«Amcarowe Wtorki Kraków» #5 2026.

Здається, пекельна спека без жодної краплі опадів протягом трьох днів фестивалю в Катовіце була останньою якщо не цього літа, то принаймні в червні, адже з тих пір майже щодня дощить.

Dodge від самого повернення з “American Cars Mania” так і не виїжджав з паркінгу. То родина хворіла, і було не до нього, то шкода було його бруднити, а потім просто стало ліньки.

Як же добре, що у мене є запасна тачка саме для поїздок по справах під дощем!

За такої можливості для себе вирішив, що виїду Челенджером вже за нагоди, а чергові «Амкарове Вторкі» - чим не нагода? 

Цілий день на роботі я візуалізував, як ввечері викочу чисту ANEMOIA з паркінгу і буду кайфувати наступні три-чотири години…

Однак з першими краплями дощу за півгодини до заходу я зрозумів, що принаймні частина цього плану вже потерпає фіаско. До дому я підʼїжджав під зливою такої інтенсивності, що у Бабці аж щітка відвалилася.

Здається, свято скасовується, зокрема мій променад Доджем вулицями вечірнього Кракова. Тим часом на сторінці «Вівторків» було чорним по світло-сірому написано «нє єстешми з цукєру», тобто «не розтанемо, зустріч відбудеться не залежно від погоди». 

Коли я встановлював дитяче крісло в PT, щоб їхати до ангару в Чіжинах, дружина дивилася на мене з неприхованою поблажливістю: «ти правда вважаєш, що хтось туди приїде?».

«Так!» - відповів я, хоча насправді розраховував максимум на ковбаску з грилю в оточенні купки піздюків на Екобустах, яким все одно нема що робити.  А останні промінчики надії навіть на ковбаску зникли, коли дощ замість того, щоб припинитися, навпаки посилився, а небо попереду стало нагадувати таке на постері фільма-катастрофи.

Як же добре, що у мене є запасна тачка саме для поїздок на зустрічі американських автівок під дощем!

Розтер бруд ганчіркою по мокрому, щоб решту змило потоками води, і погнали до ангару. Дванадцять кілометрів від дому, а дощу нема, натомість є американські автівки, до того ж в значно більшій кількості, ніж я того очікував (насправді, будь-яка кількість значно більша за «ніц»). 

На вʼїзді стояв жанровий короткий Блейзер когось з організаторів, гриль і фудтрак теж на місці:

Основна масовка, як завжди, складалася з сучасних Челенджерів, Чарджерів та Мустангів, серед яких ті, що мають менше восьми циліндрів, були у меншості. 

В свою чергу, більшість тачок - це HEMI та Coyote, хоча моя увага дотепер спрямована на охайні передрестові S197:

Якщо власникам позашляховиків природні катаклізми - на руку ковінька, як цьому ліфтованому Ренглеру:

Або завсіднику всіх фестів - цьому не ШІ-шному TRX:

…то наявність такої кількості легкових амкарів - це круто! Справжній ентузіаст можливість засвітитися не проігнорує.

Вже знайомі автівки я вперше побачив брудними, що теж по-своєму прикольно:

Але ж на мій подив і власників ретро карів погода не налякала:

Ба більше їхня кількість цього разу дозволила детальніше роздивитися деталі:

Особисто для  мене це вкрай цікаво, бо свого часу подекуди цілодобово роздивлявся кожну з цих дрібничок на тисячах фотографій задля того, щоб найдокладніше відтворити все в своєму S197. Тепер із впевненістю та гордістю можу констатувати, що мені це вдалося:

Здавалося б програму-максимум виконано. Ба ні! Якби не було на «Вівторках» чогось нового, що я ще не викладав в попередніх звітах, то і допису цього б не було.

По-перше, приїхав прикольний двокольоровий F-150 кінця 80-х.

Цей трак теж був на ACM 2026, але пройшов повз камеру мого смартфону. Ця Ф-ка в дуже гарному стані і вкрай подобається мені своїми пропорціями, іміджем та жанровими віконцями на полуторній кабіні - a-la двері старого Ікаруса.

Єдине, що заважає вважати його ідеальним - це пика цього покоління, так званий bricknose. Не те щоб мені прям не подобався ніс-цегла, але ж бичачий ніс його передвісника та аеро ніс нащадка значно більш харизматичні. Із Aero допоки не склалося, але Bullnose цього разу теж приїхав.

До того ж у вигляді F-250 зі сталевим work bed з шухлядами:

Не знаю, яке минуле було у цього трака в Арізоні (власник теж не знає), але зараз він виглядає фантастично!

Колишній поневічений буденністю роботяга на пʼятій десятці життя раптово пережив переродження в стильний транспорт для мотоциклів з блискучим хромом, оздобленою синьою шкірою панель, що гармонує зі  світло-блакитним акрилом кузова. Офігєнно! 

Ну і Бабця звісно не загубилася. Стояла майже чиста скромно в першому рядку і викликала у оточуючих посмішки та thumbs-ups

«Стиль», - кажуть. І це попри те, що обновки, придбані ще в Катовіце, я прикрутити так і не спромігся. З іншого боку, і поспіху начебто нема. Адже до наступних «Вівторків» два тижня, і, хтозна, можливо пощастить і навіть дощу не буде. 

Пробіг 225300 км.