Рідний важіль перемикання передац - цільнометалевий. Шо не дуже є гуд. Бо одного разу, легенько прилігши на грунтовій стежці, я загнув цю лапку в баранячий ріг. За допомогою молотка зубила і якоїсь матері свічного ключа та ще якоїсь хрєні я обережно вигнув лапку назад, і продовжив прохват. Але задумався за "відкидну" лапку.
Перша ітерація (через хрєнові заміри) виявилась невдалою - лапка була закоротка і мало вигнута, впираючись в картер. Друга ітерація по розмірам виявилась вдалою, тому закинув цю лапку подалі, чекати весни.
А дарма... Бо почавши ставновлювати, на лапці виявилися дрібніші шліци... Лапка алюмінєва, розклинюю-розвожу посадочне місце по максимуму, надіваю на вал і затискаю. Затія так собі, тому рідну лапку кидаю в тулбокс. Якось так.