Бастай та кілька замків навколо Дрездена

В попередніх 3х частинах (раз, два і три) я описав подорожі в перші 4 дні відпустки, але це ж був лише початок, тому продовжую. Перша зупинка відбулася біля фортеці Зенфтенберг, збудованої в 16му ст. на фундаментах оборонних споруд 12-13 ст. Цитадель використовувалася у військових цілях до 18го ст., після чого потихеньку занепадала до 1990го р. З того часу і аж по 2006й р. тривала її капітальна реконструкція, після якої в стінах фортеці оселився музейний комплекс. Майже повністю збережені земляні укріплення є особливістю з точки зору охорони історичної спадщини. 

Після цього, затаривши дитячі кошечки великодніми солодощами в Глобусі, ми попхнули на південь. По дорозі нам трапився бароковий замок Рамменау, що з'явився у 1721-1731х рр. Ернст Фердинанд фон Кнох, камергер Августа Сильного, купив маєток у останньої родини, яка збанкрутувала, і доручив Йогану Крістофу Кньоффелю повністю перебудувати двоповерховий бароковий панський будинок з господарськими будівлями та розбити позаду нього бароковий сад. Окрім того, що замок Рамменау є музеєм, що демонструє життя та стиль аристократії в Саксонії періодів бароко та класицизму, він також пропонує численні інші визначні пам'ятки.

Наступна зупинка була вже біля лицарського замку на воді у Гросхартау. Теперішня будівля веде свою історію від 1ї пол. 18го ст., коли на фундаментах замку і маєтків 13-16 ст. побудували новий бароковий комлекс. Під час наполеонівських війн французький генерал тричі розміщував свої війська в Гросхартау в 1813му р. Після 2ї СВ замок було розграбовано і частково спалено. Садибні будівлі та брама сьогодні використовуються для проживання, а доступ до цієї зони обмежений. На замковий острів можна потрапити з боку парку, що відкритий для загального відвування.

Рухаючись ще далі на південь ми зупинилися в містечку Штольпен, щоб погуляти по ньому та відвідати місцевий замок. Протягом понад трьох століть (починаючи з 13го) Штольпен належав єпископам Майсена і часом служив їхньою головною резиденцією. За часів саксонської династії Веттін замок на вершині пагорба був розширений до укріпленого палацу епохи Відродження (16те ст.), а потім перетворений на державну фортецю сучасної епохи (17 ст.), перш ніж частково занепав. Сьогодні замковий комплекс є однією з найвідоміших туристичних пам'яток Саксонії. Окрім історичних будівель, геологія пагорба також є важливою, оскільки нерівний, порізаний стовпчастий базальт особливо помітний на західній стороні замкового пагорба, що свідчить про вулканічне походження надр.

Погода нарешті сприяла прогулянками природою, тому ми зупинилися біля технологічної пам'ятки - водоспаду біля села Ломен. У 1877му р. між Ломеном та Поршендорфом було збудовано дамбу для постачання водою целюлозно-картонної фабрики Вебера та Ніцеля. Висота водозливу становить 8,5 м, а ширина 32 м. Виробництво електроенергії розпочалося в 1910му р. після встановлення турбіни. Хоча завод був тимчасово зупинений у 1969 р., його знову ввели в експлуатацію у 2000му р. після модернізації. Відтоді він працює з турбіною Каплана та постачає 350 домогосподарств у муніципалітеті Ломен екологічно виробленою електроенергією.

А на закуску ми лишили одну з найбільших цікавинок в цих краях - бастай (нім. "бастіон"). Зубчасті породи Бастаю були сформовані понад мільйон років тому. У 1824му р. для з'єднання декількох кам'яних вершин був побудований дерев'яний міст, а в 1851му р. він був замінений мостом із пісковику. Це міст довжиною 76,5 м з сімома арками, який простягається над яром глибиною 40 м. Зараз він є історичною та архітектурною пам'яткою, що охороняється державою. Бастай є однією з найвідвідуваніших туристичних пам'яткок національного парку Саксонська Швейцарія і також є частиною туристичної альпійської зони, яка простягається через Богемську Швейцарію, що на території Чехії.

Сама назва Бастай (бастіон) вказує на те, що ці високі скелі використовувались як оборонне кільце навколо старовинного скельного замку Нойратен. Бастай згадується вперше в 1592му р. Матіасом Оадером у першому та найповнішому, для свого часу, землемірному картографічному дослідженні, яке було виконане на замовлення саксонського курфюрста. Завдяки своїй неповторній красі та казковій мальовничості Бастай став відомим туристичним місцем. У 1812 р. з двох простих хатин почалися перші послуги громадського харчування для відвідувачів Бастаю. Значний розвиток Бастаю як туристичного місця почався 1826го р., коли був побудований готель. Наприкінці 19го ст. захоплюючий, величний і чаруючий своєю неповторністю Бастай перетворився на одну з головних пам'яток Саксонської Швейцарії, якою є і досі.

Вже і вечоріло, і сил бракувало, як і бажання ще щось дивитися в той вечір, тому ми просто попхнули додому. 

Наступного дня ми знову почали покатеньками замками і найпершим в цей день став замок Хермсдорф. Він утворився на місці лицарського помістя 16го ст. З 1553 по 1575 рр. Крістоф фон Карловиц збудував замок в стилі епохи Відродження з трьома виступаючими вежами: двома бічними вежами та центральною сходовою вежею, що схоже із Єгергофом у Дрездені. Натомість оформлення внутрішнього двору замку тяготіє до замку Моріцбург - він оточений стінами з товстими круглими кутовими вежами, які у свою чергу з трьох боків оточені ровом.

