Ретро двірники

У суботу після роботи я поклав робочий одяг до пралки і розпочав найскладніший для мене процес - очікування. Позаяк кава була б вже шостою за день, а мити автівку сенсу не було через прогноз дощу, мого терпіння вистачило хвилин на сім. Аж раптом я згадав про невеличкий мод Бабці, до якого все навіть було підготовлено, а саме - про фарбування склоочисників у щось близьке до хрому.

Взагалі-то дуже дивно, що я не зробив це раніше, адже це не лише «вже було у Сімпсонів», але й навіть для мене не вперше. Цей ретромод я вже описував в БЖ Челенджера, а тим часом «прибудинкова територія» Крайслера має такий саме ретро фльор, відтоді й класичне вбрання «працівників комунальних служб» тут буде не менш доречним. Втім, придбати перевірену часом Montana я цього разу не спромігся, натомість за нагоди поїздки до магазину фарб придбав якийсь рендомний балон з дзеркальним ковпачком. 

 Розібрав щітки, демонтував важелі, все пофарбував, а тут і пралка вже кличе. Дзеркальний ефект фарби, до слова, доволі непоганий, але ж сохне просто неймовірно повільно. На цьому і погорів.

Поки я розвішував свої робочі камзоли, фраки та тріко, за дверима пішла злива (я ж казав про прогноз, так?). А що там ще за дверима? Вірно, мої пофарбовані двірники довго сохнуть. Ну тобто швидко мокнуть.

Фейл, звісно, але не те щоб епічний. Розчинник, ганчірка, повертаємо все до стану «як було», їдемо додому, спіймавши облизня. 

Зрозуміло, що відкладати вже розпочате і навіть зіпсоване на тиждень я й не намагався, однак понеділка дочекався. А він  виявився таким класичним понеділком: купа роботи, метушня, несподівані дедлайни, тощо. Отже довелося втиснути роботу з власними помилками поміж поїздкою на розборку за балкою на сраний Clio та встановленням цієї балки на сраний Clio. А самі деталі в свою чергу вдалося втиснути до малярної камери, бо прогноз кращим не став.

В цілому цього разу все вийшло норм, якщо не враховувати невеличкий факап - за балкою на сраний Clio я поїхав не іншим сраним Clio, бо туди б та балка не влізла, натомість Бабцею, вщент забувши про те, що кріплення двірників акуратно складено під капотом, щоб не загубилося (я ж казав про понеділок, так?). Гайки врешті там і залишилися, але одна заглушка все ж випала десь протягом двадцятикілометрового маршруту (UPD: знайшлася, бо випала ще на території нашого сервісу).

Отже, як то подекуди буває, стало не лише краще, але й водночас гірше. Втім, то не стосується вигляду, адже з ним у відповідності задуму все ОК. 

Шапка нафталінової індивідуальності до бабциного іміджу картину суттєво не змінила, але й зайвою не стала. Курочка по зернятку дзьобах, а ціле подвірʼя в лайні хромі. Та й поруч з Доджем буде гармонійніше. 

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання