Ч.1 Типова проблема двигунів серії 2AD, яка мене не оминула. Ремонт ГБЦ

Почну з самого початку.

Toyota Avensis T27 із потужним дизельним двигуном 2.2 D-CAT (177 к.с.) — автомобіль, який поєднує в собі комфорт, легку керованість, чудову динаміку та цілком адекватну економічність. Саме за це його й люблять.

Ця машина належала дідусеві мого друга. Я часто бачив її, але ніколи особливо не придивлявся. Після смерті дідуся автомобілем іноді користувався друг, а я в той час їздив на Renault Megane.

Коли Megane був проданий, почав шукати собі наступний автомобіль. Саме тоді друг запропонував купити Avensis, адже машину все одно планували продавати.

Після першої ж поїздки я зрозумів — це саме те, що мені потрібно.

Автомобіль їхав дуже приємно: зібрано, впевнено, динамічно. Двигун працював рівно, сторонніх шумів не було, масло, зі слів друга, не споживав (і, як показав час, це була правда). Загалом до машини не було жодних претензій.

Єдине, що насторожило, — невелике підтікання розширювального бачка охолоджувальної рідини по стику. Принаймні зовні це виглядало саме так. Я тоді не став сильно заглиблюватися в проблему й купив автомобіль.

Ще одна дивна річ — чорний наліт усередині розширювального бачка. Але тоді я не надав цьому великого значення.

Через деякий час почав уважніше спостерігати за системою охолодження.

Помітив цікаву особливість: рівень антифризу майже завжди знаходився на самому дні бачка. Але варто було відкрутити кришку — він одразу піднімався приблизно до середини.

Друг сказав, що так було завжди, автомобіль ніколи не перегрівався і жодних проблем не виникало.

Звичайно, я почав читати інформацію про цей двигун. І дуже швидко дізнався про його найвідомішу проблему — пробій прокладки головки блока циліндрів.

Я чудово розумів, що це може бути саме мій випадок.

Але дуже не хотів у це вірити.

Продовжуючи експлуатувати автомобіль і постійно спостерігаючи за ним, я зрозумів одну річ.

Насправді підтікав зовсім не стик бачка.

Антифриз виходив через клапан скидання тиску в кришці.

І ось тоді все почало складатися в одну картину.

Чорний наліт усередині бачка — це зовсім не бруд.

Це сажа.

А антифриз викидає назовні не через несправний бачок, а через гази, які потрапляють у систему охолодження.

Саме тому рівень антифризу постійно знаходився майже на самому дні.

Коли гази потрапляли в систему охолодження, вони одразу накопичувалися в розширювальному бачку, впиралися в кришку і своїм тиском буквально видавлювали антифриз назад у систему. Через це патрубки ставали дуже твердими.

А варто було добре натиснути на газ або дати двигуну навантаження — кількість газів різко збільшувалася, і вони починали виходити через клапан у кришці разом із антифризом.

У той момент усе остаточно стало на свої місця.

«Ну все… приїхали.»

Після ще кількох вечорів, проведених за форумами та статтями, сумнівів майже не залишилося.

Пробита прокладка ГБЦ.

А можливо — і сама головка.

Першою думкою було віддати автомобіль на ремонт.

У моєму місті є лише одне СТО, якому я зміг би довірити такий двигун. Але навіть вони особливого бажання братися за цю роботу не мали.

Після кількох інших сервісів, де готові були взятися за ремонт, але вже не був готовий я, зрозумів просту річ: довіри немає.

Тому прийняв, мабуть, найсміливіше рішення за весь час володіння цим автомобілем.

Робити все власними руками.

На просторах інтернету інформації про цей ремонт достатньо. Є статті про RAV4, Avensis T25, але саме про T27 знайшов лише одне відео на YouTube, та ще й іноземною мовою.

Загалом конструкція однакова, але в T27 двигун значно глибше захований під жабо, тому доступ до деяких вузлів складніший.

Набравшись сміливості й морально налаштувавшись на те, що ремонт буде далеко не швидким, я добре вимив автомобіль, трохи привів до ладу моторний відсік і загнав машину в гараж.

Попереду мене чекали два тижні роботи.

Найбільше я переживав за форсунки.