Замок Зайферсдорф ми застали під час реконструкції, тому довелося милуватися лише незакритою обриштуваннями стороною зі сторони водойми. Ще в 1й пол. 12го ст. на місці сучасного замку було збудовано дерев'яний замок з ровом. Після його знищення пожежею на місці нинішньої бальної зали на першому поверсі було зведено кам'яну будівлю. У 13му ст. її розширили, додавши браму, сучасний західний вхід. З 1790го р., за часів Ганса Моріца фон Брюля, колишній замок епохи Відродження був перебудований за кресленнями художника Януса Дженеллі та архітектора Ганса Крістіана Дженеллі. Між 1818 та 1822м рр. він був перебудований у неоготичному стилі за планами архітектора Карла Фрідріха Шинкеля. Зараз замок належить муніципалітету Вахау та використовується місцевими об'єднаннями, зокрема добровільною пожежною командою та муніципальною бібліотекою. Асоціація підтримки замку Зайферсдорф регулярно пропонує публічні екскурсії.

Бароковий палац Вахау розташувався в лічених хвилинах їзди від попереднього замку. Панський будинок у формі замку з ровом на річці Орля вперше згадується у Вахау в 1218му р. Магдалина Софія, графиня фон Шенфельд, замовила будівництво нового вишуканого замку, збудованого між 1730 і приблизно 1741 рр. в стилі дрезденського бароко, а попередню будівлю знесла. Сьогодні замок належить муніципалітету і потихеньку ремонтується. У численних кімнатах досі збереглися залишки барокових фресок та ліпних стель. 

Після нього ми направилися до замку Кліппенштайн, що вперше письмово згадується в 1289му р. Замок, збудований на конусі гранодіориту, 250 років був прикордонним замком між Богемією та Майсеном. З 1543 р. герцог Моріц доручив Гансу фон Ден-Ротфельзеру розширити замок Кліппенштайн до адміністративної резиденції та мисливського будиночка. Масштабна реконструкція головного замку відбулася між 1772 і 1776 рр., надавши йому нинішнього вигляду. З цього часу замок використовувався переважно районною адміністрацією, де розміщувалася податкова служба (фінансова канцелярія) та суд (включаючи районну в'язницю). Місто Радеберг стало власником замку в 1993му р., і розпочало масштабні та поетапні реставраційні роботи.

Замок епохи Відродження Шьонфельд, що під Дрезденом, побудовано у 16му ст. на місці середньовічного замку 11го ст. оточеного ровом. Замок Шьонфельд вважається найкраще збереженим замком епохи Відродження в регіоні Дрездена. Він не зазнав жодних суттєвих структурних змін з моменту свого будівництва. Замок, що належить місту Дрезден, використовується як місце проведення публічних магічних шоу та як музей магії, де також представлені оригінальні реквізити відомих фокусників. Для цього було облаштовано театральну залу зі сценою та освітлювальним обладнанням, а також встановлено ліфт. Приміщення також здаються в оренду для проведення заходів.

А от замок дракона, який ми оглянули наступним, виявився несправжнім, а лише псевдоісторична реконструкція (1903й р.) руїн старого млина.

Після цього ми припаркувалися біля "родзинки" цього дня - замку в містечку Пільниц, що був заміською резиденцією саксонських монархів з династії Веттінів. Наприкінці 17го ст. курфюрст Йоганн Георг 4й придбав маєток Пільніц для своєї фаворитки, графині фон Рохліц. Пізніше його наступник Август Сильний доручив архітекторам Пеппельману і Лонглюну збудувати на березі Ельби легкий палац в «китайському стилі». Палацово-парковий ансамбль складається з трьох основних будівель: Водний палац, Нагірний палац і Новий палац епохи класицизму, що сполучає їх. Від Водного палацу елегантні східці ведуть прямо до річки. Будівлі оточені англійським парком, який у кінці 18го ст. прийшов на зміну регулярній композиції. У центрі розташований ставок з великим фонтаном. Замок гармонійно вбудований в навколишній ландшафт річкової заплави, пагорбів і виноградників. У 2004-2009 рр. Дрезденська долина Ельби з палацами Пільніця була зачислена до пам'яток Всесвітньої спадщини.

Власне після прогулянки цим замком сімейство вже було достатньо втомлене, щоб нічого більше не дивитися. Після заправки я прихопив по дорозі додому зе парку замків в Дрездені, що стоять один біля одного. Замок Лінгнер взагалі-то офіційно називається Вілла Штокхаузен і географічно розташований посередині з трьох замків на Ельбі в Дрездені. Замок збудовано між 1850 і 1853 рр. на замовлення принца Альбрехта Прусського. Замкова тераса пропонує вражаючий вид на значну частину місцевості, і саме його було обрано для розміщення Центру всесвітньої спадщини. Назва «Замок Лінгнер» (на честь найвідомішого колишнього власника) сьогодні є більш поширеною, ніж первісна назва «Вілла Штокхаузен».

Замок Альбрехтсберг було збудовано між 1850 і 1854 рр. Адольфом Лозе для принца Альбрехта Прусського, наймолодшого брата прусських королів Фрідріха Вільгельма 4го та Вільгельма 1го (який став німецьким імператором у 1871 р.). Ця пізньокласична будівля, виконана в традиціях Карла Фрідріха Шинкеля, є найрепрезентативнішою з трьох Ельбських палаців. З 1990 року його повернули місту Дрезден і зараз використовується переважно для культурних та мистецьких цілей.

Пробіг 297000 км.