшно.
Кожен доворот на кут змушував задуматися:
“А раптом зараз щось піде не так?”
Але все пройшло ідеально.
Після цього залишалося лише одне.
Болтик за болтиком…
Деталь за деталлю…
Повільно, уважно й без жодного поспіху збирати двигун у зворотній послідовності.
⸻
Ланцюг ГРМ
Напевно, зараз хтось зі мною не погодиться.
Але ланцюг я не міняв.
Перед цим перечитав чимало інформації.
На абсолютно новому комплекті натягувач зазвичай висувається приблизно на два зубці.
У мене він висунувся на три.
Це дуже хороший результат.
Є ймовірність, що ланцюг уже колись змінювали до мене.
Тому міняти його лише “для профілактики” я не побачив сенсу.
⸻
До речі, окремою пригодою стало відмивання розширювального бачка.
Сажі всередині було стільки, що звичайною водою її навіть не можна було змити.
У хід пішли різноманітна автохімія та звичайна крупна кухонна сіль як абразив.
Довелося трохи попрацювати, але в результаті бачок став майже як новий.
І ще одна порада, яку хочу дати кожному, хто наважиться на такий ремонт.
Без динамометричного ключа та компресора - зібрати двигун не вийде.
Практично всі відповідальні з’єднання я затягував виключно за мануалом.
Саме в такі моменти розумієш, наскільки важливо не поспішати.
Настав той день.
День, до якого я йшов майже два тижні.
Двигун повністю зібраний.
Усі болти затягнуті.
Усі роз’єми підключені.
Усі трубки стоять на своїх місцях.
Усі прокладки нові.
Час запускати.
Перед першим запуском залив свіже моторне масло, новий антифриз і, звичайно ж, встановив нові фільтри.
Паливну систему вирішив додатково прокачати.
Про всяк випадок трохи відпустив трубки високого тиску на форсунках і покрутив двигун стартером, поки не з’явилося паливо.
Форсунки D-CAT дуже не люблять повітря в системі, тому хотілося максимально зменшити ризик.
Паливо пішло майже відразу.
Затягую трубки.
Сідаю за кермо.
Тиша.
Як зараз пам’ятаю той момент.
Натискаю кнопку.
Стартер зробив буквально кілька обертів.
І…
Двигун запрацював.
Без сторонніх звуків.
Без диму.
Без стукотів.
Просто взяв і запрацював.
Тоді я сидів за кермом і посміхався, як маленька дитина.
Пам’ятаю, навіть уголос сказав:
— Воно працює!
Напевно, це були найприємніші слова за весь ремонт.
⸻
Дав двигуну прогрітися.
Перевірив, чи немає витоків.
Усе сухо.
Температура в нормі.
Настав час першого виїзду.
Виїжджаю з гаража.
Натискаю на газ…
І відразу розумію:
Щось не так.
Автомобіль їде.
Двигун працює ідеально.
Помилок немає.
Запускається чудово.
Але тієї самої тяги, яка була раніше, немає.
Немає характерного підхвату.
Педаль доводиться натискати набагато сильніше.
Проїхав кілометр.
Другий.
П’ятий.
Нічого не змінюється.
Настрій різко впав.
Повертаюся назад у гараж.
Відкриваю капот.
Стою.
Дивлюся на двигун.
І думаю лише про одне:
“Ну що я зробив не так?”
І саме в цей момент погляд падає на один-єдиний роз’єм.
Він просто висів поруч.
Я забув підключити клапан EGR.
Сказавши собі кілька дуже “ласкавих” слів.
Підключаю.
Закриваю капот.
Знову виїжджаю.
І…
Ось тепер це була та сама машина.
Педаль газу стала легкою.
Двигун буквально ожив.
Автомобіль поїхав навіть краще, ніж до ремонту.
І це зовсім не дивно.
Лише з впускного колектора під час розбирання я витрусив пів кілограма сажі.
Вже був вечір.
Дороги майже порожні.
Без особливих зусиль розігнав автомобіль до 140 км/год.
Їде.
Тягне.
Температура в нормі.
Жодних сторонніх звуків.
У той момент я зрозумів:
Все було не даремно.
⸻
Висновки
Було важко?
Якщо чесно — і так, і ні.
Так, щоб дістатися до головки блока, потрібно розібрати практично половину автомобіля.
Так, ця робота займає багато часу.
Так, потрібно уважно читати мануали, не поспішати й думати наперед.
Але сказати, що цей двигун настільки страшний, як його описують в інтернеті, я не можу.
Якщо є бажання, терпіння і базове розуміння того, що робиш, — усе реально.
Головне — не поспішати.
Увесь ремонт у мене зайняв рівно два тижні.
Фактично вся моя відпустка пройшла в гаражі.
І знаєте що?
Я абсолютно про це не шкодую.
Після всіх поїздок по СТО я зрозумів одну просту річ.
Навряд чи хтось зробив би цю роботу настільки уважно, як зробив її я сам.
Кожен болт повернувся саме на своє місце.
Кожен вузол був вимитий.
Кожне ущільнення встановлене нове.
На етапі розбирання я працював сам.
Під час складання дуже допоміг мій товариш, за що йому окрема подяка.
⸻
На момент написання цієї статті я вже проїхав понад 2000 км.
Автомобіль регулярно бачить трасу.
Система охолодження працює ідеально.
Антифриз більше не викидає.
Патрубки не дубіють.
Температура двигуна стабільна.
Рівень охолоджувальної рідини залишається на місці.
Двигун запускається з пів оберту.
Працює тихо й рівно.
І, мабуть, найприємніше відчуття — тепер я абсолютно спокійний, бо знаю, що знаходиться всередині цього двигуна і як саме він був зібраний.
Вибачаюсь за малу кількість фото, так як не планував створювати бортжурнал.
Наступний бортжурнал буде про генератор. Проблему, яку я і досі не можу вирішити, можливо хтось дасть пораду.




А прогар прокладки это скорее всего перегрев....собственно поэтому датчик и был поставлен.