Напередодні ремонту перечитав, мабуть, усе, що тільки можна було знайти про цей двигун. Одні люди діставали форсунки за десять хвилин, інші витрачали на це по кілька днів. Хтось висвердлював їх, хтось різав клапанну кришку, а комусь взагалі доводилося шукати іншу головку блока.

Саме тому, щойно машина опинилася в гаражі, я вирішив почати саме з них.

Досвіду настільки великого ремонту в мене тоді ще не було, тому, чесно кажучи, було трохи страшно.

Але голова на плечах є, руки теж наче ростуть звідти, звідки треба, тому відступати вже було нікуди.

Зняв паливні трубки високого тиску, «обратку», відкрутив кронштейни кріплення форсунок.

Подивився на них…

Помолився…

І почав діставати першу.

І тут сталося те, чого я взагалі не очікував.

Вона просто… вийшла від руки.

Без жодного інструменту.

Потім друга.

Третя.

Четверта.

Усі чотири форсунки вийшли буквально руками.

У той момент я просто видихнув.

Напевно, це була найприємніша несподіванка за весь ремонт.

Кожну форсунку одразу підписав і поклав у окремий zip-пакет, щоб під час складання вони повернулися точно на свої місця.

⸻

Щоб дістатися до головки блока циліндрів, довелося розібрати, мабуть, половину автомобіля.

Практично кожен болт, гайка чи шайба одразу складалися в окремий підписаний zip-пакет. Якщо була можливість — болти одразу закручував назад у свої місця.

Це займало чимало часу, зате під час складання не виникло жодного питання: що звідки і куди.

І, забігаючи трохи наперед, скажу — після завершення ремонту не залишилося жодного зайвого болта.

⸻

Для зняття ГБЦ довелося демонтувати:

• пластикове та металеве жабо разом із трапецією склоочисників;
• генератор (я знімав його повністю, оскільки паралельно віддав у ремонт, тому довелося знімати ще і піввісь);
• компресор кондиціонера (відвів убік, не розгерметизовуючи систему);
• вакуумний насос;
• помпу;
• усі ролики;
• натяжний механізм;
• шків колінчастого вала;
• розширювальний бачок;
• термостат;
• корпус термостата;
• теплообмінник;
• ТНВД;
• паливний фільтр;
• корпус повітряного фільтра;
• клапанну кришку;
• піддон;
• корпус масляного фільтра;
• маслозабірник;
• передню кришку двигуна;
• DPF (від’єднав від турбіни й відвів убік);
• впускний колектор;
• клапан EGR;
• безліч патрубків кронштейнів і роз’ємів.

До речі, із роз’ємами проблем майже не виникло — практично всі вони різні, тому переплутати їх під час складання дуже важко.

⸻

Наступним етапом було виставлення двигуна у ВМТ та зняття ланцюга ГРМ.

Багато хто радить перед демонтажем фіксувати ланцюг пластиковими стяжками, щоб не збити мітки.

Чесно кажучи, я так і не зрозумів, навіщо.

На цьому двигуні всі мітки виставляються дуже легко, тому, на мою думку, значно простіше повністю зняти ланцюг разом із шестернями, а під час складання просто заново виставити все по мітках.

Після цього були зняті розподільні вали та гідрокомпенсатори.

Здавалося, що найважче вже позаду.

Але справжній сюрприз чекав попереду.

⸻

Беру багатогранну головку, починаю відкручувати десять болтів головки блока.

Перші…

Другі…

Треті…

І раптом…

На одному з болтів просто злизує грані.

У той момент настрій впав нижче плінтуса.

Перепробував екстрактори — безрезультатно.

Болти ГБЦ затягнуті дуже великим моментом, тому жоден екстрактор їх навіть не зрушив.

У результаті врятувала лише напівавтоматична зварка.

До болта приварили головку, після чого він нарешті здався.

І лише тоді вдалося підняти головку блока.

⸻

Піднявши ГБЦ, побачив саме те, чого найбільше боявся.

Прогар прокладки між другим і третім циліндрами з виходом у канал охолодження.

Саме він і був причиною всіх моїх пригод із системою охолодження.

До речі, був дуже приємно здивований абсолютною чистотою всередині двигуна, хоном на циліндрах, ідеальних кулачках розподільних валів та їх постіль.